Погляд

Чому аборт — це продукт скептицизму?

27 Жовтня 2021, 14:51 2226

Скептицизм — це певний спосіб дивитися на світ і на зв’язок людського розуму з ним. Попри те, що це давня форма мислення, скептицизм і сьогодні живий та здоровий, до того ж має на нас великий вплив. 

Здається, що скептицизм найбільше вплинув на моральне життя людини, оскільки він заперечує існування об’єктивного добра і зла. Це перетворює мораль на питання особистої думки, оскільки не існує загальноприйнятого морального закону, якого потрібно дотримуватися. Аборт — це моральне злодіяння, яке сьогодні здається найбільш «нормальним» серед людської діяльності, і воно отримує велику підтримку від скептицизму.

 

Чи реальність непізнавана?

У минулому столітті аборт, на жаль, став дуже поширеною практикою в усьому світі. «Моє тіло, мій вибір» — це гасло, яким користуються феміністки та пропагандисти абортів, щоби виправдати свій злочин. Очевидно, що на такий спосіб мислення впливає скептицизм. Їхній основний аргумент полягає у тому, що ми не можемо знати, чи є людиною те, що перебуває в жіночій утробі, чи ні. Скептицизм, часто викривлено цитуючи святого Августина, вважає, що насправді не можна знати нічого. Тому, згідно з цією логікою, ми вільні робити з тим, що перебуває в утробі, все що завгодно, бо зрештою це лише шматок матерії. Іноді ненароджену дитину навіть називають «продуктом зачаття».

Це — легковажний аргумент, який прихильники абортів використовують для виправдання своїх дій, прикидаючись, що аборт не є злим вчинком. Логічний висновок такого мислення полягає у тому, що природного права не існує, а тому автономний індивід сам стає джерелом моралі.

 

Відмова від метафізики

В основі скептицизму лежить пряме відкидання можливості метафізики: якщо ми не можемо нічого знати, то ми не можемо знати, чи маємо ми трансцендентну душу, а отже можемо робити що завгодно з матерією всередині утроби; це — не людська особа з притаманною їй гідністю і правом на життя. Такий скептицизм не абсолютний, бо він не відкидає знання про матеріальний світ як таке. Таким чином, його правильніше було би назвати релятивізмом, оскільки людина обирає свої дії відповідно до того, якими вони їй здаються, а не до того, якими вони є насправді. 

Важливо бачити цю різницю, бо незважаючи на те, що наука (генетика, технологія ультразвуку тощо) продемонструвала, що всередині матки знаходиться жива істота, досі існують люди, які відкидають навіть це знання. Наука не демонструє, що в утробі є людина з гідністю і правами, але вона вказує на те, що це —  жива істота. Якщо ви перериваєте її розвиток, ви її вбиваєте. 

Ми не тільки знаємо, що у материнській утробі знаходиться жива істота, яка розвивається; ми знаємо також, чим це закінчується — народжується людина. Проблема у тому, як ми визначаємо людину. Чи здатна людина міркувати, займатися спортом, вчитися? Це означало би судити про людину на підставі її здібностей, а не за її сутністю. Це — помилка.

Людська особистість радше є індивідуальною субстанцією з раціональною природою. Для того, щоби стверджувати, що жива істота всередині утроби є людиною, ми повинні спершу відкинути скептицизм, зробившим можливим отримання метафізичного знання.

 

Логічні протиріччя

Скептики вважають, що пізнати істину неможливо. Але у самому цьому твердженні вони стикаються з протиріччям: твердячи, що «істина неможлива», вони тим самим кажуть, що це — істина. Це остаточне твердження. Тому вони суперечать самі собі, підтверджуючи, що істину справді можна пізнати.

Це називається принципом несуперечності, що є самоочевидною істиною, за допомогою якої ми керуємо своїм повсякденним життям. Цей принцип стверджує, що два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними. Тому неможливо водночас заперечувати можливість пізнати істину, подаючи це твердження як істину.

 

Людина як одушевлена істота

Тепер можна поговорити про те, чи є жива істота в утробі людиною, чи ні. Ми знаємо, що у світі є рухомі речі, які ми називаємо живими або одушевленими істотами, та інші, нерухомі, які ми називаємо неживими або неодушевленими. Отже, живі істоти повинні мати у собі щось, що робить їх живими, і чого немає у неживих.

Це — те, що ми називаємо душею, anima. Тома Аквінський визначає душу як перший принцип існування живих істот. Не матерія робить їх живими, бо якби це було так, то вся матерія була би живого, а ми зі свого досвіду знаємо, що це не так. 

Тома Аквінський говорить про три типи душ у світі: вегетативну, чуттєву та інтелектуальну. Інтелектуальна присутня лише у людини. Ми знаємо, що маємо душу, бо бачимо у людині силу або дію, яка перевищує матерію і є абсолютно нематеріальною. Ця дія — інтелект. Ми можемо отримати певне знання про істину за допомогою свого інтелекту. Сила інтелекту присутня у душі, і саме це робить людину найблагороднішою істотою матеріального світу. Інтелект — це те, що робить нас образом та подобою Бога, даруючи нам гідність і права, які ми отримуємо від Нього.

 

Слово науці

Наукою доведено, що всередині жіночої утроби є жива істота, отже, ця істота повинна мати душу. Ми також знаємо, що ця душа — інтелектуальна, бо знаємо, що вона може розвинутися до зрілої людської особи. Хтось може сказати, що це ще не людина, бо вона не має інтелектуальної сили. Це правда, що у ненародженої дитини вона ще не розвинена, але вона має потенціал (який святий Тома називає «потенцією») розвитку. Це означає, що це вже людина, але ще незріла. Сили душі обмежені матерією, і ми повинні почекати, поки розвинеться мозок, щоб мати можливість використовувати інтелектуальну силу.

Іншими словами, інтелектуальна сила вже існує, але людина ще не може нею скористатися. Це, однак, не скасовує того факту, що це справжня людина, з гідністю і правами. Якщо дотримуватися аргументів на захист абортів, можна дійти висновку, що дозволяється вбивати всіх дітей, оскільки вони не повністю використовують свій розум, бо ще не є зрілими людьми. З цього ми бачимо, що людська особистість не визначається її здібностями, а має визначатися фактом наявності у неї інтелектуальної душі з притаманними їй правами та гідністю.

Переклад CREDO за: Антоніо Дж. Ґаліндо Алеман, Catholic Stand

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books