«Щоб євангелізація в інтернеті не стала віртуалізацією особової зустрічі»

Пропрефект Дикастерію в справах євангелізації виступив в Ірландії на конференції про євангелізацію та покликання.

Архієпископ Ріно Фізікелла, зокрема, поділився думками про виклики, пов’язані з євангелізацією на «цифровому континенті», повідомляє Vatican News.

Церква євангелізує не тому, що змушена долати виклики, пов’язані з секуляризацією, — але тому що має бути слухняною Господньому наказові нести Його Євангеліє кожному створінню. На цьому наголосив архієпископ Фізікелла, виступаючи у вівторок, 25 квітня 2023 р., на конференції «Євангелізація та покликання», що відбулася в колегії святого Патрика в Мейнуті, Ірландія. Однією з характерних рис християнства, зазначив ієрарх, є поняття «включення в історію», а тому Церква, яка забуває про те, «як входити в культуру чи як творити історію», не може бути ефективною у своїх євангелізаційних зусиллях.

Виклики на «цифровому континенті»

За словами очільника відділу Дикастерію, що займається фундаментальними питаннями євангелізації у світі, євангелізація немислима без інкультурації. І коли ми, «під проводом Святого Духа», відкриваємо нові шляхи, — то не повинні забувати про необхідність «зрозуміти нову культуру, яка розвивається та визначатиме наступні століття», тобто в цьому разі — «цифрову культуру». Хоч інтернет і надає «можливості для діалогу, зустрічі та обміну між людьми, як і доступ до інформації та знання», однак питання не про те, «як використовувати нові технології для євангелізації», — але як «ставати євангелізаційно присутніми на цифровому континенті». Використання цифрових інструментів не може бути єдиним засобом євангелізації, бо євангелізація не може обійтися без міжособової зустрічі. В іншому разі йтиметься про «віртуалізацію євангелізації», яка цим самим стане ще одним із «експериментальних цифрових світів». На першому місці повинна завжди залишатися зустріч із Господом, наше особисте покликання та свідчення про наслідки в нашому житті. Все це — в поєднанні з «питомим елементом християнства», яким є покликання до місії.

Вести інших до свободи

«Допомагати відкривати першість Бога в нашому житті та силу Його благодаті», як ствердив Пропрефект Дикастерію в справах євангелізації, стає засобом для «спрямування нашого життя», оскільки покликання — це «не імпровізація», а «відкриття задуму, що приходить здалеку», який ми, можливо, просто не помітили раніше. З цього випливає усвідомлення необхідності «великої справи супроводу нашої молоді», допомагаючи відкривати покликання і пам’ятаючи про те, що «супровід є взаємним». Це вимагає «мудрості того, хто знає, що на ньому лежить відповідальність за те, щоб вести людину до свободи», адже служіння супроводу полягає в тому, щоб «вести особу до живої зустрічі з живим Божим словом у житті Церкви».

Водночас поведінка та стиль життя такого «товариша в дорозі» мають бути послідовними, відповідними звіщенню, яке він несе. Тож, як наголосив архієпископ Фізікелла, у світі, «такому ревнивому щодо автономності», священник показує, що «немає протиріччя між автономністю та врученням себе» Богові в слідуванні за Ним. «Врешті-решт, від священика вимагається саме це: бути конкретним знаком того, що Христова любов — це не утопія, не щось, на що здатні лише герої, а дійсність, доступна для звичайних людей, коли вони здатні дарувати своє життя», — підкреслив доповідач. І наголосив: Бог першим наважився вручити себе самого «звичайній людині», вклавши в руки священника своє Тіло і своє слово.