«Головне в посланні з Меджугор’я — це заклик до навернення, молитви за мир, покаяння, повернення до релігійних практик та довіри Богові, який є Господом історії», — каже архієпископ Генрик Хосер, апостольський візитатор в Меджугор’ї.
Також феноменально те, додає він, що «сповідь часто відбувається тут через багато років і різного досвіду, а 50 конфесіоналів буває недостатньо».
— На ці дні припадає 40-річчя від початку об’явлень Божої Матері шести дітям на пагорбі Подбрдо в Меджугор’ї. Святкування цієї події розпочинається ввечері. Це незвичайний феномен, який триває вже чотири десятиліття. Уже відбулося понад 42 тис. зустрічей візіонерів із Ґоспа, яка представляється їм як Цариця миру. Який найважливіший зміст цих об’явлень? А оскільки вони розпочалися в зовсім іншу історичну епоху, — чи цей зміст не змінився?
— Історія Меджугор’я за останні 40 років проходила три періоди. Першим був період комуністичної Югославії, коли утиски спецслужб, тодішнього УБ, були дуже сильними, більше, ніж ми собі уявляємо. В зв’язку з цим «об’явлення» зустрічалися з дуже сильною реакцією влади, яка застосовувала насильство, щоб загасити це явище. Пізніше настав період розпаду Югославії та братовбивчої війни на початку 1990 років, яка оминула Меджугор’є. Але воно страждало через ситуацію загальної ізоляції. І, нарешті, третій період, нинішній, коли була створена нова держава, Боснія і Ґерцеґовіна, яку складають три релігійні громади: католицька на півдні, православна на північному сході, а в Боснії — мусульманська, роль якої дедалі збільшується.
У цьому контексті послання з Меджугор’я, яке нам передають «візіонери», залишається постійним. Це заклик до навернення, покаяння, віри, повернення до релігійних практик і довіри Богові, який є Господом історії у складних ситуаціях: суспільних, родинних або індивідуальних. Також це послання містить заклик до молитви за мир. За словами «візіонерів», Божа Мати представилася як Цариця миру, якого постійно бракує на Балканах.
Якогось нового суттєвого змісту немає. Це, швидше, елементи, які не мають догматичного характеру, тільки пастирський, духовний. Так я можу це окреслити, тим більше, якщо йдеться про мою місію, то вона суто пастирська і до моїх обов’язків і повноважень не належить справа самих «об’явлень». Їх аналізують інші інстанції Святого престолу.
— Чи змінилася частота цих об’явлень?
— Перші об’явлення були колективними. Їх свідками були шестеро візіонерів. Пізніше ці об’явлення — з того, що відомо, — стали індивідуальними. «Візіонери» публікують свої внутрішні переживання. Таким чином збільшується кількість так званих об’явлень, але зараз важко розрізнити, що є духовним натхненням «візіонерів», а що — справжнім об’явленням.
— Скільки візіонерів сьогодні? Спочатку їх було шестеро..
— Їх шестеро, всі вони живі.
— Але чи всі мають видіння?
— Так, у різному ритмі. Важко встановити ці особисті календарі. Дехто ще має час від часу публічні об’явлення, на яких присутні інші люди. Нещодавно так було в день народження однієї з візіонерок, Міріани Драґічевіч-Солдо. Тоді приїхало багато паломників, зокрема, 800 українців і один автобус із Польщі. Їх приваблює публічний характер оголошених об’явлень.
— А ті, що приїжджають, самі нічого не бачать і не чують?
— Це типово для всіх об’явлень, визнаних Церквою. Бачать і чують лише візіонери. Тому роль цих свідків, які ведуть діалог з Особою, яка об’являється, надзвичайно важлива. Сестра Фаустина Ковальська теж не мала публічних об’явлень, тільки приватні. Вона не збирала людей, які були би поруч під час її розмов з Ісусом Христом.
— Здається, звіт кардинала Камілло Руїні 2010-2014рр. пропонує визнати справжність перших семи «об’явлень» а наступні, індивідуальні, які тривають і зараз, залишити для подальшого вивчення. Можливо, 40-річчя об’явлень було б доброю нагодою для публікації цього звіту?
