Християни нерідко використовують зворот «запах святості». Але це не просто метафора. Науковою мовою це явище зветься «осмогенез» і воно стосувалося багатьох святих в історії Церкви.
Як пахнуть святі?
Поняття «осмогенез» означає явище, яке полягає у позачуттєвому сприйнятті запахів. Це можуть бути як приємні запахи (наприклад, квіткові), так і неприємні (наприклад, сірки).
Запах святості
Християни звичні до мовного звороту «запах святості». Це явище, що визнається чудом, стосувалося багатьох святих, починаючи з перших століть християнства. Одним із таких «запашних» святих був, наприклад, Полікарп Смирнський, учень апостола Йоана. Згідно з описом його мучеництва, коли цього святого спалювали на вогнищі, довкола розносився приємний запах, а не чад згорілої плоті.
Запах святості зазвичай оцінюють як солодкий та інтенсивний. Він також має різні риси. Інколи стосується живих людей, а інколи — померлих. Інколи він тримається якусь хвилину, а інколи стоїть роками.
Різними є і його джерела. Запах може виходити від тіла живої людини, від реліквій, від гробів святих або місць їхнього культу. У випадку Падре Піо запах відчувався також і в місцях його білокації.
Святий Полікарп
Єпископ і мученик. Був спалений на вогнищі. Його тіло пахло не спаленою плоттю, а солодким запахом олібануму — одним із видів кадила. А єпископа Полікарпа засудили саме за відмову запалити кадило римським божествам!
Падре Піо
На сьогодні вже зафіксовано 43 різні запахи, якими давав знати про свою присутність святий капуцин із П’єтрельчіни. Це не тільки квіти, але також полента (страва з кукурудзи), тютюн до люльки, розчин йоду, ба навіть сірка (коли справа стосувалася зіткнення з дияволом).
Тереза Авільська
Під час ексгумації тлінних останків св. Терези виявилося, що розкладу зазнало тільки її вбрання. Тіло ж справляло враження повністю свіжого, немовби свята просто щойно заснула. Її тіло мало здатність пахнути трояндами або ароматичними оліями. Дев’ять місяців аромат оточував також місце її поховання.
Франциск Ассізький
У «Квіточках святого Франциска» сказано, що коли брат Джованні з Верні хотів побачити стигмати св. Франциска, він «торкнувся їх із великою пошаною і страхом, а тоді раптом, немовби цівка диму з кадила, з них піднісся аромат, який, огорнувши брата Джованні, сповнив його душу й тіло такою солодкістю, що він одразу ж зазнав розкоші».
Ізидор Севільський
За записами, по смерті тіло св. Ізидора почало виділяти солодкий запах, що всі сприйняли як знак його святості. Вистачило його понюхати, щоби зцілитися.
Лаврентій Римський
Святого Лаврентія піддали тортурам, припікаючи на решітці. Присутні при його стражданнях християни відзначили святість, що променіла з його обличчя, й відчували прекрасний запах. Натомість погани, присутні на страті, нічого такого не бачили й не чули.
Ільдефонс Толедський
В життєписі Ільдефонса Толедського, який уклав архіпресвітер із Талавери, читаємо, що по смерті його тіло почало сяяти, немов кришталь, і пахнути чимось таким прекрасним, що здавалося неземним.
Свята Лідвіна
Тома Кемпійський написав, що келію св. Лідвіни завжди заповнював аромат, який виділявся з її тіла — так, аж усі були переконані, що вона користується парфумами.
Вероніка Джуліані
Кімната, в якій померла ця свята містичка, сповнилася «невимовно солодким» запахом, який розійшовся по всьому монастирю й тримався кілька днів.
Антоній Марія Кларет
Отці-місіонери та сестри-черниці згадували, що щоразу, проходячи повз святого, відчували сильний солодкий запах. Навіть його вбрання просякали цим ароматом.
Переклад CREDO за: Марія Паола Дауд, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
