«Ця війна викликає дуже багато запитань, а відповіді може дати тільки Господь Бог. Тому було би дуже небезпечно для Церкви спішити з готовими і легкими відповідями на таку велику драму, яку переживає наш народ».
На цьому в інтерв’ю для Vatican News наголосив владика Богдан Дзюрах, Апостольський екзарх для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. Нещодавно він був у Римі разом із єпископами Німеччини з візитом ad limina, тобто паломництвом до Апостольської Столиці, ключовим моментом якого була зустріч зі Святішим Отцем. До програми візиту входять також відвідини різних ватиканських відомств.
Підтримка з боку єпископату Німеччини
Під час візиту ad limina єпископ Богдан Дзюрах мав нагоду ще раз пересвідчитися у підтримці його німецьких побратимів. «Ця підтримка абсолютно одностайна як серед німецького єпископату, так і в скандинавських країнах», — наголошує він. Німецька Церква показує велику солідарність з українським народом, але також виявляє перед своїм суспільством «правдиве обличчя Церкви, материнське обличчя Церкви-матері, яка співчуває зі своїми дітьми, незалежно від національності, від конфесійної приналежності, від політичних поглядів, є відкритою для всіх, усім співчуває і стоїть однозначно на боці жертви». Німецькі єпископи, як підкреслив владика Богдан, виявляють це не лише своїми словами, але й ділами: надзвичайна велика поміч надходить як від Церкви, так і від усього німецького суспільства — як мешканцям України, так і українським біженцям, що шукають прихистку в Німеччині.
Душпастирська опіка над біженцями
Великий наплив біженців після початку повномасштабної війни поставив новий виклик перед екзархатом, що має завдання надавати душпастирську опіку українцям-католикам візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії. За словами його очільника, в Німеччині зараз перебуває близько мільйона українських біженців, а в Скандинавії — понад 150 тисяч. «За цей час, — розповів він, — ми старалися запросити до праці на теренах екзархату нових пастирів, але їх і надалі бракує. Ми потребуємо дуже добрих, ревних священників, місіонерів, які були б готові серцем і душею підтримати наших людей і послужити їм. За останні пів року завдяки відкритості римо-католицьких єпископів ми могли задіяти 11 нових священників, і це майже на третину збільшило кількість нашого кліру; але ми потребуємо надалі. Тому користаючись нагодою, запрошую зголошуватися тих, хто почувається справді компетентним і готовим до такого жертовного служіння, щоби на перехідний час, поки закінчиться війна в Україні, ми могли підтримати наших людей на теренах екзархату і послужити їм якнайкраще як Христова Церква».
Взаємодопомога і взаємне служіння
Єпископ Богдан зауважив, що для священиків, які захочуть відгукнутися на це запрошення, знання німецької мови не є обов’язковим, бо тепер основним завданням є служіння українцям, і німецькі єпископи ставляться з розумінням до цієї нагальної потреби. «Отже, на короткий період служіння можна обмежитися знанням української мови, — пояснив він. — Очевидно, коли йдеться про довгострокове служіння в Німеччині, тут знання німецької мови є обов’язкове, причому на досить солідному рівні. І це з двох причин: з одного боку, щоб мати безпосередній зв’язок з німецькими структурами Католицької Церкви, громадянським суспільством в Німеччині чи в країнах Скандинавії; а з іншого боку — щоб також бути відкритими на допомогу нашим латинським співбратам у їхньому душпастирському служінні. Бо, як правило, під час душпастирства для наших вірних найбільше навантаження припадає на суботу, на неділю, на свята. Натомість у будні маємо трохи менше праці, й тому наші священики допомагають у багатьох римо-католицьких дієцезіях здійснювати різного роду служіння, зокрема в лікарняному капеланстві, чи служать як сповідники. І це є виявом нашої братерської підтримки для німецької Церкви, а також вираженням нашої солідарності з ними та вдячності за їхньою підтримку, зокрема, матеріальну, яку німецька Церква надає нашому екзархатові».
Час України
Владика Богдан підкреслив, що в Європі, в Німеччині, та у всьому світі настав час України. «Коли Ісус Христос заповідав свою хресну смерть, він казав: “Коли Я буду піднесений від землі, усіх притягну до себе” (Йн 12,32). Україна тепер розп’ята на очах усього світу, як сказали наші єпископи в одному з послань. І своїм болем, стражданням — але також своїм героїзмом і рішучістю в захисті своєї свободи й гідності, українці притягують до себе увагу цілого світу, цілої Католицької Церкви, і не тільки Католицької Церкви. Це дає нам великий шанс і виклик проповідувати правду, а також поширювати знання про Україну, про її історію, культуру, її духовну спадщину, бо до цього маємо тепер надзвичайно сприятливий час, можна сказати “кайрос”».