— Я не знаю. Звіт знаходиться в Державному секретаріаті Святого Престолу, і я не знаю, які наступні кроки зроблені чи навпаки. Імовірно, Святий Престол ще аналізує, досліджує всі обставини. Натомість, інформаційні витоки, які сталися, кажуть саме про те, що звіт пропонує визнати тільки перші сім днів об’явлень, спільних для всіх візіонерів.
— З одного боку, Святий Престол до сих пір не визнав автентичності об’явлень, а з іншої — Папа Франциск дозволив паломництва до Меджугор’я, підтверджуючи душпастирську цінність цього місця і призначивши свого апостольського візитатора для місцевої парафії, яким стали Ви. 2020 року Папа вперше направив своє послання до учасників фестивалю молоді, який відбувається там. Як нам це розуміти?
— У Меджугор’ї має місце справжній і належний культ Пресвятої Діви Марії з відомим титулом Цариці миру. Це термін із «Лоретанської літанії», впроваджений Бенедиктом XV під час Першої світової війни. Багато парафій носять таку назву. Культ Марії розвинений тут через різні історичні обставини і розвивається надалі, це не обов’язково пов’язано з об’явленнями.
— А яка роль апостольського візитатора?
— Вона досить складна. Моя роль полягає, між іншим, в урегулюванні ситуації місцевих спільнот, у нагляді за правильністю марійного культу та в душпастирському розвитку Меджугор’я в сенсі здатності прийняти щораз більшу кількість паломників. Це вимагає прийняття певних персональних і матеріальних рішень, хоча б таких, що стосуються інфраструктури, необхідної для здійснення дуже насиченої пастирської програми для паломників.
— Із давніх часів парафією в Меджугор’ї опікуються францисканці. Як можна охарактеризувати їхню працю та який їхній статус?
— Насамперед, треба знати, що францисканці століттями гарантували присутність християнської релігії на Балканах, зокрема, протягом 400 років турецької окупації. Тому вони користуються великою повагою мешканців Ґерцеґовини та Хорватії. Їхня роль схожа на роль, наприклад, францисканців (бернардинів) у Кальварії Зебжидовській чи паулінів на Ясній Горі. Вони відповідають за парафію і водночас за паломницьке місце. Там працюють 12 священників, які насамперед дбають про літургію та без перерви сповідають. Феномен Меджугор’я полягає в тому, що там величезна потреба в сповіді, й не раз — це сповідь після багатьох років і різного життєвого досвіду. 50 конфесіоналів часто буває недостатньо, щоб посповідати людей із прилеглих парафій Боснії та Ґерцеґовини чи Хорватії.
— Ви говорите про сповідь як про дуже характерний елемент Меджугор’я, яке часто називають «конфесіоналом нинішньої Європи». А як коротко можна окреслити харизму цього місця?
— Територія Меджугор’я має форму трикутника, окресленого парафіяльним храмом, горою об’явлень Подбрдо та горою Святого Хреста, встановленого1933р. з нагоди Року Святого Відкуплення, — Крижевацем. До цього рівнобедреного трикутника ведуть: Хресна дорога або Розарієві стежки, якими користуються паломники.
Це велика територія молитви. Не лише літургія Святої Меси, зокрема, вечірньої на еспланаді, на яку прибувають усі паломники, а й також дуже добре організовані адорації Пресвятого Таїнства, а по п’ятницях — адорація Хреста.
Пастирська програма часто містиь різні реколекції, сесії, навіть конгреси. Особливість Меджугор’я — це тижневі реколекції на хлібі та воді. Елемент посту підкреслюється дуже сильно. У Меджугор’ї піст не лише по п’ятницях, а й по середах. До цього долучаються також численні парафіяни, які беруть участь в усіх літургійних заходах та формах побожності.
Звісно, зараз ця програма скорочена через ковидні умови, і паломників ззовні приїжджає дуже мало. Але мешканці Меджугор’я дуже вірні, й храми завжди повні.
— У Меджугор’ї народжується багато покликань до священства та чернечого життя. Який масштаб цього явища?
