Багато хто з нас із теплотою згадує день свого Першого Причастя. Це знаменує поворотний момент у нашому житті як католиків, коли ми вперше приймаємо Ісуса, нашого Господа.
Коли Папу Бенедикта XVI попросили поділитися спогадами про його Перше Причастя, він спершу згадав про різні дрібнички, які сталися того дня:
«Звичайно, я дуже добре пам’ятаю день свого Першого Причастя. То була чудова березнева неділя 1936 року, 69 років тому. Був сонячний день, храм виглядав дуже гарно, лунала музика… Навколо було так багато красивих речей, які я досі пам’ятаю. Нас було щось із 30 дітей, хлопців і дівчат з мого маленького села, де загалом мешкало не більше 500 людей».
Та крім погоди Бенедикт XVI також виразно пригадав почуття, які охопили його під час Першого Причастя:
«Але в основі моїх радісних, чудових спогадів лежить цей… Я зрозумів, що Ісус увійшов у моє серце, Він справді відвідав мене. З Ісусом сам Бог був зі мною. І я зрозумів, що це — дар любові, і він справді вартісніший за всі інші речі, що їх може дати життя. Тож того дня я був сповнений великої радості, бо Ісус прийшов до мене, і я зрозумів, що у моєму житті починається новий етап».
Того дня майбутній Папа також присягнув на вірність Ісусові:
«Мені було 9 років, і відтепер для мене було важливо залишатися вірним цій зустрічі, цьому сопричастю. Тож я пообіцяв Господу: “Я завжди хочу залишатися з Тобою”; і я молився до Нього: “Але, передусім, Ти залишайся зі мною”. Цим я намагався жити й надалі. Дякувати Богові, Господь завжди брав мене за руку і провадив навіть у важких ситуаціях».
Цей прекрасний спогад про Перше Причастя Бенедикта XVI нагадує нам усім, як важливо цінувати моменти, коли ми зустрічаємо Ісуса в Євхаристії.
фінансово.
Щиро дякуємо!
