Сьогодні, 4 грудня 2020р., виходить друком «В’язничний щоденник» кардинала Джорджа Пелла.
Звинувачений у педофілії австралійський ієрарх провів за ґратами сумарно 13 місяців, і протягом усього цього часу провадив записи. Він вийшов на свободу, виправданий одностайним рішенням Верховного суду Австралії. У своєму записнику кардинал зізнається: тим, що дозволило йому вижити під арештом, була віра в Христа, повідомляє Vatican News.
Ієрарх визнає: він погодився на друк свого щоденника тому, що ці записи можуть допомогти християнам, які опиняються в дуже скрутних ситуаціях, наприклад, коли зазнають переслідувань. Важливою причиною була також спроба показати складну проблему з віднайденням у сучасному суспільстві справедливості для людини, яка виражає неполіткоректні політичні погляди, а водночас є жертвою їдкого цькування в пресі.
Мета публікації — також і душпастирська. Кардинал Пелл розповів, що від початку свого ув’язнення отримав понад 4 тисячі листів. «Чимало людей, які з різних причин відійшли від Церкви, написало, що, пізнавши мою історію, вони повернулися до практикування віри. Я розраховую на те, що завдяки цій книжці ще більше людей матимуть до цього нагоду», — сказав австралійський ієрарх. Він визнав, що писання щоденників, окрім усього, має терапевтичну цінність, і що так роблять багато в’язнів.
Кардинал Пелл зазначив: життя в ув’язненні показало йому, яку велику допомогу в житті становить учення Ісуса. «Я підійшов до цього ув’язнення як до нагоди практикувати Євангеліє. Бувало, що співв’язні мене обпльовували та обзивали найгіршими словами. Хоча серед засуджених знайшлися й такі, хто мене захищав і вірив у мою невинуватість». Один зі співв’язнів, засуджений на тривалий строк, сказав: це вперше сталося щось таке, щоби ув’язнені захищали священника, звинуваченого в педофілії.
Ієрарх підкреслив: нікому, хто зазнав сексуальних домагань, чи до від священника, чи то від мирнина, не допоможе арешт невинного. «Розрадою може бути тільки правда. Я вірю у справедливість і суд. Вірю, що всі, хто постраждав, дочекаються справедливості, а завдяки моїй історії вдасться швидше вирізати рак педофілії з Церкви», — сказав він.
У щоденнику кардинала Пелла є такі слова:
«Ми знаємо, що Бог ніколи не буває жорстоким до нас, без огляду на те, що має статися. Бог не подібний до начальника, який нас покидає чи відмовляє надалі підтримувати наші найкращі зусилля, які обернулися проти нас. Бог завжди по нашій стороні, обертаючи наші страждання на добро, єднаючи їх зі стражданнями і смертю Ісуса. Бог завжди слухає, особливо ж коли мовчить».
Ієрарх зізнався, що він «напівсерйозно» замислювався над тим, щоби відкликати апеляцію, бо це означало великі суми грошей на подальше провадження процесу, які мусили збирати його друзі, а він не хотів їх обтяжувати. Окрім того, він був шокований тим, що судді визнали достатніми такі спірні обвинувачення, а Верховний суд у Мельбурні, перша інстанція апеляції, теж із ними погодився. Але зрештою виграти справу означало не тільки відновити справедливість щодо себе самого, але усунути шкоду, завдану Церкві. «Це була одна з причин того, чому я так радів, що мене реабілітували», — зазначив кардинал Пелл. Він визнав, що багато людей несправедливо страждають у цьому житті й не мають остаточної справедливості: всі, до кого погано ставляться, всі, хто потрапляє в сучасне рабство, а тим більше раби минулих століть. Їм усім належить Божа справедливість в майбутньому житті. Справедливість Бога — те, що допомогло старому священнику витримати цей нелегкий час. «Мої католицькі, християнські переконання допомогли мені вижити», — зізнався кардинал Пелл.
