Інтерв’ю

«Ми засвітили світильник і не можемо сховати його під стіл» — с. Климентія Луків про фільм «Католицизм»

14 Грудня 2020, 13:16 2236 Віта Якубовська

У червні 2020 року відбулась презентація першої частини проєкту «Католицизм: мандрівка до серця віри» американського проповідника, письменника і богослова єпископа Роберта Баррона.

Це книжка, що лягла в основу однойменного фільму та навчального посібника для катехизації дорослих. І ось невдовзі відбудеться презентація самого фільму та навчальних зошитів для катехитів.

Напередодні цієї події CREDO спілкується з ідейною натхненницею та головною реалізаторкою проєкту «Католицизм» в Україні — с.Климентією Луків зі Згромадження Сестер Святого Священномученика Йосафата УГКЦ.

— Ви багато розповідали про те, як запалилися ідеєю поділитися з українцями своїм відкриттям фільму «Католицизм. Мандрівка до серця віри». А яку дату можна вважати початком процесу втілення проєкту?

— Стартом проєкту можна вважати грудень 2017 року — саме тоді ми написали листа до єпископа Баррона, й ось у грудні 2020-го ми представляємо фільм.

Насамперед був потрібен оцей крок відваги: написати листа. Потім потрібно було знайти можливість усе це перекласти українською і зробити дубляж фільму. І коли я писала листа, то не уявляла, хто все це робитиме в Україні та де взяти на все гроші; але я мала певність, що цього листа треба написати.

Далі все почало набирати обертів. Ми знайшли мецената — пана Богдана Батруха, і потрібно було підготувати всі документи, оформити юридично; для мене самої це стало найбільшим викликом. І ось цими днями ми виходимо з проєктом на фінішну пряму — узгоджуємо питання показів із кінотеатром мережі «Кінопалац». Це був тривалий процес із багатьма викликами, багатьма невідомими: фінансування, переклад, дубляж… Але я щодня засинаю і прокидаюся з почуттям вдячності Богові й людям, яких Він поставив на моєму шляху. Бо це справді так, що коли «замовником» є Бог, то відчиняються всі двері. І Він посилає «своїх» людей в усіх структурах. Люди виходять на контакт, сумлінно виконують свою працю, — і для мене це величезне свідчення і величезне благословення.

— З ким було найлегше домовитися, а з ким найважче?

— Найлегше було домовитися з нашим меценатом. Я лише попросила його подивитися і сказати свою думку як експерта. Пан Богдан подивився і сказав, що фільм дуже гарний і він з радістю візьметься за роботу над ним. Найважче було укласти угоди з нашими партнерами з Америки та позалагоджувати всі юридичні й формальні моменти. Усе це вимагало багато зусиль і ще більше часу. Але, як часто повторював п.Богдан Батрух: «У нашого “Замовника” багато часу і все відбувається саме тоді, коли повинно». Підтвердженням цього, і великим чудом, є факт, що покази фільму відбуватимуться у різдвяний час; я вже не кажу, що нам узагалі вдалося організувати покази саме в кінотеатрі! Це дуже непросто, і в цьому теж є Божа рука.

— Чому покази у кінотеатрі такі важливі?

— Ми засвітили світильник і не можемо сховати його під стіл. Одна річ — дивитися в парафії, у маленькому класі, а інша річ — на великому екрані, з гарним звуком і якістю зображення. Це дає інше сприйняття і, сподіваємося, заохотить глядачів подивитися решту серій. Кінопалац стане нашим Парфеноном, на якому проповідував Апостол Павло. Хочемо, щоб це світло засвітило тим, хто його шукає і готовий його побачити.