— Ми вважаємо, що протягом 40 років тут народилося близько 900 священицьких і чернечих покликань. Це досить велика цифра. Я бачу, хоча б, кандидатів до францисканського новіціату, які під впливом Меджугор’я вступають до ордену. Місцева провінція францисканців (Ґерцеґовінська з центорм у Мостарі) має найбільшу кількість кандидатів у Європі. У деяких країнах їх немає взагалі, а тут з десяток щороку приходять до новіціату.
— Призначення апостольського візитатора для Меджугор’я означало вилучення парафії з-під юрисдикції дієцезії Мостар-Дувно. Попередні ординарії конфліктували з францисканцями, які опікуються парафією в Меджугор’ї. Як виглядає ситуація сьогодні?
— Меджугор’є розташоване на території дієцезії Мостар. З минулого року нею керує новий дієцезіальних єпископ Петер Паліч. Стосунки з ним складаються дуже добре, в дусі місійної співпраці.
— Навколо Меджугор’я виникла молитовна мережа, яка має всесвітній характер. У багатьох країнах можна зустріти людей, які на щодень живуть посланнями, що переказують візіонери. Чи маєте Ви як візитатор вплив на формацію цих людей?
— Візитатор зосереджений на парафії в Меджугор’ї. Але ми також маємо неформальні стосунки з деякими групами. Ми посилали настоятеля з Меджугор’я до Південної Кореї й до Німеччини. Я сам їздив до Італії з місією пояснити, що відбувається в Меджугор’ї. Також двічі був у Франції й один раз у Відні, власне, для того, щоб зберегти ці стосунки і щоб культ у групах був правильний, щоб не було зловживань.
Однак чимось феноменальним, навіть, небувалим є велика кількість осередків духовності Меджугор’я на багатьох континентах. Дуже велика їхня мережа у Південній Америці, а також — як не дивно — в Німеччині та Австрії. Це безперечно прояв нової євангелізації.
— Чим Ви пояснюєте розквіт цієї духовності, враховуючи, що самі об’явлення ще не визнані Церквою?
— Тим, що це — заклик до навернення, до покаяння, до віри, яка зникає, до молитви, яку пере6стали практикувати особисто і в сім’ї. Повернення до цих цінностей, які безпосередньо пов’язують нас із Богом, — типове явище в духовності Меджугор’я. Я називаю це вертикальним виміром, запропонованим в епоху крайнього горизонталізму, в якій ми живемо. Повернення до форм, які були втрачені, як менш важливі, як мало просоціальні, — сьогодні новинка для католиків у багатьох країнах. Молитва, навернення, культ Божої Матері та Ісуса Христа в класичних формах, піст — ці пов’язані елементи. Вони в Меджугор’ї співіснують і їх там пропонують.
Ми бачимо розвиток цієї духовності в світі й, насамперед, явище багаторазового приїзду одних і тих самих прочан, які, приїхавши раз, відчувають потребу повернутися.
— До пандемії в Меджугор’є щороку приїжджало понад три мільйони паломників. Звідки було їх найбільше?
— Протягом років найбільшу кількість становлять італійці. Але в Італії відбулася зміна поколінь: старші вірні відходять, а молодші покоління через секуляризацію, яка там дуже сильна, уже не цікавляться тими шарами віри, які змусили б їх приїхати сюди. До пандемії найбільшою групою були поляки. З Польщі приїжджали численні автобуси і польську мову було чути в Меджугор’ї постійно.
У нормальних умовах до нас приїжджають паломники з усього світу, іноді — з дуже віддалених місць. Сильним «потоком» є Корея, Філіппіни, але також ми часто приймаємо прочан з острова Маврикій, що в Індійському океані, і з сусіднього острова Реюньйон. З Африки — менше, через те, що ці паломництва дорогі, а також є труднощі з візами. Тим не менш, це картина кінця світу з Апокаліпсису, де зібрані всі народи та нації (пор. Об. 7,9).
— Що можна сказати про саме село Меджугор’є? Скільки там мешканців? Хто вони?
— Це хорвати, їх близько 5500. Переважно вони міцно пов’язані з Церквою, дуже високий відсоток практикує віру. Дивовижно те, що майже всі учні середніх шкіл залучені в діяльність Францисканської молоді (FRAMA), яка працює в п’яти секціях, дуже творчих, дуже цікавих. Ви не зустрінете такого деінде, тому що роки юності — це час «неба у вогні», і багато молоді після Миропомазання відходять від релігійних практик. Тут цього немає. Панує велика довіра до францисканців як вихователів і тих, хто пропонує певну форму духовного батьківства.
