Ми, католики, віримо у те, що Бог, Творець «усього видимого і невидимого», створив світ навколо нас більшим від того, що лежить на його поверхні.
Перш за все, це нагадує нам про божественну присутність і заступництво святих. Але іноді цей рядок із Символу віри змушує нас замислитися про більш моторошні явища — наприклад, про існування привидів.
Історія привидів
Концепція привидів не нова для людства. Навіть у біблійні часи в людей існувало уявлення про те, що неспокійні духи можуть повертатися до фізичного світу. У Старому Завіті жінка-чарівниця з Ен-Дору викликає духа Самуїла, щоб той передбачив долю Саула: «І коли вони вночі прийшли до жінки, він сказав: “Поворожи мені, будь ласка, привидом і виклич мені того, кого я назву тобі”. Жінка ж йому відповіла: “Ти знаєш, що зробив Саул, як викорінив із землі чарівників і віщунів. Навіщо ж ставиш сіть на мою душу, щоб мене вбити?” І поклявсь їй Саул Господом: “Як живе Господь, не буде на тобі провини в цій справі”. Спитала тоді жінка: “Кого маю вивести тобі?” Він відповів: «Виведи мені Самуїла”» (1 Сам 28, 8-11). У Новому Завіті апостоли приймають воскреслого Ісуса за привида: «Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!” Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать» (Лк 24, 36-37).
Ці згадки навряд чи можна назвати моторошними, але вони демонструють, що концепція привидів — це те, з чим людство мало справу протягом тисяч років. Багато найвидатніших умів Церкви намагалися пояснити це явище.
Отці Церкви
Святий Августин був одним із мислителів, які торкалися цієї теми, і він приписував з’яву духа перед Саулом демонічній сутності. Загалом він вважав більшість зустрічей із привидами ангельськими видіннями. Але варто зазначити, що думки святого Августина з цього приводу були записані з метою відвернути вірних від поганських звичаїв.
Святий Тома, навпаки, вважав, що привиди — це реальність. Кажуть, що він свого часу сам мав кілька зустрічей із ними. Якось він повідомив, що його відвідав дух близького друга, про чию смерть він навіть не знав. Святий Тома писав так: «…згідно з розпорядженням Божественного Провидіння, іноді душі виходять зі своєї обителі і з’являються перед людьми. Ймовірно також, що це часом стається з проклятими — їм дозволяється з’являтися перед живими для повчальних настанов та остраху».
Сучасні погляди
Католицький погляд на привидів розвивався протягом століть від того часу, коли Вчителі Церкви записували свої думки. Сучасний католицький богослов і філософ Пітер Кріфт класифікував привидів за різними типами. На його думку, є три типи привидів:
1.«Сумні й тендітні». Це духи чистилища, які страждають, поки не отримають звільнення від своїх земних справ. Вони залишаються тут, щоб винести урок зі своїх помилок, яких припустилися протягом життя.
2.«Злісні та оманливі». Це — сутності, які приходять із пекла. Найчастіше їх викликають під час спіритичних сеансів, за допомогою спіритичних дощок абощо.
3.«Яскраві та щасливі». Це духи померлих друзів або членів сім’ї. Кріфт зазначає, що вони з’являються за велінням Божим, щоб нести послання надії та любові.
Кріфт вважав, що між існуванням привидів та католицькою теологією немає протиріч. Привиди існують у раю, чистилищі та пеклі, але іноді можуть з’являтися і на землі. Кріфт навіть зайшов так далеко, що стверджував: привиди можуть підтвердити католицьке вчення про потойбічне життя. Він писав: «Привиди підтверджують, а не спростовують чи порушують католицьку теологію потойбічного світу, зокрема — існування життя після смерті, що є основним предметом суперечок для скептиків».
Католицька реакція
З питанням, вірити у привидів чи ні, мабуть, краще звернутися до священника. Отець Тім Плавак із парафії святого Беди в Огайо каже, що католики справді можуть визнавати існування привидів і духів навколо нас. Але він застерігає, що ця віра в жодному разі не повинна вести вірних до окультизму. Він пише: «Коли “привиди” виявляють свою присутність у будинках та житті людей, я сприймаю їх як нужденних духів. Вони завдають нам болю, тому що їм самим боляче — так само, як і люди, що глибоко страждають, вони не можуть не завдавати болю іншим людям. Чого вони хочуть і потребують — це нашої духовної допомоги».
Отець Плавак каже, що навіть предмети, які грюкають або падають уночі, можуть бути криками про допомогу. Якщо це справді так, то молитва — це милосердний інструмент вірних, за допомогою якого вони можуть давати мир неспокійним духам. Зіткнувшись із ймовірною з’явою привида, найкраще, що можна зробити — це звернутися до молитви. У нагоді може стати молитва про вічний спокій, якою ми зазвичай молимося за померлих: «Вічне спочивання дай їм, Господи, і світло віковічне нехай їм світить. Хай відпочивають у мирі вічнім. Амінь» (Requiem æternam dona eis Domine; et lux perpetua luceat eis. Requiescant in pace. Amen).
Переклад CREDO за: Дж.-П. Мауро, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
