Уже понад два місяці минуло від драматичної події у Брюховичах неподалік Львова, де 3 грудня 2021 р. у римо-католицькому храмі св. Терези від Дитяти Ісуса сталася пожежа.
Парафія постала у жовтні 2012 року на базі реколекційного дому отців-паллотинів. Хрест і територію під будівництво храму освятили у 2014 році, а ще через два роки розпочалося будівництво храму. В Брюховичах, щоправда, є римо-католицький храм, який належав парафіяльній громаді до ІІ Світової війни, але за часів незалежної України його передали греко-католикам. Тож місцеві римо-католики пройшли довгий шлях від часу відродження громади і до початку будівництва нового храму.
13 квітня 2019 р. архієпископ Мечислав Мокшицький освятив новозбудований парафіяльний храм св. Терези від Дитяти Ісуса. І хоча будівельні роботи на той час іще тривали, проте у нижньому храмі вже могли відбуватися богослужіння. Станом на грудень 2021 року більшість робіт уже підходили до завершення, і парафіяльна громада готувалася відсвяткувати Різдво у верхньому храмі. Але пожежа, що спалахнула внаслідок зварювальних робіт, перекреслила ці плани й відсунула їх на невизначений термін.
Настоятель парафії св. Терези від Дитяти Ісуса о. Петро Ворва погодився розповісти читачам CREDО про те, що довелося пережити отцям-паллотинам і парафіянам, а також — як громада радить собі з відновленням храму та який план дій на найближчий період.
— Як ви довідалися про пожежу в храмі?
— На той момент, коли у храмі спалахнула пожежа, я був у Львові. У мене почав розриватися телефон від повідомлень, що з вежі йде дим. Після першого дзвінка я не дуже перейнявся, ну дим та й дим; але після третього такого дзвінка я швидко сів у машину і повернувся до Брюховичів. Пожежа вже поширилася, охопила значну площу, приїхали пожежники, а нам залишалося тільки стояти і дивитися. Це було дуже складно для всіх нас — священників, парафіян, для мене особисто.
— Які найбільш відчутні втрати внаслідок пожежі?
— Протягом двох годин цілковито згоріла кроква і дах упав всередину храму. Постраждали від вогню та кіптяви пофарбовані вже на той час стіни всередині. У нас було майже все готове, щоб 24 грудня відслужити у тут першу Пастирку. Але… ще, видно, був не той час. Не постраждав лише банер із зображенням св. Терези від Дитятка Ісуса, що стояв біля стіни із вмурованим наріжним каменем нашого храму. Стіни довкола були чорні від вогню і диму, а банер — ні. Ну і під час гасіння пожежі водою залило те, чого не знищив вогонь. У нижньому храмі води було по коліна.
— Чи вдалося вже встановити причину займання?
— Фахівці надалі працюють над остаточним висновком, але знаємо, що все сталося в процесі ремонтно-будівельних робіт у бічній наві. Саме тут почало горіти, а згодом вогонь перекинувся вище і загорілися декоративні елементи, старі шафи, які там стояли, зайнявся пінопласт — і саме він дав так багато чорного диму.
— Як Ви пережили цей день і період після пожежі?
— У день пожежі нам дуже допомагав єпископ Едвард Кава, який взяв на себе багато організаційних моментів. А також приїхали семінаристи й вихователі нашої семінарії, і ми всі разом виносили з нижнього храму речі, які ще можна було врятувати. Взагалі дуже багато людей підтримувало нас у цей час і на місці, і на відстані. Це стало для всіх нас важким випробуванням, але водночас ми також відчули велику спільноту Церкви: дуже багато людей приходило нас підтримати і добрим словом, і молитвою, і фінансовою допомогою. Дуже багато парафій Львівської архідієцезії з власної ініціативи організовували збірки, щоб допомогти нам упоратися з наслідками пожежі. Завдяки цій підтримці ми змогли розпочати перші роботи з відновлення.
— Що вже вдалося зробити?
— Уже висушили низ, відчистили стіни, які були цілковито чорні від кіптяви; позривали сітки. Також внесли завдаток за роботи з відновлення даху, бо це найперше, що мусимо зробити, щоби храм не постраждав ще більше. А тоді вже можна буде виконувати решту робіт. Другого квітня плануємо розпочати. Намагаємося рухатися вперед. А тим часом хочемо повернутися на богослужіння до нижнього храму. Там уже сухо, стіни відновлені й залишилося тільки прибрати. Найближчої неділі вже плануємо зустрітися там на Святій Месі.
— Якої допомоги потребуєте зараз найбільше?
— Звісно, за обставин, які склалися, найбільше потребуємо фінансової допомоги. Вартість робіт і матеріалів суттєво зросли за останні три роки. Ми дуже вдячні, що деякі фірми погодилися співпрацювати з нами за старими цінами — для нас це дуже багато означає. Але все одно потребуємо значних коштів, щоб усе закінчити. Знову. А також теж потребуємо великої молитовної підтримки, адже це дуже важкий для нас досвід. Ми всі питаємо: чому так сталося? За що? Але це знає лише Господь Бог — має у цьому якусь мету, і з часом, може, і нам відкриє.
фінансово.
Щиро дякуємо!
