Єпископ Леон Дубравський: «Туди, де панує радість, диявол не має доступу»

Різдво Христове приносить радість. А ще доводиться чути (або читати), що з завершенням Різдвяного періоду різдвяна радість не закінчується.  

У правдивості цього змогли переконатися вірні багатьох парафій Кам’янець-Подільської дієцезії, куди завітав єпископ-ординарій Леон Дубравський. Його щорічне «післяріздвяне турне з колядками» в дієцезії вже стало традиційним.

Любов єпископа Леона до колядок, прищеплена йому «батьками і в Церкві ще з дитинства», давно відома вірним дієцезії. Від самого владики не раз можна почути, як він порівнює колядки з ліками, бо вони не тільки «сповнюють радістю і додають енергії», але й тамують будь-який біль, також і фізичний. Своє бажання передати людям любов до колядок Його Преосвященство пояснює тим, що в колядках, на його переконання, «міститься вся теологія нашого спасіння». Отже, не дивно, що кожного року після Різдва він, як Пастир дієцезії, намагається об’їхати якомога більше парафій, щоб у спільному співі колядок поділитися з вірними тією радістю й енергією, які сам отримує.

«Порівняно з минулими роками, — сказав владика Леон для CREDO, — впадає в око, що люди, на жаль, стають більш пасивними. Якщо організувати для них, скажімо, концерт колядок, — вони ще прийдуть; а щоби самим організувати такий концерт, щоби самим щодня співати колядки у своїй сім’ї або з друзями… Робити щось самим мало кому хочеться. Причину я вбачаю в тому, що людям бракує спілкування. Бракує спілкування в родинах, бракує спілкування між друзями та близькими. Люди, особливо молодь, дедалі менше живуть у реальному світі, замінюючи його тим світом, який створюють інтернет і «мобілки». І це, без перебільшення, залежність. Я завжди після Різдва їздив по парафіях, щоб ділитися з людьми різдвяною радістю, “заряджати” їх цією радістю, співаючи з ними колядки. Тепер ми їздимо також і для того, щоб допомогти людям позбутися цієї залежності, повернути їм радість простого людського спілкування, допомагати їм повернутись у реальний світ…»

Цьогоріч єпископ-ординарій відвідав понад п’ятдесят парафій. Це, зокрема, кафедральна парафія свв. Петра і Павла в Кам’янці-Подільському, парафії Христа Царя Всесвіту, св. Анни та Непорочного Серця Діви Марії у Хмельницькому, парафії Матері Божої Ангельської, Божого Милосердя і св. Франциска у Вінниці, парафії в Бару, Томашполі, Славуті, Хмільнику, Білогір’ї, Смотричі та інших, які, за словами самого владики, «дуже важко перелічити». Самими римо-католицькими парафіями владика Леон не обмежувався, як не обмежувався й тільки релігійними осередками. В Кам’янці-Подільському він приходив колядувати до православних, греко-католиків і протестантів, до однієї з лікарень, до відділків поліції та ДСНС; побував і в будинках престарілих. 15 січня в парафії Божої Матері Ченстоховської Його Преосвященство охрестив дівчинку Катерину — п’яту дитину своїх батьків.

У колядуванні з єпископом-ординарієм, яке відбулося 13 січня в кафедральному соборі свв. Петра і Павла в Кам’янці-Подільському, взяла участь спільнота «Домашня Церква» Руху Світло-Життя. Про подію розповідають Сергій та Діана Огневі, аніматори Домашньої Церкви Кам’янець-Подільського району. Євхаристію владика Леон відправив у співслужінні з єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії Радославом Змітровичем. По закінченні Святої Меси, в якій взяли участь подружжя разом із дітьми та молодь, усі спільно колядували біля парафіяльного вертепу. Далі святкування продовжила братерська трапеза в єпископському будинку. На ній були отці Роман Тваруг, Павло Басистий, Віталій Слободян, Ростислав Грабовський. Владика Леон благословив частування зі словами подяки сім’ям, що традиційно прийшли розділити зі священниками радість народження Дитятка Ісуса, співаючи колядки, і сказав, що «родини це кістяк: у дієцезії, в країні, у світі, — без якого держава і Церква є слабкими». Своїми свідченнями поділилися подружжя, які нещодавно повернулись із 15-денних реколекцій Оаз родин І і ІІ ступенів. Чоловіки й жінки розповіли, який це був благодатний час для їхніх сімей, і як перебування на реколекціях змінило їхнє життя. Господь змінив їх, торкнувся їхніх сердець, і завдяки цьому як особисті взаємини з Богом, так і подружні між собою стали ближчими.

