Діалог у важких контекстах, загроза популізму, занепад цінностей, важливість свідчення та роль пастирів. Ці та інші теми були в центрі уваги спілкування Папи Франциска з журналістами під час перельоту з Казахстану до Рима.
Повертаючись із закордонних Апостольських подорожей, Папа Франциск дає пресконференцію. Він відповідає на запитання журналістів, які супроводжують його на борту літака, починаючи від представників преси країни, що приймала візит, повідомляє Vatican News.
Не стала винятком і 38-ма Апостольська подорож — візит у Казахстан для участі в Конгресі релігійних лідерів, що тривала 13-15 вересня 2022 року.
Казахстан Папу вразив: «місто майбутнього»
Перше запитання поставила Жанат Ахметова з казахського телебачення, яка запитувала про враження та результати візиту. «Для мене це була несподіванка», — відповів Франциск. Про Центральну Азію він нічого не знав, і те, що побачив, було для нього неочікуваним — зокрема, побачене в Нур-Султані. «Добре врівноважена архітектура, добре впорядкована. Сучасне місто, я би сказав — можливо, “місто майбутнього”. І це мене дуже вразило: бажання прямувати вперед не тільки в промисловості, але і в культурному розвитку», — сказав Папа. Щодо конгресу, який проводився вже всьоме, Франциск зауважив: це свідчить про далекоглядність країни, яка «запрошує до діалогу тих, кого зазвичай відкидають, мов непотріб», бо в «прогресистській концепції світу першим, що відкидається, є релігійні цінності».
Захищати — це вияв любові
Рюдіґер Кронгальтер із Суспільного мовлення Німеччини зазначив, що його країна 80 років тому стала причиною до мільйонів смертей, через що їм від дитинства прищеплюється думка про неприпустимість застосування зброї, за винятком самозахисту. Він запитував про те, чи потрібно давати зброю Україні. Папа сказав: «Ідеться про політичне рішення, яке може бути моральним, морально прийнятним, якщо чиниться відповідно до умов моральності», і визначальним чинником є мотивація. Він підкреслив, що захищатися не тільки дозволено, але йдеться про вираження любові до батьківщини.
А далі Святіший Отець поділився кількома думками про контекст сьогодення. Багато говориться про мир, але ми є свідками багатьох війн. «Сьогодні говорять про мир: понад 70 років Об’єднані Нації говорять про мир, виголошується чимало промов про мир. Але скільки війн триває в цей час? Та, про яку ти згадав, Україна і Росія; тепер Азербайджан і Вірменія, яка призупинилася, бо Росія виступила як гарант. Гарант миру тут, але розв’язує війну там… Далі Сирія, десять років війни, що таке діється там, що вона не зупиняється? Які інтереси штовхають ці речі? Далі є Африканський Ріг, північ Мозамбіку чи Еритрея та частина Ефіопії, потім – М’янма з цим стражденним народом, який я дуже люблю, народ рохінджа, що блукає мов циган і не знаходить миру. Але ж, перепрошую, ми перебуваємо в стані світової війни!»
Папа також згадав виробництво та ринок зброї. Колись йому сказали, що якби на один рік перестати виробляти зброю, то цих грошей вистачило б на те, щоби здолати голод у світі. «Війна сама в собі є помилкою! — підсумував він. — А ми тепер дихаємо цим повітрям: здається, що без війни нема життя. Трохи невпорядковано, але я сказав усе те, що хотів сказати про справедливу війну. Але право на захист — так, але застосовувати його, коли це необхідно».
Діалог завжди потрібний
«Все, що тепер діється в Україні — це чисте насильство, смерть, тотальне знищення з боку Росії», — зазначила Сильвія Висоцька з Польщі. Чи є якась «червона лінія», коли вже не можна говорити про відкритість на діалог? — «бо багатьом важко зрозуміти цю готовність».