— У Меджугор’ї оселилося багато католицьких спільнот. Якого характеру?
— Їх понад десяток. Це закордонні спільноти, переважно італійського походження. Одна постала у Відні. Канонічно вони мають статус публічних або приватних товариств вірних. Але до цього часу вони не були затверджені місцевим єпископом дієцезії Мостар-Дувно. Роками практикувалася і приймалася імпровізація. Тільки зараз нам удалося врегулювати ситуацію семи з цих спільнот.
Також створюються клерикальні чоловічі згромадження. Вже є монфортанці, які живуть харизмою св.Людовіка Марії Ґріньйона де Монфора. Вони орендували будинок і почали діяти. Спільнота блаженств також має своїх капеланів, які допомагають в парафії в Меджугор’ї. Також у перспективі є інші. Ці клерикальні спільноти дуже потрібні, бо ми очікуємо сповідників, які розмовляють різними мовами.
— Як побудована команда, яка працює в цьому місці?
— Насамперед, ми приймаємо, зокрема, для сповідання, тих священників, які супроводжують паломників. Якщо, наприклад, приїжджає група з Лівану чи з Кореї, то дуже важливо, щоб були священники, які можуть служити арабською чи корейською. Дуже потрібно і корисно, щоб ці священники долучалися до служіння — літургійного, душпастирського — прочанам, бо крім спільних вечірніх Мес у храмі, також є ранкові Меси для мовних груп, які відповідають на потреби групи, яка в цей момент перебуває в Меджугор’ї. Йдеться про мобілізацію всіх сил для служіння паломникам.
— Також велику роль відіграють миряни, які працюють на радіо, відповідають за переклади…
— Це величезні зусилля, зокрема, зараз, у час пандемії. Наші медіа-центри — це професійне радіо, яке мовить багатьма мовами, має 16 кабін перекладачів, які швидко перекладають трансляції, що передаються в світ. Коли в Ауґсбурзі (Німеччина) відбувався конгрес на тему Меджугор’я, мільйони слухачів слідкували за ним по радіо або відео. Зараз це для нас дуже важливий канал комунікації. Завдяки цьому Меджугор’є й надалі діє по всьому світу.
— Меджугор’є розташоване на території Боснії та Ґерцеґовини, де живуть католики (у меншості), православні, а насамперед — мусульмани, для яких Боснія є батьківщиною…
— Після війни посилилася активність Саудівської Аравії, яка викуповує будинки й будує готелі в Сараєво — місті, яке колись було європейським Єрусалимом із чотирма районами: єврейським, католицьким, православним і мусульманським. Зараз виразно домінують мусульмани.
— Чи можна сказати, що харизма Меджугор’я впливає також на православних і мусульманських сусідів?
— Ці стосунки поступово формуються, але над ними тяготить пам’ять війни між християнами та мусульманами й скоєні військові злочини. Рани ще дуже свіжі. Ця братовбивча війна призвела до величезної кількості жертв, прізвища яких сьогодні можна прочитати на пам’ятниках, поставлених на кладовищах. Час лікує рани. В Меджугор’ї потрохи з’являються православні. Я дозволив їм правити свою літургію, за що вони були дуже вдячні. Натомість часто приїжджають греко-католики зі Східної Європи, переважно з України, і служать літургію у візантійському обряді.
— Чи розраховуєте Ви на те, що серед паломників, які прибувають до Меджугор’я, буде Папа Франциск?
— Цього чекають усі. Але в сьогоднішніх умовах дуже важко передбачити, коли саме Папа Франциск зможе приїхати в Меджугор’є. Без сумніву, це буде якось пов’язано з визнанням справжності об’явлень. Цього не можна ігнорувати, бо навіть душпастирська діяльність певним чином обумовлена тим, що відбулося 40 років тому і продовжує відбуватися — потоком об’явлень Божої Матері. І можливо, Святіший Отець зможе приїхати лише після того, як усі питання будуть вирішені.
Переклад CREDO за: Павел Белінський, Марцін Пшецішевський Gość.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