Він ввірився Божому Провидінню. «Я ніколи не вибирав цієї ситуації і дуже старався її уникнути; але ось я тут і мушу старатися виконувати волю Бога», — каже один із записів у його щоденнику. Після звільнення кардинал Пелл уже мав різні зустрічі та реколекції. Під час однієї такої зустрічі він сказав семінаристам:
«Важливо прийняти, що ми там, де ми є. Я б хотів бути деінде. Я б хотів, щоби цього не сталося. Я б хотів, щоб ніколи не було педофільських скандалів. Я б хотів, щоб їх розв’язували краще. Я б хотів, щоб ситуація Церкви була інакша, — але цього нема. Отже, це найперший крок: усвідомити, що ми — там, де ми є».
Своє релігійне життя в ув’язненні ієрарх описав як «дуже релігійні світанки» (австралійське телебачення транслює Святі Меси о 6.00 ранку, про що він зробив критичне зауваження — «не знаю, чому ми не можемо собі дозволити трансляцію Святих Меси для стареньких і неповносправних людей у нормальний час») і позбавлення Євхаристії (навіть недільної). Велике страждання для священника — не мати змоги не тільки брати участь у Євхаристійній Жертві, але й тим більше не могти її служити. Причастя ув’язненому кардиналові приносила спеціально призначена для цього черниця. Серед духовних товаришів його в’язничного життя були Томас Мор і Джон Фішер, а також о.Доліндо Руотоло, молитву до якого у в’язницю прислали кілька співчутливців. Тривале перебування у в’язниці кардинал назвав «відстроченими реколекціями».
«Боже, наш Отче, — написав він у щоденнику, — допоможи мені тужити за Тобою так, як я тужу за світлом і можливістю бачити сонце».
Кардинал згадав про хід останнього суду, коли його виправдали. В залі були його прихильники, які під час судового засідання молилися до Божої Матері, яка розв’язує вузли. І коли прокурор не дуже вдало представляв цю, загалом беручи, погано обґрунтовану справу, хтось сказав: «Це спрацьовує! Він тоне!»
На свого позовника ієрарх зла не тримає. «Якщо з ним насправді сталося щось страшне, то це скоїв хтось інший — напевно не я». «Я йому співчуваю, — зізнався кардинал Пелл. — Його життя не було легким». Себе ж він прямо і безсумнівно визнав «козлом відпущення» в ситуації, коли хвиля обурення стала більше подібною до лінчування. Один із переслідувачів кардинала навіть визнав при свідках: «Може, й так, що він не винен, але Церква заслуговує на побиття. Очільники Церкви заслуговують на те, щоб бути покараними».
Причому саме в ситуації кардинала Пелла це тим більше несправедливо, що саме він запровадив 2001 року принципи і правила реагування на сексуальні скандали в Церкві Австралії, фактично проклавши шлях, нині розроблений і запроваджений для всіх єпископатів. За свого позивача і загалом «за жертв» він молився щоденно, а останнім часом до цього додалася молитва «за священників, які скоюють злочини, і винуватих єпископів».
До в’язниці ієрарх узяв із собою Бревіарій (Літургію годин) і книгу Іова для роздумів над нею, пише КАІ. На противагу до людей Старого Завіту, сказав кардинал Пелл, християни усвідомлюють, що страждання може мати спасенне значення, якщо його розглядати в перспективі Христа; але при цьому він зазначив, що «є відмінність між католицьким вченням і особистим досвідом».
Джон Фоулі, журналіст «National Catholic Register», відзначив: книжка кардинала Пелла вийшла дуже близько в часі з ватиканським рапортом МакКарріка. Для читачів це парадокс: Церква, яка одночасно має у своїх шерегах і злочинців, що довго таїлися, і несправедливо обвинувачених; єпископів, які викорінюють корупцію, і тих, хто її підтримує.