Свідчення

Навернена наркодилерка. Тільки у в’язниці побачила, що з людьми роблять наркотики

08 Січня 2020, 16:42 927

Під час Апостольського візиту до Чилі 2018 року Папа Франциск відвідав жіночу в’язницю в столиці країни Сантьяго.

Під час зустрічі Святішого Отця з ув’язненими жінками від їхнього імені виступила Ханет Суріта — головна героїня цієї історії. Вона вже відбула 10 із 15 років ув’язнення, до яких була засуджена за торгівлю наркотиками. Тут, у в’язниці, де цього найменше очікують, вона знайшла Бога. У цьому їй допомогла присутність черниці. Тепер Ханет із надією дивиться у майбутнє, розповідає Vatican News.

«Якби я не потрапила до в’язниці, я б ніколи не змогла вчитися». Це ствердження Ханет здається парадоксальним, бо в Чилі відбування покарання зазвичай не сприяє ресоціалізації правопорушників, а провадить до ще більшого соціального виключення. Але інакше склалася доля цієї 37-річної жінки, останні три роки навчається на візажиста-косметолога. Всупереч усім прогнозам і тенденціям, завдяки Божій допомозі та власним старанням вона розриває коло несправедливості, бідності та злочинності.

 

Рани з дитинства

Ханет народилася в одному з найбідніших районів Сантьяго. Вперше вона побачила в’язницю ще маленькою, коли відвідувала свого ув’язненого батька, якого засудили за крадіжку. Ханет була найстаршою серед чотирьох дітей у сім’ї. Ними опікувалися дідусь і бабуся, бо мама щодня їздила до центру столиці, де заробляла на прожиток, нелегально продаючи різні речі на вулицях міста. Її часто зупиняла поліція, конфісковувала всі товари й утримувала деякий час у в’язниці.

Попри ці труднощі, Ханет вдалося закінчити школу, поки її тато відбував 18-річне ув’язнення. Як можна було передбачити, через брак грошей після закінчення школи в неї не було можливості навчатися далі. Коли батько повернувся з в’язниці, сім’ї стало дещо легше з грошима; але коли дівчині було 22 роки, його вбили, й сім’я знову впала у крайню бідність.

«Я хотіла, щоб мої молодші брати не жили в злиднях, щоб мали все, що їм потрібно, щоб могли навчатися, розпочати кар’єру», — сказала Ханет, розповідаючи про шлях, який привів її до світу злочинності. Вона усвідомлює, що її добрі наміри не виправдовують хибного шляху, на який вона ступила: торгівля наркотиками. Жінки до в’язниці найчастіше потрапляють саме за цей злочин.

Суріта не продавала наркотики безпосередньо на вулиці, а протягом п’яти років координувала мережу постачальників, аж поки в червні 2010 року не була арештована й засуджена до 15 років ув’язнення. Так розпочався найважчий період у її житті, а також з’явилися виклики, що змогли змінити її життя.

Їй тоді було 27, її синові ще не було двох років. Попри те, що його відали під опіку її матері, розлука з ним була найважчим тягарем, який Ханет понесла з собою в камеру жіночої в’язниці Сантьяго-де-Чилі.

 

У камері, незадовго після арешту і ув’язнення

 

Від усвідомлення злочину до навернення

Ханет розповідає, що протягом трьох перших років ув’язнення вона була дуже пасивною, відмовляючись навіть від оплачуваних робіт, які їй пропонували у пенітенціарному закладі. Вона задовольнялася тим, що отримувала від рідних, і платила іншим ув’язненим за прибирання її камеру, бо їй не хотілося робити навіть це.

Так Ханет втікала від праці, але не могла втекти від тяжкої дійсності жінок, із якими розділяє нудьгу довгих днів утримання. Щойно опинившись за ґратами, вона особисто знайомиться з жертвами наркотичної залежності. Навіть у в’язниці багатьом із 600 ув’язнених жінок вдавалось діставати і вживати наркотики. Доти, тільки продаючи, вона не усвідомлювала, якої фізичної та психологічної шкоди завдають людям наркотики.

«Я побачила, як наркотики їх нищили: вони не спали ночами, не їли, втрачали вагу, — розповідає Ханет. — Певної миті я усвідомила, скільки шкоди приносить наркоторгівля, і зрозуміла, що не можу далі так жити. Я думаю, що страх перед тим, що мій син може потрапити в тенета наркотиків, змусив мене прокинутися».

Ханет вирішила допомагати ув’язненим жінкам долати наркозалежність. Іноді їй доводилось тримати їх, коли в гострому стані паніки через брак наркотиків вони намагалися поранити себе чи скоїти самогубство. Так вона намагалася відплатити за завдану шкоду і співчувати тим, хто розділяв ту саму в’язничну долю.

Постійна тривога та відчай дедалі більше поглиблювали пустку в душі Ханет. Вона запитувала себе, чому Бог прогнівався на неї, караючи її в такий спосіб. Про свій стан душі вона говорила членам протестантської спільноти, які відвідували в’язницю, бо до них належала її родина. Але, не знайшовши відповіді, вона приймає запрошення своєї подруги піти на Святу Месу, де під час слухання Божого слова переживає досвід особистої зустрічі з Христом.

