Мел Ґібсон зняв «Страсті Христові» на підставі видінь блаж. Анни Катаріни Еммеріх. Але він пропустив опис зішестя Христа у відхлань.
Від 1819 року й до смерті візіонерки у 1824‑му письменник Клеменс Брентано ретельно занотовував розповіді Еммеріх, уклавши 40 томів детальних сцен і фрагментів, що доповнюють Новий Завіт. «Страсті» — це заледве короткий уривок із цих видінь…
У фільмі Ґібсона ми бачимо шерег вражаючих сцен із садистським тортуруванням Ісуса (проливаються літри крові, а римський бич вириває з Його тіла шматки м’яса). Потім — страхітлива агонія на хресті та покладення скривавленого тіла у гріб. В останній сцені натомість показано Воскресіння Ісуса. Полотнища, які сповивали Його тіло, лежать скинуті. Ісус, уже в прославленому тілі, виходить із гробу, а камера на мить показує дірки в Його руках — сліди від цвяхів.
Мотив сходження у відхлань, дуже детально описаний у видіннях блаженної містички, тут пропущений.
Визволення праведників із Шеолу
За видіннями Анни Катаріни, коли Ісус помирав на хресті, Його душа у вигляді світла, оточена ангелами, спливла до підніжжя хреста і всоталася у світ підземний. Спаситель, сяючи славою, тріумфально проваджений ангелами, зійшов у похмуру країну смерті. При вході у відхлань Ісус зустрів душу Дисмаса — доброго розбійника, помилуваного на хресті, який ішов в оточенні ангелів на лоно Авраамове, тоді як злого нерозкаяного розбійника гнали у пекло.
Обмінявшись кількома словами з Дисмасом, Ісус увійшов у так званий Лімб — Limbus Patrum, де на лоні Авраама спочивали душі праведних прабатьків. Потім Ісус увійшов в імлу, в якій перебували перші прабатьки, Адам і Єва, а вони, впізнавши Його, віддали Йому честь.
Невимовне блаженство і щастя наповнило всі ті душі, що оточили Спасителя, вітали Його і честь Йому віддавали. Деякі душі Ісус вислав на землю, щоб, увійшовши у свої тіла, вони засвідчили те, що Він зробив (Матей згадує, що багато померлих вийшли з гробів і з’явилися в Єрусалимі по смерті Ісуса). Виконавши своє завдання, ці душі клали знову свої тіла на землю, як судовий гонець знімає свій офіційний одяг, виконавши наказ.
Тріумфальний похід Христа
Анна Катаріна Еммеріх вельми барвисто описала подальший тріумфальний похід на чолі з Ісусом, аж нарешті Він наблизився до центру провалля, до самого Пекла. Воно було наче величезна скеляста будівля, страшна, чорна, з металевим відблиском, з велетенськими страхітливими брамами, на яких було безліч засувів та замків. Коли Ісус наблизився — на Його веління брами ці було відкрито навстіж, і показалася прірва, повна огиди, темряви й гидот. Звідти стало чути прокляття, злоріччя, завивання і зойки. Ангели повалили на землю дияволів, яким довелося вшанувати Ісуса і визнати Його владу. Зв’язаного Люцифера вкинули в саму середину вогняної прірви, звідки він, згідно з видінням Анни Катаріни, мав бути випущений на 50 чи 60 років перед кінцем ХХ століття.
Пізніше незліченні громади душ, звільнених із відхлані та місць очищення, Ісус тріумфальним походом повів до Неба. Ось так здійснилась обітниця, дана Дисмасові: ще й дня не минуло, а він уже перебував із Христом у Раю, де на них уже чекали небесні столи, приготовані для бенкету. Блаженна Анна Катаріна також бачила, як Спаситель перед своїм Воскресінням відвідав різні місця Землі (був навіть у морі), щоб немовби освятити і звільнити всіляке створіння, а перед Ним повсюди втікали злі духи, кидаючись у прірву.
Мел Ґібсон цього не зняв, але — хто знає… Може, колись захоче? Це міг би бути ще більш видовищний фільм, аніж «Гобіт» Пітера Джексона чи «Зоряні війни» Джорджа Лукаса!
Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Stacja7
фінансово.
Щиро дякуємо!
