«Так» — діалогові, надії, примиренню. Папа підбив підсумки подорожі в Африку

Зустрічаючись із паломниками на загальній аудієнції, Папа Франциск розповів про свою XL Апостольську подорож.

«Молімося, щоб у Демократичній Республіці Конго та в Південному Судані, та й у всій Африці, проросли зерна Божого царства любові, справедливості й миру». Цими словами Папа Франциск закінчив своє звернення до учасників загальної аудієнції, що в середу, 8 лютого 2023 р., відбувалася в залі Павла VI у Ватикані. Згідно зі звичаєм, під час першої зустрічі з прочанами після повернення з Апостольської подорожі, Папа підбив її підсумки, повідомляє Vatican News.

Святіший Отець подякував Богові за те, що дозволив йому здійснити дві «мрії». Перша — відвідати конголезький народ, «який є хранителем величезної країни, зеленої легені Африки, другої після Амазонії в світі». Ця країна є «багатою на ресурси землею та скривавлена війною, що не припиняється, бо завжди є хтось, хто роздмухує полум’я». Другою мрією було відвідати південносуданський народ, щоби в межах екуменічного паломництва, здійсненого разом із лідерами двох протестантських спільнот, «засвідчити можливість і обов’язковість співпраці у різноманітності, особливо тоді, коли ми поділяємо віру в Христа».

«Ні» насильству, «так» — примиренню й надії

Папа згадав, як під час першої промови до представників влади і громадянського суспільства він порівняв Конго з діамантом — який, однак, став причиною суперечок і насильства і, «хоч як це парадоксально, зубожіння народу». На це Святіший Отець відповів двома словами: «досить» — закликаючи припинити експлуатацію Африки, та «разом» — заохочуючи об’єднувати зусилля з гідністю та взаємною пошаною в ім’я Христа. Згадуючи про зустріч із постраждалими від насильства на сході країни, Наступник святого Петра згадав про зворушливі свідчення — зокрема, жінок, які опісля поклали до підніжжя розп’яття зброю та засоби завдання смерті. «Разом із ними я сказав “ні” насильству та опусканню рук і “так” примиренню й надії».

У контексті зустрічі з благодійними ініціативами Папа підкреслив, що вони повинні не тільки роздавати допомогу, але бути спрямованими на розвиток, допомагаючи людям і громаді ставати на ноги. Сповненою ентузіазму Святіший Отець назвав зустріч із молоддю й катехитами, що стала «зануренням у теперішнє, спрямованим у майбутнє». Згадуючи про зустріч із духовенством і богопосвяченими, Єпископ Рима відзначив їхню молодість — адже в Конго багато покликань. «Я закликав їх бути служителями народу як свідки Христової любові, долаючи три спокуси: духовної посередності, світської зручності та поверховості». Врешті, спілкування з єпископами стало нагодою розділити з ними радість і труднощі пастирського служіння.

Екуменічне паломництво миру

Другий етап 40‑ї Апостольської подорожі був особливим, оскільки йдеться про «екуменічне паломництво миру», здійснене з очільниками двох інших Церков, історично присутніх на цих теренах — Англіканської та Пресвітеріанської Церкви Шотландії. «Це була мета шляху, розпочатого кілька років тому, коли ми зібралися в Римі 2019 року разом із представниками влади Південного Судану, щоби разом взяти на себе зобов’язання здолати конфлікт і будувати мир», — сказав Франциск. Він висловив жаль, що молода країна, яка проголосила незалежність тільки 2011 року, стала жертвою «старої логіки влади та суперництва, що породжує війну, насильство, біженців і внутрішньо переміщених осіб».

Тож, згадуючи про різні моменти цього етапу подорожі, Святіший Отець виокремив те, як у першій промові закликав представників влади перегорнути сторінку і впроваджувати в життя мирну угоду, рішуче сказавши «ні» корупції та контрабанді зброї і «так» — зустрічі й діалогові. «Лише так буде можливим розвиток, люди зможуть трудитися в мирі, хворі — отримати лікування, діти — відвідувати школу», — наголосив Папа. Екуменічний характер візиту особливо проявився під час спільної молитви, що було фундаментальним знаком «серед дуже конфліктної дійсності, якою є південносуданська», де, «на жаль, також є ті, хто зловживає Божим іменем для виправдання насильства».

Папа не оминув увагою той факт, що з‑поміж 11‑мільйонного населення країни два мільйони є внутрішньо переміщеними особами, і стільки ж нараховується біженців у сусідніх країнах. Згадуючи про зустріч із їхніми представниками, він вказав на те, що Церкви та християнські організації перебувають на передовій несення допомоги та підкреслив, що жінки можуть стати силою, «спроможною перемінити країну». Зустріч із єпископатом, духовенством і чернецтвом стала нагодою приглянутися до постаті Мойсея як прикладу слухняності Богові та витривалості в заступництві. Заключне Євхаристійне богослужіння стало нагодою заохотити християн бути «сіллю та світлом» на цій землі, що переживає випробування.