Тим більше що в процесі дубляжу були задіяні професіонали високого класу, які дуже віддано та відповідально працювали над створенням якісного продукту. Перекладачем трьох серій був Олекса Негребецький — метр українського дубляжу, відомий за перекладом «Альфа» і багатьох інших фільмів та мультфільмів, таких як «Тачки». Решту серій переклав Роман Дяченко, який також займається перекладом фільмів. Важливо розуміти, що перекладати текст для фільму — це не те саме, що перекладати книжку. Щоб дубльований фільм звучав органічно, щоби глядач мав враження, що актори з екрану говорять українською, потрібно дібрати слова у перекладі так, щоб при дублюванні вони збігалися з артикуляцією актора. Це вимагає багато праці. Крім того, переклад проходив також і богословську редакцію. Процес дубляжу зайняв 8 місяців, 130 годин запису в студії. Все по-справжньому: режисер дубляжу, менеджер, літредактор. Часом ми сиділи зі словниками і шукали кращих варіантів, коли траплялося якесь суперечливе слово.

— Яка студія так гостинно відчинила перед вами двері?

— Київська студія звукозапису «Le Doyen», власником якої є наш меценат пан Богдан Батрух. Для нас було благословенням мати справу з його працівниками, бо це шляхетні, віддані справі люди, які дуже професійно виконують свою роботу.

— Як ви познайомилися з п.Богданом Батрухом?

— 2017 року я працювала в Патріаршій курії і ходила всім розповідала, що є такий прекрасний фільм «Католицизм», і як би я хотіла, щоб він був українською, але зовсім не знаю, куди йти і де шукати гроші. І один отець мені порадив звернутися до п.Богдана Батруха, греко-католика й дуже активного мецената Церкви. Мені, щиро кажучи, було страшнувато до нього телефонувати; але отець, який мені про нього сказав, уже зателефонував і попередив про мій дзвінок. Тому я все ж таки це зробила (сміється). Пан Богдан, як я вже згадувала, подивився матеріал і сказав, що він готовий за це взятися. І так почалася ця історія. У процесі роботи п.Богдан часто повторював, що робить це для Бога, і це дуже надихало у моменти втоми від усіх труднощів, з якими доводилося змагатися.

— Розкажіть трохи детальніше про цей, фактично головний, елемент проєкту «Католицизм» — про фільм, до премєри якого залишилося декілька днів.

— Найважливіша мета цього проєкту — євангелізація усіх, але передовсім людей дорослих. Коли 2016 року я вперше ознайомилася із фрагментами фільму, мене найбільше вразили слова п.Анатолія Бабинського, що після перегляду його ставлення до Католицької Церкви та власної віри цілковито змінилося. Це запало мені в серце і я захотіла переглянути фільм повністю. Він додає глибшого бачення віри, любові до Бога та Церкви. І я хочу ділитися цією любов’ю з іншими. І щоразу, коли приходять сумніви і я питаю себе, нащо мені все це здалося, — я вмикаю 5 хвилин фільму англійською, і сумніви зникають. Цінне те, що я можу поділитися таким якісним і глибоким матеріалом з іншими: не лише з друзями, але також із людьми, яких я не знаю, але які шукають Бога і хочуть більше розуміти свою віру, хочуть уміти її обстоювати, потребують аргументів. Це фільм для людей, які хочуть поглибити свої стосунки з Богом.

— З чого складається те, що називається проєкт «Католицизм»?

— Отже, це книжка, з якою читачі вже імовірно знайомі — ми презентували її у червні цього року. Це 10-серійний фільм, презентація якого відбудеться 23 грудня. А також робочі матеріали (навчальні зошити) для катехитів та учасників катехизації. Також фільм буде доступний на флешці і всі охочі зможуть замовити ці матеріали для потреб парафії. Я колись почула таку фразу, що Ісус дорослих навчав, а дітей благословляв. А ми зараз чомусь робимо навпаки — дітей навчаємо, а дорослих благословляємо. Можливо, тому цей «поїзд не їде»? Тож ці матеріали для того, щоби зрушилося те, що стоїть у мертвій точці. Вони для тих, хто шукає відповіді на питання, чому саме християнство; чому саме Ісус, а не, до прикладу, Конфуцій… Цей проєкт на деякі питання дає конкретні відповіді, а на деякі — робить спробу дати відповідь, чим змушує людину продовжувати пошуки, вказує напрямок, у якому рухатися, дає поживу для роздумів.

