Світ потребує євангелізаторів, що говоритимуть про Бога, якого знають особисто

Чергову катехизу на тему євангелізації Папа Франциск присвятив Апостольському напоумленню святого Павла VI «Evangelii nuntiandi».

Євангелізація — це щось більше, ніж просте передавання доктрини й моралі. Вона є, насамперед, «свідченням про особисту зустріч з Ісусом Христом, Втіленим Словом, у якому сповнилося спасіння». На цьому наголосив Папа Франциск, розпочинаючи свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 22 березня 2023 року, повідомляє Vatican News.

В межах циклу роздумів на тему євангелізаційного запалу й апостольської ревності він зупинився на Апостольському напоумленні св. Павла VI «Evangelii nuntiandi» від 8 грудня 1975 року. Франциск назвав його «великою хартією» євангелізації в сучасному світі, «актуальним, немов написаним учора». В ньому читаємо, що свідчення є незамінним, бо світ потребує «євангелізаторів, що говоритимуть про Бога, якого вони самі знають, який є близьким для них», і водночас «сучасна людина охочіше слухає свідків, ніж учителів». Тож свідчити Христа є одночасно як першим засобом євангелізації, так і суттєвою передумовою її ефективності.

Сповідувана віра

Насамперед Наступник св. Петра підкреслив, що свідчення включає також «сповідувану віру, тобто переконане та явлене єднання з Богом Отцем, Сином і Святим Духом, який з любові нас створив і відкупив». Це така віра, яка «перемінює нас, перемінює наші стосунки, критерії та цінності, що визначають наші рішення». «Отож свідчення не може обійтися без послідовності між тим, у що віруємо, і тим, що звіщаємо, тим, як живемо», — наголосив Франциск, підкреслюючи, що протилежністю до свідчення є лицемірство. Таким чином, за словами Святішого Отця, кожен з нас покликаний дати відповідь на три запитання, які сформулював святий Павло VI:

«Чи віриш у те, що звіщаєш?
Чи живеш тим, у що віриш?
Чи звіщаєш те, чим живеш?»

І в цьому «не можна вдовольнятися простими, заздалегідь заготованими відповідями». Ми покликані прийняти «ризик шукання», повністю покладаючись на Святого Духа.

Шлях святості

Отже, свідчення «справді християнського життя» включає шлях святості, що ґрунтується на хрещенні, підкреслив Папа. Святості, яка не є «зарезервованою для небагатьох», вона «Божий дар», який потрібно прийняти і подбати, щоби він приніс плоди для нас і для інших. Святий Павло VI повчає, що «ревність у євангелізації народжується зі святості». Водночас, «підтримувана молитвою та любов’ю до Євхаристії», євангелізація «сприяє зростанню святості того, хто її звершує». Без святості слову євангелізатора «буде важко проторувати шлях до серця людини нашого часу», воно ризикує «залишитися даремним».

Всі ми — адресати євангелізації

Святіший Отець також звернув увагу на те, що «адресатами євангелізації є не тільки інші», тобто ті, хто сповідує іншу віру чи не сповідує жодної, але «також і ми самі, які віруємо в Христа і є активними членами Божого люду». Святий Павло VI повчав: щоб давати свідчення, «Церква як така повинна розпочати з євангелізації себе самої», оскільки вона «постійно потребує слухати те, у що повинна вірити, причини своєї надії, нову заповідь любові».

Постійне навернення та оновлення

«Церква, яка самоєвангелізується, щоб євангелізувати, — це Церква, яка, перебуваючи під проводом Святого Духа, покликана прямувати вимогливим шляхом постійного навернення та оновлення. Це включає також здатність змінювати спосіб розуміння і проживання своєї євангелізаційної присутності в історії, уникаючи того, щоб ховатися у захищених зонах логіки, що виражається словами: “Так завжди було”», — зазначив на завершення Папа Франциск. Він вказав на те, що така Церква «повністю звернена до Бога», беручи участь у Його задумі спасіння людства, і «повністю звернена до людства». Це Церква, яка «у діалоговий спосіб зустрічається із сучасним світом».