Діти часто привносять багато сміху в буденне життя… Недільна Меса — не виняток.
Радість і неприховані емоції милих дітлахів — не лише зворушливі й потішні. Вони також показують простоту і глибину їхніх сердець, ту невинність, до якої нас запрошує Христос.
Батьки люб’язно поділилися з читачами найкращими «перлинками» своїх дітей на Месі.
1.«Смачний Ісус»
Юлія: «Мій маленький син під час Першого Причастя, яке він приймав під двома видами, подивився священнику просто в очі і схвильовано вигукнув: “Смачний цей Ісус!” Усі присутні щиро розсміялися».
2.«Запонтіяпилата»
Софія: «Одного разу я бачила маленьку дівчинку, яка сказала своїй мамі під час Меси, показуючи на пластир на своєму коліні: “Мамо, я страждаю. Страждаю запонтіяпилата”, гадаючи, що цей вислів означає: дуже боляче…»
3.«Ah the noodles, ah»!»
Етта: «Моя маленька сестричка розсмішила всіх у храмі, продовжуючи співати «Алілуя» після Євангелія у своєму власному варіанті 18-місячної дівчинки: “Ah the noodles, ah!” (“Ах, локшина, ах!”). Парафіяни пам’ятають це до сьогодні».
4.Марія-пірнальниця
Марія: «Разом із трирічним сином ми дивилися на статую Лурдської Діви Марії зі складеними руками, що стояла на подвір’ї храму. “Бачиш, це Марія, мама Господа Ісуса. Знаєш, що Вона робить?” Син відповідає: “Готується пірнати” (того літа він вчився плавати…)».
5.Під час проповіді
Мериліс: «Коли підходиш до священника, що стоїть біля амвона під час проповіді… і він тримає тебе на руках до її кінця…»
6.Сукенка для вагітних і Крихти Ісуса
Каміла: «У кінці храму священник та диякони готувалися до процесії, і наша дворічка запитала одного з дияконів: “Чому ти одягаєш вагітну сукенку, якщо не маєш всередині дитинки?” Ми сміялися всю процесію.
Іншого разу донечка підійшла до центральної частини храму і зупинилася з гарно складеними перед собою руками. Вона дивилася вниз, на черевики священника, коли той благословляв. Тато запитав її, чому вона це робить. “Я дивилася, чи не знайду якихось крихт Ісуса, бо священник не хотів дати мені хлібчика”».
7.Христос воскрес!
Летиція: «Клара, 3 роки, за тиждень після Великодня, дивлячись на розп’яття: “Мамо, справді. Мусимо сказати отцю, що він забув зняти Ісуса з хреста. Він же воскрес! Гадаєш, отець не зрозумів?”»
8.Не можу прийти
Бенедикт (із розповіді знайомого): «Під час консекрації продзвонив дзвіночок, і в тиші пролунав тонесенький голосок: “Це Ісус (по телефону). Не можу прийти”».
9.Чи справжній Ісус?
Арнел: «Мій дворічний син був занурений у споглядання розп’яття в храмі. Раптом він повернувся до мене і стурбовано спитав: “Мамо, це справжній Ісус?” Я відповіла, що ні. “Якщо він несправжній, то чому виглядає так, ніби у Нього щось болить?”»
10.«Алло?»
Бене: «Моя старша сестра (тоді вона була дуже малою) раптом крикнула на весь храм під час консекрації “Алло?”, коли задзвонили дзвоники. Вони звучали, як телефон 40-річної давнини».
11.Коли лампочка стане зеленою?
Летиція: «Моя маленька сестричка сказала під час колекти: “Спочатку роблять так, щоб ми знудилися, а потім ми маємо платити?” А пізніше, показуючи пальцем на червону лампочку над дарохранительницею: “Коли вона стане зеленою, щоб ми могли піти?”»
12.Добрий хлопчик
Наталя: «Я пригадую одну ситуацію (не моїх дітей, їх тоді ще не було на світі). Це сталося 2002 або 2003 р. Священник залишив свій мобільний у сакристії. Під час проповіді було чути, як він там дзвонить. Хлопчик із хору, десь 12-річний, пішов до сакристії, взяв слухавку, після чого подав священникові зі словами: “Отче, це Вас!”»
13.Апостоли не зорієнувалися
Арнелл: «Ця історія не про Месу, але вона дуже мене розсмішила. Донька запитала мене у Велику П’ятницю, чому апостоли так засмутилися, коли Ісус помер. Я відповіла: Бо вони любили Ісуса, а Він помер”. Тоді доня зауважила: “Так, мамо, але він воскрес за три дні; три дні це не так довго”. Я сказала їй, що апостоли про це не знали. “Це було 2000 років тому, могли б зорієнтуватися!” — почула я у відповідь».
фінансово.
Щиро дякуємо!