«Під час тієї Меси я не переставала плакати, — пригадує Ханет, — навіть якщо мені ніколи не подобалося плакати перед іншими, бо у в’язниці всі намагаються виглядати сильними. Незважаючи на це, я плакала, вилила душу й відчула, що Бог входить у мою душу. Так я почала щонеділі відвідувати Месу».

На цьому новому шляху молодій жінці допомогла сестра Неллі Леон, або «Мати», як її називає Ханет. Сестра Неллі належить до Згромадження Сестер Доброго Пастиря. Вона допомагає ув’язненим жінкам і тим, хто потребує підтримки, відкривати горизонти, щоб, відбувши покарання, вони могли повернутись у суспільство. Саме сестра Неллі дала Ханет першу оплачувану роботу: прибирати в’язничну каплицю. Між жінками зародилися приязні й довірливі стосунки. Для Ханет, як і для інших ув’язнених жінок, черниця стала справжньою матір’ю, підтримуючи їх у важкий час позбавлення волі.

Це та сама сестра, яка, виступаючи 2018 року під час візиту Папи Франциска до в’язниці, наголосила, що в «Чилі ув’язнює бідність». Так вона підсумувала одним реченням історії тисяч людей, які потрапляють за ґрати тільки через те, що суспільство не залишає їм іншого вибору.

 

Сестра Неллі Леон

 

«Жінко, встань»

Добра поведінка, вміння брати на себе відповідальність і прагнення до змін сприяли тому, що три роки тому Ханет перевели у напіввідкритий пенітенціарний заклад. Так вона опинилася в асоціації під назвою «Talita kum», де мешкає разом з іншими 50 жінками, які також працюють і готуються незабаром повернутися в суспільство. Режим цього закладу дозволяє жінкам виходити щодня та іноді навіть ночувати у своїх сім’ях. Окрім праці прибиральницею на одному з підприємств, Суріта відвідує навчальні курси перукаря, косметолога й масажиста. Цього 2020 року вона планує закінчити навчання. Більшу частину оплати за навчання взяла на себе фундація «Mujer, levántate» («Жінко, встань»). Її заснувала сестра Неллі, дізнавшись, що 50% жінок, які відбули покарання, знову коїли злочини і потрапляли до в’язниці. Цей показник різко знизився (до 9%) серед тих, хто отримав від фундації соціальну, психологічну, духовну та фінансову підтримку.

 

Свідчення Ханет під час зустрічі ув’язнених із Папою Франциском в пенітенціарному центрі Сан Хоакін (іспанською)

 

Зустріч із Папою

Майже всі жінки погодилися з тим, щоб під час зустрічі зі Святішим Отцем їх представляла Ханет Суріта. Своїм свідченням навернення й подолання важкого періоду в житті вона зуміла донести Папі й усім, хто її слухав, у чому полягає трагедія перебування в ув’язненні для жінок, особливо тих, що мають малих дітей.

«Просимо прощення в тих, хто був зранений внаслідок наших злочинів, — впевнено промовляла вона. — Знаємо, що Бог нас прощає, але ми просимо вибачення також у суспільства. Просимо вибачення».

Її слова знаходять відлуння також у чилійської влади, яка за декілька днів після візиту Папи Франциска відпустили на волю жінок, що відбули половину терміну й мали дітей віком до трьох років.

Після виступу Ханет Папа Франциск щиро обійняв її, а через неї — всіх інших присутніх 400 жінок, «позбавлених свободи, але не гідності», як зазначив Святіший Отець.

«Ця мить закарбувалося в моєму серці, залишилася в душі, — зазначає вона. — Для мене було надзвичайно важливим те, що Папа був поруч, що я змогла його обійняти, чути його та вслухатися в його слова, які він мені сказав. Це було важливим також для всієї моєї сім’ї».

Відтоді Ханет і надалі впевнено прямує шляхом духовного оздоровлення. Вона усвідомлює, що мусить відшкодувати за сподіяну кривду, тому при різних нагодах свідчить проти вживання наркотиків і наркоторгівлі. Окрім того, жінка старанна в навчанні та праці. Але насамперед вона старається надолужити той час, який провела в розлуці зі своїм сином, якому вже виповнилося 12. Тепер вона може бачити його щонеділі й намагається зміцнити стосунки з ним. Ханет каже, що коли він почав усе розуміти, вона розповіла йому, що зробила помилки й мусить надолужити за них. Вона також сказала йому, що любов до нього це її головний стимул прямувати вперед і що вона робить усе можливе, щоб не дати йому збитися з дороги.

Цього року Суріта може отримати умовно-дострокове звільнення, тобто вийти з в’язниці на п’ять років раніше. Звісно, вона дуже сподівається цього, але водночас терпеливо чекає, надіючись на Божу допомогу.

«Бог допоміг мені, бо хоче, щоб я змінилася, була іншою, — зазначає вона на завершення, — тому тепер я називаю себе Ханет “Благословенна”, тому що Бог дарує мені всі ці благодаті. Це знаки, щоб показати, що це — мій шлях. Я відчуваю, що Бог готує мене до чогось доброго, до чогось кращого».

 

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

Чилі
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: