Оскільки ми знову «живемо в новій реальності», то її правила треба знати, щоб розуміти, які наші християнські обов’язки — а також де в них розумні межі.
Коли запроваджували коронавірусні карантини, богослужіння не раз обмежували або й подекуди повністю скасовували. Тоді єпископи дали вірним диспенсацію — своєю пастирською владою, яку їм дає Церква, звільнили вірних від строгого, тобто під гріхом, обов’язку участі у недільних Святих Месах. Це рішення було скасоване аж 24 червня 2021 року.
А як складається ситуація зараз, коли молитися безумовно потрібно, але не всюди й не завжди можливо бути на Євхаристії? CREDO запитує єпископа Віталія Кривицького, ординарія Київсько-Житомирського. Владика саме був зайнятий перенесенням речей до храму, де перед загрозою нічного штурму відбуватиметься духовна битва — перед Пресвятими Дарами. Він відповів на це запитання так:
— Багато людей мене запитують про те, чи є дозвіл на провадження богослужінь, оскільки під час воєнного стану діє заборона на проведення публічних заходів. Я консультувався з Державною службою етнополітики і свободи совісті щодо цього питання, з Інститутом релігійної свободи, і маю таку відповідь. Проведення релігійних заходів вирішує місцева влада (територіальні округи оборони). Саме вони оцінюють ситуацію і дають конкретні рішення. З морального погляду — звісно, коли маємо надзвичайну ситуацію, то ми не робимо гріха в тому, що не залежить від нас, від нашого рішення чи бажання. Тому нинішня ситуація — ситуація війни — за своєю природою, як надзвичайна, навіть не потребує якоїсь спеціальної диспенси. Кожна людина сама оцінює, чи вона має можливість дістатися до храму, взяти участь у недільному богослужінні. Якщо такої можливості нема, то об’єктивно гріха нема. Прошу долучатися до трансляцій богослужінь, які відбуваються онлайн. Ми будемо намагатися, щоб ці трансляції відбувалися, і щоб вони були своєчасні. Це час молитовного єднання, і до нього я запрошую.
фінансово.
Щиро дякуємо!
