Запитання: Чи коли я не передаю знак миру на Святій Месі людині, з якою перебуваю в неприязних стосунках, то це гріх?
Відповідь:
Мир — одна з найважливіших цінностей і потреб людини. Про мир говориться і пишеться дуже багато. Ми хочемо жити у згоді з нашими близькими, сусідами, колегами на роботі. Також і коли приходимо на Святу Месу, чуємо молитву про мир і заклик передати один одному цей дар Христа. Однак же в нашому житті є ближні, з якими нам нелегко, яких ми не сприймаємо…
Якщо я не здатен пробачити, або навіть викинув когось зі свого серця, то як у цьому серці може оселитися мир Христовий? Ненависть до іншої людини — це гріх. Вона засліплює, і тоді тяжко сказати іншій людині «мир тобі». Христос у Євангелії вчить нас, що щасливі — блаженні — ті, хто запроваджує мир, миро-творці. Ісус говорить про любов до ворогів, про пробачення не тільки сім, але сімдесят сім разів. Сам Він після воскресіння приходить до учнів із даром миру, каже їм: «Мир вам»! Це нелегка вимога. Колись св. Августин так описав своє служіння єпископа в Гіппоні:
«Картати недисциплінованих, утішати малодушних, підтримувати слабких, долати аргументи противників, остерігатися злостивих, навчати невмілих, заохочувати лінивих, вгамовувати клопітливих, стримувати амбітних, підносити на дусі знеохочених, примирювати звойованих, допомагати потребуючим, звільняти утиснених, виражати визнання добрим, терпіти злих і (на жаль!) любити всіх» (Sermo 340, 3). І додав: «Євангеліє мене жахає» (Sermo 339, 4).
Переказування знаку миру під час Меси відбувається перед Причастям. Нам цей знак має нагадати, що приходить Спаситель. Водночас, згідно зі вченням Церкви, цей жест не має стосунку до примирення ані до відпущення гріхів перед прийняттям Святого Причастя. Його мета — радше виразити дух миру та спільноти любові за кілька хвилин перед отриманням Пресвятої Євхаристії. А отже, переказування знаку миру має бути плодом попереднього примирення з Богом. Примирення, яке має настати ще на самому початку Святої Меси. Характер братерського примирення має Акт покути на початку Меси, зокрема коли він виголошується у першій формулі: «Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому І ВАМ, брати і сестри…»
Знак миру має важливе значення для наших стосунків з іншими людьми. Він має бути першим кроком любові. Через цей знак ми виражаємо свою готовність любити кожну людину і визнаємо, що всі є нашими братами й сестрами. Дар миру, який ми переказуємо один одному на Літургії, це не наш власний мир, не виключно людський мир, але це мир Христа; це Його дар — дар конкретний, для конкретної спільноти. Ми не можемо приступити до Євхаристійного столу, якщо маємо щось проти брата. Ісус нам це дуже жорстко сказав: «Коли, отже, приносиш на жертовник дар твій і там згадаєш, що твій брат має щось на тебе, зостав там перед жертовником твій дар; піди, помирись перше з твоїм братом і тоді прийдеш і принесеш дар твій» (Мт 5, 23-24). А Папа Франциск сказав: «Мир Христа не може вкоренитися в серці, не здатному до життя у братерстві та до повернення його, якщо його зранять. Мир нам дає Господь: Він дає нам благодать, щоб ми простили тих, хто нас образив» (катехеза 14 березня 2018 р.).
Переклад CREDO за: о. Маріуш Фрукач, Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