«Я думаю, — відповів Папа, — що завжди важко зрозуміти діалог із державами, які розпочали війну. І здається, що перший крок був звідтіля, з тієї сторони. Це важко, але ми не повинні це відкидати, ми повинні дати шанс діалогу всім! Бо завжди є можливість, що в межах діалогу речі зміняться, може вийти пропозиція іншої точки зору, іншої точки сприйняття. Я не виключаю діалогу з жодною владою, навіть якщо вона перебуває у стані війни, якщо є агресором. Іноді діалог доводиться вести саме так, але його потрібно вести; “смердить”, але потрібно це чинити. Завжди крок уперед, простягнута рука, завжди! Бо в іншому разі ми зачиняємо єдині раціональні двері для миру».
Повертатися до цінностей
Лу Бесмонд де Сенневіль, з «Lа Croix» звернувв увагу на те, що під час Конгресу релігійних лідерів багато говорилося про цінності та етику, а деякі учасники говорили про «поразку Заходу через його моральний занепад». Журналіст запитав думку Папи з цього приводу, маючи на думці, зокрема, дебати про евтаназію.
«Це правда, що Захід, загалом, у цей момент не є на найвищому рівні зразковості», — відповів Святіший Отець, вказуючи на деякі «помилкові дороги», як-от наявна соціальна несправедливість або той факт, що Середземномор’я перетворилось «у найбільший цвинтар», тоді як «демографічна зима» веде до зростання потреби в робочих руках й інтеграція мігрантів могла би вирішити деякі проблеми. Якщо говорити про економіку, «то чиниться багато доброго», але «куди подівся політичний і містичний дух Шумана, Аденауера, Де Ґаспері?»
«Є великі постаті, але їм не вдається повести суспільство вперед», — зауважив Папа. Також він вказав на небезпеку популізму, що проявляється через появу «месій». «Чи ми в занепаді? Може, й так; але мусимо повернутися до цінностей, до цінностей батьків-засновників Європейського Союзу», — сказав Франциск. А щодо евтаназії ствердив: «Вбивати — це нелюдяно, і крапка. Якщо вбиваєш із якихось мотивів, то в подальшому вбиватимеш ще і ще…»
У дбанні про високу політику
Цю тему підтримав представник італійської «La Repubblica», який запитав про те, чого не бракує Європі та що вона може запозичити з досвіду інших. Журналіст поцікавився, що Папа хотів би сказати новому главі італійського уряду, який з’явиться після виборів, запланованих на останню неділю вересня.
Відповідаючи, Святіший Отець повернувся до аргументу, згаданого під час попередньої подорожі, коли він звертав увагу на часті політичні кризи та зміни урядів. «Я не засуджую і не критикую; просто не знаю, як це пояснити. Якщо уряди так часто змінюються, то є багато запитань», — сказав Папа, зауваживши, що «сьогодні бути політиком, великим політиком — це важкий шлях». Й Італія, разом з іншими країнами, повинні «шукати великих політиків, здатних займатися політикою, яка є мистецтвом. Політика — це благородне мистецтво». Ми повинні «боротися про те, щоб допомагати нашим політикам підтримувати рівень високої політики». Європа «повинна отримувати досвід з інших сторін»: щось згодиться, щось ні, але «кожен континент повинен бути відкритим на досвід інших».
Діалог із Китаєм
Посилаючись на слова Папи про важливість релігійної свободи, сказані під час конгресу, Еліз Аллен із «Crux» звернула увагу на те, що ситуація в Китаї викликає велику стурбованість, зокрема, через судовий процес проти кардинала Ченя. «Чи Ви вважаєте процес проти нього порушенням релігійної свободи?»
«Щоби зрозуміти Китай, потрібне століття, а ми не живемо століття», — відповів Святіший Отець. Було обрано шлях діалогу, сказав він, створено двосторонню комісію, яка хоч і повільно, але робить деякий поступ. «Визначити Китай як антидемократичний я не почуваюся спроможним, бо це дуже складна країна, — зазначив Франциск. — Так, це правда, є те, що нам здається недемократичним. Це правда. Кардинал Чень цими днями постане перед судом. Він говорить те, що відчуває, і бачимо, що там є обмеження. Тож більше, ніж давати визначення — бо це важко, я не почуваюся, що можу це чинити, бо йдеться про враження, — я стараюся підтримувати шлях діалогу. Далі ж, у діалозі, прояснюється багато речей, і не лише щодо Церкви, але також щодо інших секторів».