Єпископ Роберт знімав фільм близько трьох років, побував у 15 країнах світу і відвідав близько 50 локацій, які є дуже близькими серцю віруючих людей. Усе разом — зображення, музика, тексти у фільмі — дають змогу подивитися на звичні нам речі під новим кутом: на ікони, місця, літературні твори. Це міняє наше сприйняття приналежності до Вселенської Церкви — посилює відчуття єдності з великою католицькою родиною, яка не зводиться до меж нашої парафії чи навіть єпархії, а є чимось набагато більшим. І це дуже гарне відчуття. Єпископ Роберт Баррон заохочує проповідувати Євангеліє, показуючи правду, добро і красу. Ми навіть розмістили на коробочці з флешкою цитату з папи Пія XII, який свого часу сказав: «Душі облагороджені, піднесені та підготовані мистецтвом, стають сприйнятливішими до релігійних істин та благодаті Ісуса Христа». Тому в нашому житті мистецтво відіграє велику роль, а коли ми його сприймаємо крізь релігійну призму — воно нас будує.

— Ви вже мали нагоду особисто познайомитися з єпископом Барроном?

— Поки ні. Але це у планах. Він знає про те, що ми робимо його проєкт українською, що плануємо влаштувати показ його фільму в кінотеатрі. Ще до карантину в нас була думка запросити його на прем’єру української версії «Католицизму», але вирішили, що таки краще, щоб люди спершу ознайомилися з його працею, а потім вже слухали його особисто.

— Коли відбудеться допремєрний показ?

— Ми плануємо його на 23 грудня у «Кінопалаці» по вул.Коперніка у Львові. Прем’єра — 25 грудня, а також будуть покази 26, 27 та 29 грудня.

— Планується показ усіх 10 серій?

— Ні. Кожна серія триває 50 хв. Тому ми обрали дві найбільш актуальні для цього часу: про народження Ісуса Христа і про Церкву, яка є Його Містичним Тілом.

— Де можна буде побачити всі серії?

— Їх можна буде отримати на флешці. Невдовзі відкриємо передзамовлення, і вже 26 грудня почнемо їх розсилати замовникам. Наша цільова аудиторія — парафії та катехетичні групи, але замовити фільм можуть усі зацікавлені. Перед нами — Різдвяні свята, будемо мати більше вільного часу, і це може стати прекрасною нагодою подивитися щось гарне і дуже збагачуюче — здійснити цю неймовірну подорож. Але я все одно заохочую усіх, хто матиме таку можливість, прийти до кінотеатру.

— Чим для вас особисто став процес реалізації  проєкту «Католицизм»?

— Викликом та благословенням. Бути включеним у всі процеси, від А до Я, стало для мене цінним досвідом. Я брала участь навіть у кастингу акторів, які озвучували фільм: ми обирали, голосували, і це дуже цікаво, по-своєму творчо. До мене прийшло розуміння, що Бог мені довірив це завдання цілком і повністю — починаючи від написання листа єпископу і завершуючи запакуванням флешки з фільмом у коробочку. І я дуже вдячна Богові та всім людям, яких Він поставив на моїй дорозі. Хтось давав поради, хтось жертував гроші, а хтось, як мої сестри у монастирі, щоденно вислуховував (і продовжують слухати) усі мої «звіти» про пророблену роботу, плани, сумніви та радість — усім неймовірно вдячна.

За цей час було багато молитви, багато переживань, але багато теж було — і є — радості. Деколи вночі не можу заснути від надміру щастя, від того, що є цей проєкт і я можу взяти у ньому участь.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: