Чуда стаються щодня. Одним із них є історія 20-річного Брейдена Веста з Овенсборо, штат Кентуккі.
Персонал госпісу цілком свідомий того, що більшість пацієнтів, які там перебувають, помирає. Історія Брейдена Веста показує, що примхи долі можна подолати, а сонце може вийти навіть після найсильнішої грози.
Мав жити максимум 18 місяців
Він мав проблеми зі здоров’ям ще до народження. Коли мама Брейдена, Чері Вест, пішла на допологове обстеження, працівники лікарні повідомили їй, що особливі потреби сина можуть сильно ускладнити щоденне функціонування.
Хлопчик народився з синдромом Пфайфера — рідкісним генетичним захворюванням, яке впливає на форму обличчя і черепа. Медики сказали батькам, що навіть якщо дитина народиться, то проживе щонайбільше 18 місяців. Мама Брейдена довідалася про хворобу сина тільки за два тижні до пологів. «Він бив мене у живіт, а я молилася до Бога, щоб він вижив, — або щоб Бог його забрав», — згадує Чері.
Щойно жінка побачила своє новонароджене немовля, як між ними виник особливий зв’язок. «Я лежала на лікарняному ліжку і вже перед тим, як лікарі хотіли перерізати пуповину, подумала, що я не готова дозволити йому відійти. Я сказала: ‘Любий Боже, прошу, дозволь мені його мати хоч якусь хвилину’», — додає жінка.
Побачивши, що шанси Брейдена вижити майже нульові, батьки розмістили його в госпісі. Для них було важливо, щоб час їхнього сина на землі, навіть якщо короткий, був якнайбільш комфортним.
Довге життя у госпісі
Мішель Еддінґз Лінн, медсестра в госпісі, прекрасно пам’ятає день, коли довідалася про прийняття малюка до їхнього осередку. «Я сподівалася дуже важкої, повної сліз, емоційної зустрічі. Бо ж ці батьки віддавали синочка під опіку госпіту», — згадує вона.
В одному з записів на Фейсбуку Мішель нагадала інтернавтам, що була сильно вражена реакцією батьків Веста. «У дверях переді мною з’явилася якнаймиліша молода мама з якнайпрекраснішою усмішкою», — написала медсестра.
Хлопчик був дуже спокійний, усміхався і, здавалося, мав прекрасний настрій. Його поведінка здивувала Мішель, бо у Брейдена були серйозні проблеми з системою дихання і взагалі це була дуже хвороблива дитина. Медсестра пам’ятає тяжку ніч, коли малюк боровся за кожний подих. Працівники госпісу вже чекали на його відхід. «Я благала Бога, щоб Він або забрав його, або допоміг йому. Це було вочевидь заважким — як для малюка, так і для його сім’ї чи людей, залучених в опіку», — каже Еддінґз.
Молитви медсестри були вислухані. Брейден вижив. Пізніше, у розмові з «News Nation Now», Мішель пояснила, що не робила нічого надзвичайного. Вона просто сиділа з хлопчиком всю ніч і продовжувала робити те, що сказав лікар. «Пам’ятаю тільки, що я ревно молилася. Я казала: ‘Господи, просто забери його до свого дому, або вже врятуй’. Ніхто більше не мав сил дивитися на те, як тяжко все відбувається», — згадує вона.
Життя допіру починається!
Мішель каже, що Брейден був першим пацієнтом, якого вона мала щастя виписати з госпісу. «Ми не завжди втрачаємо всіх (дітей — авт.)», — підкреслює медсестра.
Тепер Брейдену Весту — 20 років. Він зумів закінчити середню школу й отримати атестат. «Кілька років тому я плакала, бо ж думала, що його час на землі добігає кінця; а тепер я плачу, бо він закінчує середню школу, а його життя насправді тільки починається!» — каже Мішель.
Медсестра Еддінґз розповідає, як сильно була схвильована, коли її колишній підопічний вийшов на сцену, щоб отримати диплом. Вона зробила кілька пам’ятних фото для гордого випускника. Брейден виріс на милого і розумного юнака. Мішель каже, що для Веста важливою є віра, а своє життя він сприймає як дар від Бога.
«Ніколи не здавайся; як щось погане трапиться — Бог тебе через це проведе»
У розмові з «The Epoch Times» дорослий Брейден Вест розповідає, що від народження до 20-річчя він пройшов через 30 операцій, а Мішель він сприймає як свого ангела. «На цім світі немає достатньо багато грошей, щоб я міг її за все винагородити», — додає він.
Юнак добрим словом згадує час, проведений у школі Apollo High. «Не завжди легко було ходити до школи, бути близько людей, від яких я так сильно відрізняюся. Однак Бог мене благословив хорошою школою та цінними вчителями», — пояснює Брейден.
Вест розвиває своє захоплення риболовлею та літаками, ба навіть бере участь у спеціальних олімпіадах, штовхаючи штангу. Він любить пілотування і хотів би стати пілотом. Вірить, що його мрії збудуться.
«Якщо станеться щось погане, Бог тебе через це проведе. Завжди пам’ятай, щоб не відмовлятися, навіть якщо все погано, і ніколи не здавайся!» — підкреслює Брейден. Його мама Чері Вест сподівається, що історія її сина допоможе іншим.
«Він милий, любить свою сім’ю, друзів, рибальство, літаки, Люка Браяна (американський співак кантрі. — Примю пер.), його вантажівку, а передусім — він любить Ісуса. Його віра для нього важлива й він ділиться нею з кожним, хто тільки хоче його слухати. Я не маю сумнівів, чому Бог вибрав Брейдена. Світло Христа сяє крізь нього так ясно! Він — надія. Він — ходячий завіт віри і любові в найчистішому вигляді. Це велика честь — мати участь у його земному житті. Чак і Чері Вест, ви — найкращі батьки, я так вами пишаюся і не могла би любити вас більше!» — написала в одному з постингів на ФБ Мішель Еддінґз Лінн.
Переклад CREDO за: Анна Гембальська-Берекець, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