Вести діалог не означає апробувати вчинки
Тему підтримала Марія Анджелес Конде Мір із «Rome reports». Вона зазначила, що в підсумковій декларації Конгресу пролунав заклик до міжнародних організацій та урядів захистити людей, які зазнають переслідувань через віру. В цьому контексті вона попросила прокоментувати ситуацію в Нікарагуа, а також запитувала, чи плануються інші подорожі.
Папа наголосив, що діалог із владою Нікарагуа триває. «Це не означає, що ми схвалюємо все те, що робить уряд, або що все засуджується. Ні. Триває діалог і потрібно вирішувати проблеми. Бо на сьогодні вони наявні», — сказав Святіший Отець. Він висловив сподівання, що принаймні сестри зі згромадження Матері Терези зможуть повернутися, їх вигнання неможливо зрозуміти. Також серйозна з дипломатичного погляду справа — вивезти нунція до кордону та видворити його.
А щодо подорожей, то «це важко, бо коліно ще не загоїлося». Папа сказав, що він здійснить наступну заплановану подорож (маючи на увазі проєкт візиту в Бахрейн у листопаді), й нагадав, що має одну вже проголошену та відкладену подорож — Південний Судан і Конго.
Євангелізація в мусульманському контексті
Алєксєй Ґотовскій з Казахстану, з EWTN, подякувавши за цей візит, запитав, як здійснювати євангелізацію в контексті переважної мусульманської більшості.
Відповідаючи, Святіший Отець сказав, що був радий зустріти в катедральному соборі «настільки радісних, щасливих, сповнених ентузіазму католиків». Щодо співіснування з мусульманами, то Франциск зауважив, що у багатьох частинах світу є приклади прекрасного співіснування.
Напередодні міжрелігійного конгресу він зіткнувся з критикою: мовляв, це є «розпалюванням релятивізму». «Жодного релятивізму! Кожен сказав своє, всі шанували позицію іншого, але провадили діалог як брати. Бо якщо нема діалогу, то є або незнання, або війна», — сказав Папа. Краще жити як брати, підкреслив Святіший Отець, бо дуже часто ті війни, які помилково вважаються «релігійними», випливають із браку пізнання одні одних. «І це не релятивізм: я не відмовляюся від своєї віри, якщо говорю з вірою іншого. Більше того, я роблю честь моїй вірі, бо її слухає інший, а я слухаю його. У мене викликає захоплення, що така молода країна, з багатьма проблеми, як-от клімат, виявилася здатною провести сім зустрічей такого характеру: всесвітня зустріч за участі юдеїв, християн, мусульман, східних релігій. За столом було видно, що всі говорили та слухали з пошаною», — зазначив Святіший Отець.
Оживити свідчення
Рудольф Ґеріґ, який також представляв «EWTN», звернув увагу на те, що в Європі багато Церков втрачають вірних, молодь не має наміру ходити до храмів. «Наскільки Ви стурбовані цією тенденцією і що збираєтеся робити?» — запитав він. Запитання й відповідь пролунали в контексті церковної ситуації в Німеччині.
Папа наголосив, що перша річ, якої потрібно, це бути послідовними. Бо якщо єпископ чи священик не є послідовним, молодь, «маючи нюх», скаже «до побачення». Якщо Церква, хай би де вона була, «більше думає про гроші, про розвиток, про душпастирські програми, а не про душпастирство», то це не приваблює людей. «Я думаю, що пастирі повинні рухатися вперед; але якщо вони втратили запах овечок, а вівці втратили запах пастирів, то вперед не ідемо», — сказав Наступник святого Петра. Багато говориться про те, як осучаснити душпастирство, — і це добре, доки справа залишається в руках пастиря. Тож коли десь є якась криза, то перше запитання, яке потрібно ставити: чи душпастир має контакт із людьми? Чи це стадо має пастиря? «Не йдеться про осучаснення: звісно, потрібно оновлювати методи, це правда, але якщо бракує пастирського серця, то не працюватиме жодне душпастирство. Жодне», — наголосив Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
