Під самий кінець квітня 2023 року стартував новий проєкт фастівського домініканського Центру святого Мартіна — благодійна кухня в Херсоні.
Центр святого Мартіна, директором якого є о. Михайло Романів ОР, провадить велетенську гуманітарну діяльність і отримав за це не одну нагороду: як від української держави, так і від МЗС Польщі. Цими днями на фб-акаунті о. Михайла з’явилися радісні фотозвіти з відкриття нового проєкту в деокупованому Херсоні. Про цю кухню в прямому сенсі, і про «кухню» приготування чудесної (в теологічному сенсі) допомоги CREDO розмовляє з о. Михайлом Романівим.
— Ви допомагаєте відбудовуватися людям у розбомблених селах під Києвом, возите допомогу на Схід, тепер ось фастівська парафія «розширилась» аж до Херсона… Звідки взялась ця ідея?
— Кухню в Херсоні ми хотіли відкрити від того моменту, коли закінчилась його окупація. Вперше ми приїхали до Херсона 18 листопада. Тоді там ще навіть електроенергії на було.
Багато наших друзів, особливо фонд «Всі небайдужі. Херсон», годували людей, готуючи їжу просто на вогнищі. Тож перша думка була — що варто зробити якусь кухню, особливо для маломобільних людей.
Місто котів і собак
— У Херсоні залишилося близько 10% населення, може, трішки більше, — розповідає о. Михайло. — Як казали мені представники міської військової адміністрації, там є близько 30 тисяч. Ідеться про тих, хто переважно не може собі дати раду. Тобто Херсон це місто, в якому залишилося трохи людей — і бездомні хатні тварини.
— Котики, звісно, це тема, яку оминути неможливо. А песики — тому що символом Ордену є пес святого Домініка?
— Просто тому що покинутих тварин залишилося дуже багато. З собою окупанти дозволяли взяти якусь валізку чи сумку з необхідним, але не більше. Хатніх тварин вони вивозити не давали. Це болюча тема для багатьох. А для нас це була дуже важлива тема — допомогти херсонським волонтерам попіклуватися про покинутих тварин, особливо котів і собак. Ми багато тонн корму туди завезли…
— Тварин годувати простіше, однак людей — потрібніше; здається, логіка така. Людям же треба гаряче, посуд, приміщення…
— Ми про це думали, вирушаючи в чергову поїздку на Схід. І в наступний виїзд, конкретно — коли вже восьмий раз їздили в той бік, по наддніпрянських селах, — вирішили, що кухня буде найкращим нашим служінням для місцевих мешканців.
Цього разу ми завезли туди 14 тонн їжі, 3 тисячі пакетів: частина — на Херсон, частина — на села.
«Ключ на старт!»
— Щоб відкрити кухню, самого вогнища все ж таки буде замало?..
— Так, приміщення ми шукали довго. Проблема в тому, що райони, ближчі до води, перебувають у більшій небезпеці. Кухню зрештою відкрили в Шуменському районі. Домовилися з власником, що беремо приміщення в оренду на шість місяців. Там була кав’ярня чи ресторанчик, щось відносно пристосоване.
Обладнання, яке там було, геть не надавалося для використання. І я собі думав: і що ж робити? Де взяти холодильники і решту? А тут раптом до мене дзвонять волонтери, Аня і Богдан — які зовсім не знали про плани відкрити кухню! — і запитують: а вам кухонне обладнання не потрібне? Ми закрились і віддаємо холодильники, столи, різне начиння. Там була прекрасна величезна електрична сковорода… Для мене це був знак, що Господь «повернув ключ старту»: це початок Його чудес.
Пізніше подзвонили наші друзі, домініканська мирянська спільнота зі Зволле, міста в Нідерландах, які нас дуже підтримують. Сказали, що дадуть нам грошей на оренду приміщення. «Ви попросили підтримати проєкт соціальної кухні, який розпочинаєте в Херсоні. Ми раді повідомити, що вирішили підтримати Вас і надати допомогу на оренду приміщення на 6 місяців. Ми впевнені, — написав пан Франц ван дер Хейдт, — що Ви знайдете багато добродіїв для цього проєкту».
Господь нічого не відкладає на завтра
— І як із добродіями, знайшлися?
— Певно, що Один, так насправді, — але який!.. Так, питання щоденних обідів постало впритул. Якщо все порахувати — харчі там дорожчі, ніж у нас; також для роботи потрібні двоє кухарів, адміністратор, щоб кухня належно працювала; списки потребуючих надає міська адміністрація. Їжу треба розвозити по Шуменському району, по Корабельному… 300 щоденних обідів у таких умовах — це цілком немалі кошти! Я, звісно, розмірковував, де їх узяти. І сталося наступне чудо.
Коли кардинал Конрад був у нас на Різдво — він просто так і сказав: «Якщо будуть проблеми — дзвони». Я до нього написав. Зараз не згадаю точно, чи я до нього телефонував, чи він до мене передзвонив, коли я до нього писав, представляючи цей проєкт… Суть така, що «раптом» у телефоні з’явився кардинал Краєвський, який сказав: «Ось я тут на площі святого Петра, вітання вам від Святішого Отця. Ісус Христос ніколи нічого не відкладав на завтра. Кошти, які є даром Святішого Отця для соціальної кухні та нужденних і Херсоні, вже чекають у Нунція».
Ці слова мені надзвичайно сподобалися. Для Господа Христа найважливішим завжди є «сьогодні». Бо «вчора» — це вже історія, «завтра» ще невідомо яке буде, і чи настане, чи не настане, — в наших умовах це дуже гостро відчувається… Кардинал каже: «сьогодні». Мовляв, Святіший Отець хотів би підтримати цю кухню, і я від його імені надаю вам фінансування на пів року.
— Все, так би мовити, за розкладом. Точніше — за Божим планом!
— Для нас це було «якнайбільш вчасним» чудом: ми там, у Херсоні, вже дочищаємо приміщення, все «надраїли», все готове, треба тільки грошей, — і ось вони є, можна розпочинати, маючи спокійну певність, що цілих пів року вона буде надійно функціонувати.
— А після цих пів року — чекати на нове чудо?
— Бог дасть нове чудо! Волонтери і адміністрація до мене вже підходили з пропозиціями відкривати наступну кухню, в Таврійському районі. У них є досвід, вони там уже годували людей, хочуть також і там поновити цю роботу. Я певен, що все це в Божих руках, а ми — тільки «за», якщо Він захоче такого розширення.
У нас чудеса стаються постійно. Вони надають величезної надії. Вони дають крила! Дають упевнитися, що ми не самі, що Бог про нас піклується.
— Здається, що ці «напрочуд вчасні» чудеса, окрім факту матеріальної та фінансової підтримки, несуть друге надзвичайно важливе послання: попри війну, страхи і жахи — Бог поруч, Він нас не покинув, не сумнівайтеся.
— Цілий тиждень перед відкриттям цієї кухні ми, тобто Католицька Церква, читали 6‑й розділ Євангелія від Йоана. Я так думаю — якби Господь мав щось таке зробити, то, власне, саме в час читання цього розділу, де записано, як Він сам сказав учням: «Ви дайте їм їсти».
Фото з ФБ Miszka Romaniv
фінансово.
Щиро дякуємо!
