Погляд

Бенедиктинська гостинність — основа плідної підготовки до свят

30 Листопада 2022, 11:37 1044

Із наближенням свят з’являються численні дискусії про гостинність і про те, що потрібно, щоби бути привітним господарем або господинею. 

Мене, як бенедиктинську облатку, нещодавно попросили розповісти про бенедиктинську гостинність — правило VI століття, що не втрачає актуальності й у ХХІ столітті. 

 

Отже, про що йдеться?

Живучи у часи падіння Західної Римської імперії, святий Бенедикт заснував 12 монастирів. Він написав свій Устав у монастирі в Монте-Кассіно приблизно 530 року. Відомий як батько західного чернецтва, святий Бенедикт та його устав (а також монахи й монахині, що прийшли після нього) змінили не лише західне чернецтво, а й усю західну цивілізацію — і цей вплив триває понині.

Устав святого Бенедикта торкається багатьох тем. Їхнє розуміння веде до кращого розуміння основ бенедиктинської гостинності.

Перша тема — це вираз, який зазвичай приписують бенедиктинцям, ora et labora (молись і працюй). Без сумніву, молитва була й залишається основою бенедиктинського життя. Згідно з Уставом, молитва відбувається сім разів на день. Ця спільна молитва вважається opus Dei, роботою Божою, і святий Бенедикт у своєму Уставі твердить, що «нічому не можна надавати перевагу над opus Dei».

Святий Бенедикт також вірив у цінність праці, яку він вважав формою молитви. Таким чином, через свій Устав, Бенедикт звелів творити свій день навколо молитви, праці та святого читання. «Неробство — ворог душі. Тому члени спільноти повинні мати певний час для фізичної праці, а також для молитовного читання».

Інша тема Уставу святого Бенедикта — це послух. Цікаво, що послух Богові та настоятелю має бути як зовнішнім (виконувати те, про що вас просять), так і внутрішнім (виконувати прохання без нарікань, скарг, пліток чи ремствувань). Як стверджує святий Бенедикт, «навіть якщо [чернець] виконує наказ, ця дія не буде прийнята з прихильністю Бога, якщо Він бачить, що той нарікає в своєму серці. Він не матиме винагороди за таке служіння».

Починаючи з четвертого розділу Уставу, святий Бенедикт застерігає від нарікань, скарг і ремствувань, і він повертається до цих застережень у додаткових восьми розділах Уставу. Практика нарікання та скарг до такої міри шкідлива, що святий Бенедикт вважає її отрутою для життя спільноти, а тому рішуче закликає викорінити її.

 

Читайте також:
Хліб і сіль: біблійні джерела законів гостинності

 

Цей наголос на зовнішньому та внутрішньому послуху, який відображає послух серця, служачи основою для смирення. — ще одна тема Уставу. Святий Бенедикт присвячує цілий розділ опису дванадцяти кроків для зростання в смиренні. Це зростання, разом зі зростанням у зовнішньому та внутрішньому послуху, не відбувається заради себе самого. Основна причина цієї практики — зростати у святості, живучи у спільноті.

Святий Бенедикт насправді вважав, що святості досягають не лише відлюдники в пустелі. Він вірив, що її можна здобути, живучи у громаді. Однак щоб досягти такого рівня святості, треба дати обітницю стійкості, прагнути зовнішнього та внутрішнього послуху, зростати у смиренні й викорінювати нарікання, скарги та ремствування. Ці щирі зусилля у поєднанні з молитвою, терпінням, гнучкістю, прощенням, любов’ю та Божою благодаттю можуть вивести ченця (та інших людей) на шлях святості.

 

Молитва, послух, смирення і… гостинність

З моменту заснування своїх перших монастирів бенедиктинці були відомі своєю гостинністю. Це важлива тема Уставу — і важлива тема для нас сьогодні.

Насамперед святий Бенедикт закликає своїх монахів вітати кожного чужинця як Христа. Крім того, він описує, як мають приймати гостей у монастирі, вітаючи всіх та приділяючи особливу увагу бідним. Він також розповідає про роль молитви в зустрічі гостя, про харизми ченця, чиє служіння може полягати у прийомі гостей, про потребу в гостьових кімнатах і численних ліжках, а також про слова та жести, які потрібно використовувати, вітаючи інших.

Коли я розмірковую про бенедиктинську гостинність, яку відчувала на собі протягом понад трьох десятиліть, і про теми Уставу святого Бенедикта, то розумію, що для бенедиктинців гостинність — це щось більше, ніж правильне розташування, чудовий рецепт і пляшка вина або добре впорядкований дім із сезонними прикрасами. Для бенедиктинців гостинність вимагає молитви й роботи, яка виконується без нарікання, зі внутрішнім і зовнішнім смиренням; вона прагне блага спільноти і повинна включати любов. Бенедиктинська гостинність — це передусім налаштованість серця.

Нещодавно я згадала про це, коли почула історію з 19 озділу Євангелія від Луки, проголошену на Месі. Це читання висвітлює історію Ісуса, який прийшов до Єрихона та спілкувався з Закхеєм. У цьому євангельському тексті Ісус показує нам, якою має бути бенедиктинська гостинність у своїй основі.

19 розділ Євангелія від Луки починається зі слів, що Ісус прийшов до Єрихона, маючи намір пройти через місто. Однак, підвівши очі, Він побачив Закхея. Потім Ісус покликав Закхея, поговорив із ним і провів час із ним у його домі. Ми дізнаємося, що Закхей був сповнений радості. Вчинки Ісуса демонструють бенедиктинське розуміння гостинності та служать для нас взірцем.

 

Що зробив Ісус?

По-перше, Ісус підвів очі й помітив Закхея.

У нашому розпланованому, насиченому технікою житті це важливий крок, якого легко не помітити. Ми також покликані дивитися вгору: відриватися від наших телефонів, екранів наших комп’ютерів, поточних завдань, і помічати людину, яку Бог поставив на нашому шляху.

По-друге, Ісус зі смиренням, послухом і любов’ю відклав свій початковий план.

У Євангелії від Луки сказано, що Ісус збирався пройти через це місто. В Ісуса був розпорядок дня: Він мав куди піти, з ким зустрітися і чим зайнятися. Однак, помітивши Закхея, Ісус відклав убік свої наміри. Чому?

Щоб бути присутнім поруч із Закхеєм.

Присутність — це серце нашої віри та бенедиктинської гостинності. У своїй основі бенедиктинська гостинність закликає нас дивитися вгору, помічати тих, кого Бог поставив на нашому шляху, і (з молитвою, послухом, смиренням і любов’ю) бути присутніми поруч із ними.

Це чудовий план на прийдешні свята. Посеред покупок, приготування їжі, прибирання, поїздок і нескінченних завдань дозвольте собі зупинитися, щоб виявити бенедиктинську гостинність до тих, кого ми зустрічаємо.

Переклад CREDO за: Памела Патнод, Catholic Exchange

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

св. Бенедикт

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: