Дата 25 грудня — не історична. Євангелія не пишуть, коли саме народився Ісус.
Християни перших століть узагалі не переймалися питанням докладного встановлення дати Різдва. То чому ж ми святкуємо народження Спасителя саме цього дня?
Факти й міфи
Найпопулярніша на сьогодні теорія, що говорить про початки Божого Народження, це теорія заміни. Вона приймає як імовірне, що християнське свято на відзначення пам’яті про народження Спасителя постало для того, щоб замінити язичницьке свято, що відзначалося саме 25 грудня. Ця теорія, хоч і дуже поширена, чи то з доброї, чи зі злої волі (бо її приймають і в нехристиянських, і в християнських середовищах), виявляється неправдивою з історичного погляду.
По-перше, ми можемо ствердити, що свято Різдва Христового вперше відзначалося у Віфлеємі тоді, коли там постала базиліка Різдва, тобто за часів Константина Великого (освячена 328 року). Цю базиліку збудували над гротом, у якому народився Ісус, щоб ушанувати місце народження, а також і сам факт народження Спасителя. Якщо ж саме у Віфлеємі постала традиція відзначати це свято, то вже точно не для того, щоб ушанувати свято Сонця, яке відзначалося в Римі, Єгипті й інших країнах. Це суто християнський звичай.
У наступні роки традиція відзначати це свято розвинулася і прийнялася також у Римі. Теза, що це свято має поганське коріння так само як і християнське, відповідно, повністю фальшива, бо Різдво було прийняте в Римі як свято, вже сформоване у зовсім іншому культурному колі.
Не написано, коли народився Ісус!
По-друге, якщо ми досліджуємо чи то римську, чи грецьку релігію, то виявляється, що свята, які припадали на 25 грудня, не були для цих релігій особливо важливими ані панівними. Культ Сонця ушановували кілька разів на рік. Загалом беручи, не було що заміняти! Повсюдно проголошувана теза, що 25 грудня святкували народження Мітри чи Гора, не має жодного підтвердження у стародавніх джерелах. Виявляється, що це вигадка новітніх часів, теорія, виссана з пальця.
Нарешті, що варто підкреслити і що є очевидним: дата 25 грудня не є датою історичною. Євангелія не пишуть, коли саме народився Ісус. Християни перших століть узагалі не займаються питанням визначення точної дати Його народин, вони шукають такого моменту в році, який би найкраще виражав символічно істину про прихід Світла у світ. Свято Великодня, тобто смерті й воскресіння Спасителя, ми відзначаємо тоді, коли народжується нове життя, тобто в першу весняну повню місяця (тут можна побачити символіку світла, весняного рівнодення, весни — отож є певні астрономічні точки відліку). Так само коли йдеться про друге велике свято — Різдво: шукали такого дня в астрономічному році, який найліпше виражав би цю істину.
Перемога світла над пітьмою
Прихід Месії на світ багато разів був заповіданий у Старому Завіті: «прийде світло», «постане зірка з Якова», «встане сонце праведності», «зійде сонце з висоти». Також і Євангелія представляють народження Христа як прихід світла, що розсіює морок світу цього. В описах Різдва у Віфлеємі маємо світло, яке раптово з’являється вночі й будить пастухів. Зауважмо, що то зірка мудреців зі Сходу — бачите, яка важлива символіка світла, зірки, сонця, його сходження і розсіювання темряви.
І якраз 25 грудня є таким моментом, коли ночі перестають подовжуватися і починає подовжуватися день. Це символічна — хоч і не точно астрономічна — дата зимового рівнодення. У природі це момент перемоги світла над темрявою, дня над ніччю, входження світла у пітьму. Світло починає потроху відсувати цю тьму та опановувати світ.
Оскільки Народження Ісуса представляється як прихід світла у світ, входження світла у пітьму, то й дату свята Різдва вибрано тільки й виключно з причин астрономічних. Пам’ятаймо, що в ті часи весь літургійний рік мав сильну астрономічну символічність, був вписаний у ритм природи, оскільки у християнстві йдеться про освячення часу — як пір року, так і пір дня. Ми молимося вранці, опівдні та увечері, щоб освятити окремі моменти дня. Дата Божого Різдва — це приклад такого освячення часу.
Переклад CREDO за: Юзеф Наумовіч, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
