В Україні війна. Усі соцмережі, сторінки медіа заповнені свідченнями, фотографіями і відео жахливих злочинів російської армії. І навіть віруючим в усьому цьому горі буває важко побачити Божу руку, Його присутність, Його захист. Але вже зараз з’являються свідчення про Божі чуда під час війни.
Ісус не обіцяв, що не буде війн і страждань, навпаки — попереджав про них. Він обіцяв, що буде Богом із нами.
Це історія моє знайомої, якій вдалося вибратися з Харкова.
Рита (ім’я змінено) — римо-католичка, прихожанка парафії св. Вікентія де Поля в Харкові. Понад 20 років вона жила і працювала на Північній Салтівці — найбільшому і найновішому в місті районі, зараз практично стертому з лиця землі в результаті обстрілів і бомбардувань російськими окупантами — і лише два роки тому переїхала в центр міста. Можливо, це теж врятувало їй сьогодні життя.
Фото: Харків. VGORODIE
Від початку війни Рита пробула в Харкові під обстрілами і бомбардуванням два тижні. Спочатку не виїжджала, бо думала, що наші війська дуже швидко проженуть ворога. Потім були довгі дні й ночі в холодному підвалі, без туалету та інших зручностей, спершу разом із сусідами, останні кілька днів вона провела там сама — всі інші вже виїхали. Хоча знайомі приносили їй їжу, вона не могла їсти і дуже ослабла. Врешті сусідка запропонувала вивезти її з Харкова за 20 тис. грн.!
«Я сиділа зі своїми двома кішками в підвалі й молилася Розарій: просила Бога, щоб Він вивів мене звідси і не за всі мої гроші. Раптом під час молитви у підвали, де не було зв’язку, на секунду пробився телефонний дзвінок — можна було лише зрозуміти хто дзвонить: це була моя подруга. Я підійшла ближче до люка — там був зв’язок — і передзвонила. Виявилося, що друзі вже кілька днів не могли мені додзвонитися, вони знайшли волонтерів, які могли мене вивезти. Це було чудо!» — розповідає Рита.
Фото: Харків. VGORODIE
Уже вранці наступного дня о шостій годині ранку за нею приїхав волонтер. «Це був молодий хлопець Діма, полтавчанин. Він спеціально приїхав до Харкова, щоб вивозити звідси людей. Безкоштовно! Я змогла навіть взяти необхідні речі і своїх котів. Діма привіз мене та інших людей, яких забирав з різних районів міста, в передмістя Харкова. Там нас зустріли інші волонтери, нагодували, напоїли, зігріли — це дуже важливо нарешті відчути тепло, — а потім посадили в автобуси на Полтаву. За дві години ми вже були в безпечному місці». Рита перераховує по іменах усіх волонтерів і водіїв, які допомогли їй виїхати. «Я спеціально запитували їхні імена, щоби знати, за кого молитися», — каже вдячна харків’янка.
Коли Рита виїжджала з Харкова, її рідний парафіяльний храм св. Вікентія де Поля був трохи пошкоджений від обстрілів, але вцілів. Майже всі парафіяни виїхали. До війни Рита багато років займалася на парафії з дітьми. Всі вони зараз переїхали на захід України і закордон. «Я сумую за ними. Багато з них уже навряд чи повернуться», — шкодує Рита. «Статуя Діви Марії, яку встановив колись неподалік від храму тодішній настоятель о. Ян , і яку шанували всі мешканці району, стоїть неушкодженою — як знак надії і Божої присутності» — продовжує вона.
Зараз Рита в Полтаві, у безпеці, разом зі своєю старенькою мамою, яка дуже хвилювалася за доньку.
Упевнена, що мине трохи часу, стихне перший біль і ми почуємо багато таких історій про те, як Бог діяв посеред свого народу в цей страшний час.
Як відомо, вранці 24 лютого російські війська розпочали широкомасштабне вторгнення в Україну. Одним із ключових напрямків ударів окупантів став Харків. Росіяни завдають ракетно-бомбових ударів по адміністративних будівлях у центрі міста, авіація та артилерія противника методично знищують житлові квартали спальних районів і вбивають харків’ян. Від початку вторгнення росіяни вже застосували проти жителів Харкова та Харківської області крилаті ракети, балістичні ракети «Іскандер», вакуумні бомби та касетні боєприпаси. Близько 80% харків’ян були змушені покинути місто.
фінансово.
Щиро дякуємо!
