Лікарі США, Канади і Бельгії під час онлайн-конференції з британськими політиками закликали їх відхилити новий законопроєкт про асистоване самогубство.
Кожен із них, посилаючись на закони про евтаназію у своїх країнах, розповів, як вони завдають шкоди паліативній допомозі, руйнують довіру між лікарями та пацієнтами, спричиняють маргіналізацію та знущання з боку лікарів і наражають життя вразливих пацієнтів на підвищений ризик.
Доктор Брік Ланц, американський лікар та представник штату Орегон від Американської академії медичної етики, виступаючи перед аудиторією із близько 90 членів парламенту та колег, розповів, що гарантії, записані в законі штату від 1997 року про асистоване самогубство, не виконуються. Він сказав, що медикаменти, які застосовують для евтаназії, часто не спрацьовують, і буває так, що пацієнти помирають від експериментальних медичних «коктейлів» протягом кількох днів. Доктор Ланц розповів, як один чоловік вийшов із коми через кілька днів після введення препаратів, і як медсестра надягла поліетиленовий пакет на голову пацієнта, який не міг померти.
Ланц сказав, що асистоване самогубство «було легалізоване як засіб припинення страждань наприкінці життя, але його несправедливо спрямували на людей з інвалідністю, на невиліковно хворих, на людей, що страждають на депресію та інші психічні розлади». «Я назвав би це жорстоким поводженням із людьми похилого віку та з інвалідністю, — сказав він. — Це недбалий догляд, і це дискримінація».
Доктор Сатія Чандрагірі, психіатр із Орегону з 32-річним досвідом роботи, так само розкритикував закон, охарактеризувавши його як «некерований поїзд».
«Будь ласка, не допускайте такого у вашій країні», — сказав він, додавши, що його особливо турбують дані, згідно з якими від чверті до половини пацієнтів, які прагнуть отримати доступ до смертельних медикаментів, не були невиліковно хворими, а страждали від депресії.
Лікарів запросила до виступу Загальнопартійна парламентська група «Dying well», що складається з політиків, які виступають проти законопроєкту про допомогу вмираючим, який буде заслуханий Палатою лордів у другому читанні 22 жовтня 2021 року. Поточні дебати навколо проблеми евтаназії у медіа дуже заангажовані, тому лікарів попросили розповісти про їхній негативний досвід.
Доктор Леоні Геркс, колишній президент Канадського товариства лікарів паліативної допомоги, попередила політиків: «Адмініструвати смерть простіше і дешевше, ніж надавати допомогу. Тому вона швидко перетвориться на засіб боротьби з будь-якою формою людських страждань, як ми вже бачимо у Канаді. Це не “слизький схил”, це логічний прогрес».
Геркс сказала, що протягом п’яти років після легалізації евтаназії у Канаді категорії людей, що отримали право на смерть від рук лікарів, значно розширилися, і скоро до них належатимуть невиліковні люди з інвалідністю та психічно хворі. Активісти, що пропагують евтаназію, наполягають також на застосуванні закону про асистоване самогубство до дітей. Кількість смертей продовжує зростати, твердить доктор Геркс, оскільки евтаназію активно застосовують до пацієнтів, тоді як якісна паліативна допомога знищується разом із правом на свободу совісті медиків.
«Ті, хто не підтримують евтаназію, сьогодні потерпають від знущань та маргіналізації у медичних установах» — сказала вона.
На конференції виступили також двоє бельгійських лікарів: онколог Бенуа Бевзелінк та гематолог Тімоті Девос. Доктор Бевзелінк розповів, що хоча бельгійський закон про евтаназію від 2002 року мав обмежуватися лише невиліковно хворими пацієнтами, що живуть у нестерпних стражданнях, протягом останніх років контекст цього поняття значно розширився, включивши у себе екзистенційне розуміння страждань. Це призвело до того, що найтривіальніші скарги можна розглядати як привід для евтаназії.
«Я відчуваю, що ми замінили солідарність і турботу смертю» — сказав він.
Доктор Девос сказав, що багато бельгійських лікарів зараз бояться пропонувати паліативну допомогу, оскільки їх можуть звинуватити у встановленні перешкод для евтаназії і порушенні прав пацієнтів, які по неї звертаються.
«Ніхто не дбає про ментальний та емоційний стан лікарів» — сказав він, говорячи про наслідки асистованого самогубства для самих медиків. За словами доктора Девоса, багато хто з них скаржиться на сум і тугу, а також страждає від «синдрому того, хто вижив».
Він процитував Франсуа Труфіна, медпрацівника, що займався паліативною допомогою, автора книги «Евтаназія: пошук повної історії». У своїй книзі Труфін писав, як плакав один лікар, зізнаючись, що прокидається ночами в поту, бо його переслідують обличчя людей, яких він евтаназував».
«Майте на увазі, — сказав Девос, — як тільки двері асистованого самогубства прочиняться, далі вони відкриватимуться все ширше. Так було в Бельгії, так було в інших країнах. Ви обманете себе, якщо скажете, що у Великій Британії все буде інакше».
Католицькі єпископи Англії та Уельсу виступили зі зверненням до мирян, закликаючи їх молитися про те, щоб законопроєкт не був ухвалений і просити політиків протестувати проти нього.
Переклад CREDO за: Саймон Колдвелл, Crux Now
фінансово.
Щиро дякуємо!
