Про раннє життя апостола Павла відомо небагато, але ми точно знаємо, що, живучи у своєму рідному місті Тарсі, він опанував ремесло виготовлення наметів.
Святий Лука розповідає про це у Діяннях Апостолів: «Він тут знайшов одного юдея, на ім’я Акила, родом з Понту, що прибув недавно з Італії, і Прискиллу, його жінку, — бо Клавдій був звелів усім юдеям вийти з Риму; — і він пристав до них. А що він був того самого ремесла, то перебував у них і працював, бо ремесло їхнє було — намети виробляти» (Діян 18, 2-3).
Богослов ХІХ століття Фредерік Фаррар у своїй книжці «Життя й діяльність святого Павла» пояснює, що Тарс був відомий своїми наметами у стародавньому світі.
Основним виробництвом у місті спочатку було виготовлення мотузок, а потім — ткання наметів та одягу з шерсті, яку в безмежних кількостях постачали кози Тарсу.
Цікаво, що Павло навчився цієї професії не для того, щоби стати багатим, а щоб мати «резервну» професію, на яку можна покластися у скрутні часи.
Навчання ремеслу було обов’язком, який равини покладали на батьків кожного єврейського хлопчика. Мудрість цього правила стала очевидною у випадку з Павлом — як, безсумнівно, і з сотнями людей крім нього, — коли зміни та життєві обставини змусили його заробляти на життя фізичною працею.
Пізніше під час своїх подорожей святий Павло використовував свої навички з виготовлення наметів, щоб не бути тягарем для громад, які він відвідував.
«Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати. Ми ж безладдя поміж вами не коїли, ані не їли ні в кого дармо хліба, а вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого» (Сол 3, 7-8).
Ремесло святого Павла добре служило йому за життя і підтримувало у його місії нести Слово Боже поганам.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia