Наступного дня після того, як київська парафія святого Миколая прийняла у власність свій храм, настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ провів оглядову екскурсію для представників преси, щоб продемонструвати, в якому стані перебуває святиня, що потребує негайного відновлення.
«Сьогодні ми маємо історичну довідку 1912 року, яку дуже довго намагалися отримати, — сказав, зокрема, о. Павло. — Це більш ніж сотня сторінок, на яких детально описано, як колись виглядав наш храм. Ми хочемо відновити його відповідно до первісного вигляду. Скажімо, ліворуч і праворуч від вівтаря ви зараз бачите порожні місця — а тут були фрески, які ми хочемо відновити. Для неоготичного стилю також характерна відсутність ікон, окрім тих, що у вівтарній частині; натомість храм прикрашають статуї. В нашому храмі від статуй залишилися порожні постаменти — зокрема, тут була велика статуя св. Миколая, нашого покровителя, — і ми хочемо їх відновити, так само, як і вітражні вікна, про зовнішній вигляд ми знаємо з цього опису».
Місце для фрески у вівтарній частині
Постамент для статуї
Отець Павло сподівається, що чиновники якнайшидше зможуть завершити всі бюрократичні процедури і підготувати необхідні документи, бо для порятунку храму потрібно дуже багато кропіткої роботи. «Якщо найближчим часом ми не зможемо розпочати ремонтні роботи, храм може не пережити зиму, — каже він. — Це чиста правда. Одна з найбільших проблем, яку потрібно вирішувати насамперед., — це дах; він у критичному стані, і коли йде дощ, це особливо помітно. Часом ми мусили підставляти миски, коли зі стелі текла вода».
Фрагмент пошкодженої стелі
Коробки з гуманітарною допомогою під псевдовітражами радянського виробництва. Парафія активно займається допомогою тим, хто постраждав від війни
Кропильниця храму, закрита і перетворена на беззмістовний елемент декору радянськими «реставраторами»
Протягом останніх десятиліть на реставрацію храму виділялися величезні кошти, але на практиці робилося дуже мало. «Наприклад, 13 років тому проводився ремонт фронтону. Півтора року храм стояв у будівельних риштуваннях. Скінчилося тим, що десь щось трохи помазали, й на тому все», — розповідає отець Павло, вказуючи на тріщини й уламки фасаду, що валяються на землі навколо храму. За його словами, фронтон — це друге «вразливе місце» святині, яке потребує негайного ремонту, бо ледве тримається купи.
Не краща ситуація й у крипті храму: гідроізоляція та електромережі перебувають у кричущому стані (результатом чого стала торішня пожежа), приміщення регулярно затоплюється, а стіни вкриті цвіллю.
Стеля жіночого туалету у крипті — одне з основних джерел затоплень. Туалет влаштували у місці поховань людей, які брали участь у будівництві храму
Велика кількість приміщень храму, якими не користувався персонал Будинку органної та камерної музики, просто стоять пусткою і поступово руйнуються через вогкість і цвіль.
Готичні хрести з веж храму, відламані під час «ремонту» фасаду
Уламки оздоблення фасаду, зібрані навколо храму
За словами юридичного представника парафії, Департамент охорони культурної спадщини (структура Міністерства культури) взяв на себе зобов’язання до 1 червня зробити технічне обстеження будівлі, скласти паспорти пам’яток, провести інвентаризацію і надати відповідний пакет документів як додаток до охоронного договору, укладеного з парафією. Жодних об’єктивних юридичних підстав зволікати з цим процесом немає. Отець Павло також укотре підкреслює, що зі свого боку парафія зробила все, від неї залежне з юридичного боку, і тепер очікує на відповідні кроки з боку чиновників.
«Ситуація критична. Але поки відкладається підготовка необхідної документації, у нас зв’язані руки. Ми хочемо врятувати свій храм, але стикаємося з постійним затягуванням процесу з боку влади, і це призводить до ще більших руйнувань, — наголошує він. — Прискорення бюрократичних процедур — це єдиний шлях порятунку храму. Ще в лютому держава повинна була зробити детальне дослідження всіх пошкоджень і обрахувати вартість ремонту, але це відкладається й досі. Де-факто парафія належить нам уже три місяці, але де-юре через паперову тяганину ми досі не можемо зайнятися всіма роботами, необхідними для відновлення храму. Ми бачимо добру волю з того боку, бачимо певні кроки, і тому сподіваємося, що чиновники зрештою виконають свою обіцянку, бо від неї залежить доля цієї унікальної святині».
Ікона Остробрамської Божої Матері, що дивом уціліла під час минулорічної пожежі
фінансово.
Щиро дякуємо!
