Джордж Вайґель, журналіст, філософ і папський біограф, на прикладі нових обмежень на відправи традиційних Мес ділиться роздумами про ознаки нового ультрамонтанізму в Церкві і про їхню суперечність зі вченням Другого Ватиканського Собору.
У своїй догматичній конституції про Церкву «Lumen gentium» Другий Ватиканський собор рішуче загальмував ультрамонтанізм — перегріту теорію папського верховенства, яка зводила роль місцевих єпископів до менеджерів філій, що виконують вказівки генерального директора організації «Католицька Церква Inc.» у Римі.
Coup de grâce (удар милосердя) по спотвореній концепції ультрамонтанізму про церковну владу відбувся у 27 параграфі догматичної конституції:
«Єпископи, як вікарії та посли Христа, керують довіреними їм партикулярними церквами… Ця влада, яку вони особисто здійснюють в ім’я Христа, є належною, звичайною та безпосередньою, хоча її застосування в кінцевому підсумку регулюється верховною владою Церкви і може бути певним чином обмежене на користь Церкви чи вірних. На підставі цієї влади єпископи мають священне право і обов’язок перед Господом… контролювати все, що стосується порядку богослужіння…»
Одним із численних дивацтв поточного моменту є те, що в ім’я «синодальності», проголошеної як виконання ідей Другого Ватиканського Собору — що, ймовірно, включає і вчення Собору про владу місцевих єпископів як справжніх намісників Христа, — «найвищий авторитет Церкви» серйозно підриває єпископську владу шляхом жорсткого мікроменеджменту використання надзвичайної форми римського обряду (так званої «тридентської» або «традиційної латинської» Меси).
Останнім прикладом цього нового ультрамонтанізму є рескрипт від 21 лютого, коли «верховна влада Церкви» постановила, що відтепер єпископи повинні отримати дозвіл від кардинала Артура Роша та Дикастерію Божого культу, перш ніж дозволити відправи традиційних Мес у парафіяльних храмах, а також перш ніж дозволити їх відправляти священникам, висвяченим після 16 липня 2021 року.
Журналістський рупор нинішнього понтифікату, Джерард О’Коннелл із журналу «Америка», схвалив цей диктат за те, що він «прояснив, що єпископи не можуть брати закон у свої руки». Але рескрипт від 21 лютого суперечить ученню «Lumen gentium» про роль місцевого єпископа як головного літургіста своєї дієцезії. Він також не визначає «переваг [для] Церкви чи [вірних]», які би давало застосування рескрипту папської автократії. Таким чином, єпископи знову зведені до ролі виконавців наказів прислужників римської глобальної штаб-квартири.
З іронією, яка, здається, вислизає від них, апологети нового ультрамонтанізму відповідають, що це побиття місцевих єпископів було необхідним, оскільки літургійні традиціоналісти нібито заперечують авторитет Другого Ватиканського Собору. Це правда щодо деяких із них. Але ті, хто заперечують Собор, становлять мізерну частку від тієї невеликої, але життєво важливої меншості католиків, які вважають, що їхнє поклоніння посилюється екстраординарною формою римського обряду. Чи не було би краще, щоб «вища влада Церкви» звернула свою корпоративну увагу на катастрофічне падіння відвідуваності Меси в усьому західному світі? Або на регулярні зловживання літургійною практикою в таких країнах, як Швейцарія та Німеччина? Як може піти на користь Церкві або вірним зневага до тих, хто щонеділі ходить до храму, як до «літургійних прокажених», і наказ єпископам віднині висилати цих негідників за межі парафіяльних стін?
Рескрипт кардинала Роша також якнайсерйозніше торкається питань «синодальності», підсилюючи занепокоєння, що цей невизначений, незграбний термін є прикриттям для скоординованої спроби нав’язати тлумачення Другого Ватиканського Собору у стилі «catholic-lite» всій Вселенській Церкві. Ця спроба буде невдалою. Але під час цього процесу буде завдано багато пастирської шкоди і втрачено можливість поглибити сприйняття Церквою автентичного вчення Другого Ватиканського Собору.
Я — людина Novus Ordo. Будь-хто, хто сумнівається, що Novus Ordo можна відправляти з трепетом і благоговінням, які традиційні католики знаходять в екстраординарній формі римського обряду, може подивитися відеозапис урочистого реквієму за кардиналом Джорджем Пеллом у Сіднеї. Я також висловлюю жаль щодо безглуздої полеміки проти Другого Ватиканського Собору, властивої маргінальній меншості літургійних традиціоналістів, які так безглуздо вручили заряджену рушницю своїм противникам у Римі.
Але мені, як ретельному дослідникові Собору та автору книжки «Освятити світ», здається, що рескрипт Роша порушує як букву, так і дух того, чого навчає «Lumen gentium», і водночас нічого не робить для сприяння належному виконанню соборної Конституції про Святу Літургію.
Ці питання, як і кардинал Рош, будуть у центрі значної уваги на Синоді у жовтні — і на загальних засіданнях перед наступним конклавом.
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
