Питання: Чи будь-яка влада походить від Бога і чи ми маємо слухатися будь-якої влади?
Відповідь:
Це запитання пов’язане з фрагментом із Листа до римлян, де св. апостол Павло пише:
«Кожна людина нехай кориться владі вищій: нема бо влади, що не була б від Бога; і ті, існуючі влади, установлені Богом. Тим то, хто противиться владі, противиться Божому велінню, а ті, що противляться, самі на себе суд стягають» (Рим 13,1-2).
Як же розуміти ці слова?
У кожному суспільстві є вища влада. Колись це були вожді племені, потім — царі, нині найчастіше — це уряд і президент. Те, що люди творять суспільства, невід’ємним елементом яких є той, кому довірена функція управління, випливає з порядку створення. Інакше кажучи, Бог так запланував цей світ, що ми живемо у спільнотах, які мають своїх лідерів. Тому влада — це не людська вигадка, її джерелом є Творець. Вона необхідна для упорядкування життя конкретного суспільства, визначення спільних цілей і скерування його членів на спільне благо.
Натомість керівники мають діяти в межах морального порядку, встановленого Творцем. Тільки тоді вони матимуть відповідний авторитет і сприйматимуться людьми як представники Бога. Тоді їхні дії мають фактично обов’язкову силу — їх треба слухатися. Той, хто противиться такій владі, — противиться Богові. Отже, якщо якесь розпорядження влади не суперечить розумові, ми маємо його виконувати. Це стосується, наприклад, виконання законів, сплати податків, а також дотримання санітарних обмежень під час пандемії. Гадаю, ці принципи послуху владі варто нагадати — зокрема нам, українцям, які мають схильність робити все про-своєму.
Якщо ж, натомість, влада не керується цим природним моральним порядком, а чинить свавілля і прагне лише всевладдя, то вона суперечить своєму покликанню, і таку владу не потрібно, а іноді навіть не можна слухатися. Громадяни мають обов’язок спротиву совісті, якщо керівники наказували робити щось морально погане. Тоді має застосовуватися біблійне правило:
«Слухатися слід більше Бога, ніж людей!» (Діян 5, 29а).
Прикладом застосування спротиву совісті може бути позиція лікаря, якій відмовляється робити аборт на вимогу, навіть якщо це дозволено законодавством. Церква вчить, що може бути виправданим навіть збройний опір владі. Але щоб таке рішення було справедливим, має бути дотримано вимог:
1)влада серйозно і тривало порушує основні права людини;
2)всі ніші засоби розв’язання проблеми вичерпано;
3)опір не призведе до ще більшого хаосу;
4)є надія на успіх;
5)кращих варіантів вирішення немає.
Використання права на опір найчастіше має місце під час війни або окупації. У мирний час потрібно використовувати можливості, які дає нам демократична система. Якщо влада не виконує добре своїх завдань, громадяни мають це розпізнати і замінити її на виборах іншими людьми. Отже, за долю нашої держави відповідальний кожен із нас.