Незвичним цього року було й те, що єпископ Леон захотів поспілкуватися з кожною родиною та почути їхні думки про те, що дає їм Церква та спільнота, і що сім’ї можуть зробити для Церкви, парафії, спільноти. Також владика хотів почути, що, на їхню думку, священники можуть зробити для сімей та парафій, у яких служать. Пропозицій на останнє запитання було декілька. Одні зазначили, що «потрібно на парафіях більше приділяти увагу молоді та розвивати їх у вірі, також розвивати їхні таланти, проводячи з ними спільно час та подорожуючи. Бо наша молодь — це наше майбутнє». Інші казали: «Важливо зосередитись на вихованні хлопчиків, юнаків, і змалку виховувати з них справжніх достойних чоловіків, показати роль чоловіка у сім’ї та у суспільстві, в Церкві». Відомим є той історичний факт, що з 1939 року у воєнний та повоєнний періоди в Україні жінкам довелося взяти на себе велику роль у сім’ї. Вийшло так, що така модель української сім’ї передавалася з покоління в покоління і, на жаль, можемо зустріти й зараз родини, де жінки «перетягують» на себе зону відповідальності чоловіків, а ті не завжди можуть себе проявити у своєму покликанні. Останньою пролунала думка про те, що священники мають «велику увагу приділяти сім’ям, а саме подружжям, адже це — першоджерело, звідки кожна людина бере свій початок». У сім’ї батьки виховують своїх дітей прикладом власного життя, передають віру, цінності й традиції, вчать спільної молитви, читання Святого Письма та основ вчення Церкви. Тому потрібно вкладати зусилля саме в сім’ї, розвивати подружжя, щоб вони були сильні Богом. Щоби потім їхні діти мали «цілісну картинку» християнства і щоденно вдома, і в родині, і в парафіях загалом (дитячі та молодіжні катехизи, спільноти, зустрічі зі священником, квести й ігри при парафіях, перегляд християнських фільмів, виїзди в літні табори, дитячі та молодіжні реколекції тощо). Щоб вони більше часу проводили в доброму середовищі й наповнювалися Божою любов’ю, були в колі однодумців та змогли встояти перед спокусами сучасного світу. Бо дітям чи молоді замало слухати сестер, священників на катехизах; вони повинні мати міцну опору вдома від власних батьків, які мають бути навченими і готовими до викликів сучасності.

В неділю 16 січня 2022 р. владика Леон побував у парафії Божого Милосердя у Вінниці. Перед початком Служби, відповідаючи на привітання настоятеля парафії о. Павла Каліновського, він сказав, що сьогодні колядки співатимуть «чорні ангели», які приїхали з ним. «Чорними ангелами» були семінаристи міжнародних місійних семінарій «Redemptoris Mater»: київської — Хоакін Акіно (Домініканська Республіка) та вінницької — Дієго Іларіо (Мексика). Хоакін приїхав із єпископом Леоном співати колядки до санктуарію Божого Милосердя вже вдруге: перший раз — 9 січня минулого року. Тепер обоє семінаристів, супроводжуючи свій спів грою на гітарі й тамбурині, виконали кілька українських та латиноамериканських колядок: як іспанською, так і в перекладі українською. А перед ними, відразу по закінченні Святої Меси, яку єпископ-ординарій відслужив з о. Павлом, колядки заспівали діти, які виховуються в парафіяльному садочку.

Проголошуючи проповідь, Його Преосвященство посилався на уривок із Євангелія дня і сказав: «Коли на весіллі забракло вина, по допомогу звернулися до Матері Ісуса — Марії, а вже Вона сказала про це Ісусові. Отже, якщо звертатись до Ісуса за заступництвом Марії, Вона допоможе вирішити проблеми».

Владика розповів історію про арагонського короля, який «мав необережність» пообіцяти своїй дружині, що виконає все, хай би про що вона попросила. Знаючи це, його урядовці зверталися зі своїми питаннями не до короля, а до королеви, вона ж переказувала це королю, а він, як і пообіцяв, їй не відмовляв.

«Цей приклад, — продовжив владика Леон, — я навів, щоб показати, яке значення в житті християнина, має побожність до нашої Небесної Цариці. Якщо батьки прищепили дітям любов і побожність до Марії, їм буде легко увійти в Царство Небесне. Батькам, які цього дітям не прищепили, увійти до Небесного Царства буде набагато важче, а їхнім дітям — іще важче. Чому я щороку після Різдва їжджу співати колядки? Саме для того, щоб прищепити людям любов до Ісуса і Марії. Наша країна вважається християнською, десь близько 90% її мешканців охрещені. Але віруючих, тих хто щонеділі ходить до храму, святкує урочистості, приступає до Таїнств, — не більше 20%. Сьогоднішній світ потребує свідків віри. Кожна людина має певні здібності, таланти, харизми, даровані їй Богом. Людина, яка їх використовує, щоби служити Богу та ближнім, отримує благословення. Якщо не використовує — немає благословення для неї самої, та й життя тих, хто навколо неї, стає важким».

Проповідь єпископ завершив словами: «Я хочу, щоб вас заполонила радість народження Господа Ісуса, бо туди, де панує радість, диявол не має доступу».  

Із Вінниці Його Преосвященство поїхав до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в с. Іванів. А ще єпископ-ординарій цього року має намір відвідати будинки пристарілих у Смотричі й Городку, а також виїхати за межі дієцезії — до «прифронтової» парафії Божої Матері Ченстоховської в Маріуполі.