Відповіді може дати тільки Бог
Ділячись думками про допомогу вірним в інтерпретації цих трагічних подій, очільник Екзархату для греко-католиків Німеччини і Скандинавії зазначив, що «війна викликає дуже багато запитань, а відповіді може дати тільки Господь Бог, тому було би дуже небезпечно для Церкви спішити з готовими і легкими відповідями на таку велику драму, яку переживає наш народ». «Це драма Голгофи, — підкреслив він, — і тільки очима віри можемо побачити, по якій стороні маємо далі залишатися і як маємо поводитися в тих обставинах».
Ієрарх зазначив, що часто він інтерпретує долю українського народу у світлі земної долі Ісуса Христа. Зокрема, його вражають слова Ісуса «Зненавиділи вони Мене безпідставно» (Йн 15,25). «Можемо так само сказати, що та ненависть, якою озброєна російська федерація в цій війні проти нашого народу, не була спровокована нічим. І тут ми теж розпізнаємо долю Ісуса в долі нашого народу», — зазначив владика Богдан. «Попри всі страждання, болі і терпіння, це дає нам певність у тому, що історія не закінчується Страсною П’ятницею, що обов’язково настане Великдень Воскресіння, відновлення, Великдень правди, Великдень, коли запанує любов, добро та істина над цією ненавистю, над злом і над оманою. І це дає нам силу».
Єпископ підкреслив, що світло Воскресіння не прийде в якийсь невизначений момент як спалах феєрверків. Це світло вже тепер відчувається в нашому народі, а також на Європейському континенті. «Це світло віри, — наголосив він, — насамперед, віри в Господа Бога, який є владикою людської історії, і в руках якого — долі країн, народів і людей. Це також світло Воскреслого Христа, присутнього між нами, який у собі носить рани нашого народу, і в Його особі маємо запоруку нашої твердої надії на Воскресіння, на перемогу».
Пасхальне світло, за словами єпископа, розпізнається також у любові, якою палають серця українських захисників, волонтерів, медиків, лікарів і всіх тих, «хто в нелюдських обставинах окупації зберігає вірність правді, вірність рідному народові, рідній державі». Це світле Воскресіння лине як велика хвиля солідарності з українським народом, що поширюється в Європі та по всьому світі.
Рука допомоги і молитовна підтримка
На початку повномасштабної війни проти України Апостольський екзарх для українців католиків візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії звернувся до духовенства й вірних із листом-закликом «Все — на поміч Україні». «Всі наші молитви передовсім скеровані до Господа Бога, щоб Він зупинив це кровопролиття, агресію та насильство над нашим народом, — наголосив в інтерв’ю єпископ Богдан, — бо війни провокують грішні люди, але мир дає святий єдиний Бог. І ми мусимо благати Бога вдень і вночі, і далі підносити наші молитви про мир в Україні».
Друга важлива річ, за словами ієрарха, — це гуманітарна допомога. До парафій їхнього екзархату вдень і вночі прибували вірні та приносили різного виду гуманітарну допомогу, яку волонтери відразу розфасовували і відправляли в Україну. Цієї допомоги було надзвичайно багато. Наприклад, лише катедральна парафія в Мюнхені щоденно відправляла близько семи вантажівок, наповнених гуманітарною допомогою. «Надання допомоги триває, — зазначив владика Богдан, — можливо, вже не в таких великих розмірах, як було в перші тижні; але, тим не менше, вона не припинилася і тепер має більш цільовий характер: ми маємо контакти з різними організаціями, з якими співпрацюємо в Україні, і через них доносимо нашу поміч в Україну до потребуючих».
В екзархаті створили Комісію з гуманітарної допомоги, яка окремо розглядає проєкти, що надходять з різних єпархій УГКЦ в Україні. Допомогу спрямовують насамперед тим, хто став безпосередньою жертвою війни, біженцям та внутрішньо переміщеним особам.
«Допомагаємо нашим священикам на сході України, — підкреслив владика Богдан, — бо, крім гуманітарної допомоги, для наших людей надзвичайно важливою є присутність духовної особи: люди, які страждають від війни, вбачають у священникові присутність самого Бога, який їх не покинув, який є разом із ними. І саме тому одним із напрямків праці для України є підтримка нашого духовенства на сході України».
Відповідаючи на заклик Блаженнішого Святослава, екзархат також допомагає людям на щойно звільнених територіях пережити важкі місяці зими.
Час випробувань і благодаті
«Для нас усіх — це важкий час, час випробування, але це також час благодатний, — наголосив єпископ Богдан Дзюрах на завершення. — Нас надихає наша віра в Ісуса Христа Воскреслого, і підтримує велика жертовність наших захисників. За них ми щоденно молимося, їм дякуємо за служіння і просимо в Господа, щоб якнайшвидше в Україні настав справедливий і тривалий мир, і щоб вони всі живі й здорові повернулися до рідних домівок. Щоб ми могли разом відбудовувати і церковне життя і нашу Україну на рідних землях».
фінансово.
Щиро дякуємо!
