«Він мав рідкісні якості, це мене найбільше приваблювало», — розповідає його дівчина. «Під час шестирічної боротьби з пухлиною мозку він не обтяжував інших своєю хворобою. То він нас утішав», — каже його мама. Це портрет майбутнього блаженного і святого ХХІ століття.
Коли він, виснажений хворобою, їхав на чергову операцію раку мозку, то сказав сестрі: «Посміхнися і довірся Богу, а за мене молися з радістю, пам’ятаючи, що Він вибирає тих, кого любить». Маттео Фаріна був таємним агентом Бога. На те, щоб проголошувати Його любов, мав лише неповних 18 років. Незабаром він стане блаженним.
Свідчення його дівчини
«Він мав рідкісні якості: доброту, радість, сміливість, альтруїзм і водночас був сильною особистістю. Це мене найбільше приваблювало», — розповідає Серена Бруньола, яка два роки була його дівчиною. Як підкреслює, єдиною.
Маттео не приховував своєї хвороби. Не відвернувся від людей, до кінця залишався душею компанії. Цікавився проблемами інших, співав у рок-групі, був уболівальником «Ювентуса», вивчав точні науки та екологію.
Він хотів стати інженером. Не любив безглуздо витрачати час, наприклад, тинятися по барах, як це робили його ровесники. «Ми розмовляли про дрібниці й про важливі етичні проблеми. Не уникали складних тем, таких як дошлюбна чистота. Ми не боялися йти проти моди», — згадує Серена.
Маттео не сумнівався, що «тільки Таїнство Подружжя дозволяє цілковиту єдність між чоловіком і жінкою, і тільки від цього моменту починається процес повного входження у фізичну єдність».
Свої переконання хлопець відважно захищав у розмовах із друзями. Які називали його «улюбленим моралізатором» і охоче вели з ним серйозні дебати на теми «не для молоді».
Це він нас утішав
Хоча у дитинстві Маттео був готовий стати місіонером, та мріяв про одруження. Захоплений прикладом батьків, він написав вірша про вірну любов подружжя, яке все життя провело разом. У своїх замітках писав: «Саме від батьків я вчився справжньої любові».
Під час шестирічної боротьби з пухлиною мозку він не обтяжував інших своєю хворобою. «Це він нас утішав, казав, що Бог вибирає тих, кого найбільше любить», — розповідає його мама Паола.
Вона згадує заразне почуття гумору свого сина і його золоті думки, які дотепер любить повторювати: «Втікати від проблем — це те ж саме, що лікувати грип краплями для носа. Самопочуття ненадовго покращиться, але здоров’я не повернеться».
Бог в усьому на першому місці
Франческа Консоліні — постулаторка в беатифікаційному процесі Маттео Фаріни — підкреслює, що, попри молоді роки, він ставився до життя серйозно.
«Маттео ставився до нього не як до розваги, а як до Божого дару, який треба максимально використати в кожну мить повсякденного життя: з батьками, з дівчиною, з друзями, під час особистої молитви і в парафії, під час навчання і під час розваг, — каже Франческа. — В усьому Бог займав у Нього перше місце, що при цьому жодним чином не позбавляло його радості й нормальності».
Від Першого Причастя Маттео регулярно сповідався. «Він завжди сміливо дивився мені в очі, — каже о.Антоніо Коласанті, згадуючи, що це були сповіді не дитини, а духовно зрілої особистості. — Радів, коли я заохочував його розвиватися і ставати ближче до Ісуса».
Йому наснився отець Піо
Коли Маттео було 10 років, йому наснився отець Піо. Хлопець бачив себе як дерево, якому секатором обрізають сухі гілки, немов гріхи. Святий капуцин сказав до Маттео: «Якщо тобі вдалося зрозуміти, що той, хто немає гріха, — щасливий, то маєш допомогти зрозуміти це іншим, щоб ми, щасливі, могли йти разом до Небесного царства».
Хлопець поставився до цього серйозно: вирішив, як він висловився, «проникнути» в середовище знайомих.
«Сподіваюся, що мені вдасться реалізувати мою місію “крота” серед молоді, розповідаючи про Бога, — сказав він якось. — Я спостерігаю за тими, хто мене оточує, щоб увійти між ними тихо, як вірус, і заразити всіх невиліковною хворобою — любов’ю!»
Страждання і хвороба
На перші головні болі Маттео не звернув уваги. Коли вони почастішали, звернувся до лікаря. Діагноз не залишав надії: рак мозку. Хлопець мужньо переносив ризиковані біопсії, хіміотерапію та операції.
«Він молився за пацієнтів, яких зустрічав у лікарні, потоваришував із персоналом. Однак йому було не легко», — згадує мама. Маттео писав:
«Ось так граєш із друзями, смієшся і ти щасливий, а потім раптом — страждання і хвороба. Поки зорієнтуєшся — аж потрапляєш у світ, який не здається твоїм. Врешті повертаєшся додому: Бог великий, яка радість! Гадаєш, що одужав, але невдовзі повертається страждання».
«Маттео жертвував свій біль за спасіння душ молодих людей. Він невипадково любив пастушків із Фатіми й під час хвороби читав їхні біографії», — розповідає постулаторка. В день смерті Йоана Павла ІІ сталася раптова ремісія хвороби. Тоді він писав у щоденнику:
«Із його смертю я втратив приклад життя. Це не означає, що я втратив віру; навпаки, це страждання дало мені ще більше радості й надії, навчило мене жертвувати Богу наші хрести»,
Усе для Спасителя
За два роки хвороба прискорилася і паралізувала ліву частину тіла. Маттео пересувався на інвалідному візку. Він писав:
«Здається, що все розвалюється. Несподівано, одного звичайного дня, по обіді, який зазвичай витрачаєш на переживання, зустрічаєш одного смиренного священника. Простого, але мудрого. Під його керівництвом чіпляєшся за Бога; віднаходиш радість і надію. Повертаєшся додому, до сім’ї іта друзів, і все йде добре і дедалі краще. Лікарі не бачать покращення, але ти про нього знаєш і смієшся… Хочеш кричати до світу, що все зробив би для Спасителя, що готовий страждати за спасіння душ, померти за Нього».
Маттео Фаріна помер 24 квітня 2009р. «Коли я побачила натовп на його похоронах, то зрозуміла, що він був особливим не лише для нас», — каже мама майбутнього блаженного. Для її сина хвороба була ще одним випробуванням, з якого він вийшов переможцем.
Таємний агент Бога
Маттео Фаріна залишив своїм ровесникам чітке послання: християнство нічого не забирає у молодості, навпаки — завдяки вірі можна бути по-справжньому реалізованим і щасливим.
«Це не постать з образка, а прекрасне молоде обличчя Церкви, яке вселяє надію і в нас, людей дорослих», — підкреслює Сальваторе Джуліано, директор школи, в якій навчався Маттео. — Святість — це щось більше, ніж бути відомим і популярним. Святість залишає сліди, які ведуть до Бога». Саме такою була мрія таємного агента Бога.
6 травня 2020 р. Папа Франциск затвердив декрет про визнання героїчних чеснот Слуги Божого Маттео Фаріни. Шлях до його беатифікації відкритий.
Читайте також: Таємний агент Бога. Підліток на шляху до слави вівтаря
фінансово.
Щиро дякуємо!
