Екзорцист: найнебезпечніша форма окультизму — це «католицька магія»

Чи сьогодні таке буває, що хтось підписує угоду з дияволом? Як відрізнити одержимість від іншого виду поневолень або від психічного захворювання? У чому суть екзорцизму?
До вашої уваги — розмова з о. Янушем Ченчеком, координатором екзорцистів при польській Конференції єпископату.
— Італійською вийшла книжка «Екзорцисти проти сатани», в якій вміщено також інтерв’ю з Папою Франциском. Святіший Отець звертає увагу на те, що сатана не має влади над людиною, якщо людина сама не віддасть її добровільно. А як справи доходять аж до укладення пакту з дияволом?
— Форми можуть бути вельми різними. Від свідомого підписування так званої «угоди з сатаною» — до моральної невпорядкованості, коли ми теж перебуваємо під впливом злого духа.
— Людина справді спроможна підписати таку угоду?
— Кажучи узагальнено, люди здатні відійти від особового Бога, щоб віддати себе в лапи різних форм окультизму. Я тут говорю не про якісь дикі кочові племена, але про людину освічену, представника західної цивілізації. Не хочу наводити прикладів, бо однакові симптоми не завжди означають те саме захворювання. А крім того, наводячи конкретні приклади, я би міг когось наштовхнути на думку, що він «підписав угоду» з сатаною, тоді як нічого такого насправді не відбулося. Люди, які звертаються до мене, страждають: і фізично, і духовно. Для багатьох це медіальна тема — але не для мене.
— У згаданій книжці Папа відзначає потребу зберігати боязнь і смирення у боротьбі з дияволом, оскільки він — створіння дуже розумне й хитре. Він здатен увійти в людське життя, коли нам забракне чуйності. Які це можуть бути ситуації?
— Спектр цього необмежений. Починаючи з того, що людина облишає щоденну молитву, і закінчуючи усвідомленими вчинками, залежностями, поневоленнями тощо. На мою думку, Папа звертає увагу на те, як важливо дати визначення поняттю гріха і зла. Гріх — це свідоме, добровільне чинення зла. Щоби зло стало гріхом, мають бути виконані ці дві умови: свідомо і добровільно. Тим не менше, зло, яке не є гріхом — бо було несвідомим або недобровільним, — у своїх наслідках мало чим відрізняється від гріха. Приклад — може, банальний. Перша ситуація: я належу до людей, які жестикулюють під час розмови, і випадково вдаряю когось по обличчю. Друга ситуація — я просто підходжу і ні сіло ні впало б’ю когось в обличчя. Певно, не потрібно пояснювати, що є злом, а що — гріхом; однак людині, яку вдарили, болітиме однаково. Сатані як привід для дії вистачить що завгодно. Ось про цей брак чуйності говорить Папа.

— Вчення про існування сатани сьогодні висміюють; але такі практики, як окультизм чи магія, маються цілком добре. Чи це не парадокс?
— В принципі, так; і варто себе запитати, чому воно так. По‑перше: чимало віруючих не знають Десяти заповідей. Так, вони спроможні перелічити якісь розрізнені заповіді; але не знають, чого конкретно Господь Бог через них очікує. Один чоловік зізнався мені, що не молиться щодня. Коли я запитав його, а що — на його погляд — у цьому поганого, він не зумів відповісти. Якщо ми не помітимо зла у своїх учинках — не матимемо мотивації їх змінити. Цю думку містить знаний нам опис первородного гріха. Коли Єва захищається від нього, дивлячись на заборонений плід, — вона бачить тільки те, що плід принадний з виду. Вона не бачить того, що станеться, коли вона його зірве. Чимало зла ми скоюємо тільки тому, що не замислюємось над наслідками, які раніше чи пізніше з’являться. Так може бути і з окультизмом.
— Ви бачили його наслідки?
— Складно відповісти, бо ж вони не завжди мусять бути логічно пов’язані з практикою. Скажемо так, що люди, які ходять до ворожки, якось «раптом» помічають у собі релігійну байдужість. Раптом у них більше немає потреби в молитві; вони неспроможні на ній зосередитися. Однак не в усіх усе так само. Тут не вийде, як при хворобі, сказати: червоне горло, температура — ясно, грип. Наслідки окультизму кожен може переживати по‑своєму. Окрім того, вони не завжди вражаючі, видовищні. Всупереч тому, що загалом говорять і думають, сатані справді не потрібна реклама. Він воліє діяти в кабінетній тиші.
— Отже, не роблячи реклами сатані, перейдімо до того, що може бути зброєю в боротьбі з ним. Чим, власне, є екзорцизм, хто його може здійснювати і хто його потребує?

о.Януш Ченчек. Henryk Przondziono /Foto Gość
— Так званий великий екзорцизм може здійснювати тільки священник, якого призначив єпископ. Є також малі екзорцизми; я, однак, волію використовувати визначення «молитва про звільнення». Її може прочитати будь-який священник, і навіть мирянин. Тільки священник, призначений єпископом на екзорциста, може звернутися до сатани безпосередньо словом «вийди». В інших випадках це має бути молитва, сформульована «в ім’я Ісуса Христа…» тощо, коли інші люди просять Спасителя звільнити того, хто цього потребує.
— Як відбувається екзорцизм?
— Це «нудний» 45‑хвилинний молебень.
— Якби це було так нудно, то не стало би темою стількох фільмів чи документів!
— Я не буду висловлюватися на тему цих фільмів, бо не хочу нікого образити. Загалом — так, бувають видовищні прояви злого духа; але насправді це найменш важлива частина цього молебню, яка є тільки вираженням безсилля сатани і спробою відволікти від того, що становить суть служіння. Цей обряд визначений «Римським ритуалом». І насправді то нічого особливого не потрібно робити — тільки помолитися.
— Як Ви почуваєтеся після екзорцизму? Чи, наприклад, Ви змучені?
— Молебень — це певне зусилля: і фізичне, і емоційне. Щоправда, ми стараємося не ототожнюватися з тими, кому служимо, але це не завжди вдається. Я не можу байдуже пройти обік людського страждання. Інколи я і справді почуваюся втомленим; але є і такі моменти, коли я просто виконую служіння так добре, як лиш можу, і чекаю, що відбуватиметься.
— Як відрізнити одержимого від поневолень іншого роду чи психічно хворого?
— Розпізнання — це перший етап служіння екзорциста; він складний і виснажливий. Тому що треба розпізнати, чи ця людина вимагає душпастирської опіки, чи тут потрібен екзорцизм, а може, духовне керівництво чи сповідь. Якщо з’являються якісь сумніви — чи те, з чим я маю справу, стосується тільки духовної природи, — то я відсилаю до психолога, психіатра, невролога. Коли виявляється, що це поєднання психічного і духовного — ми пробуємо, у співпраці зі спеціалістами, допомагати різнопланово. Це справді тривалий і складний процес, бо супроводжується численними «але». Після розпізнання й молитви настає черговий важливий етап: підтримка людини в поверненні до повноти сил фізичного і духовного здоров’я. Інколи я роблю це сам, інколи відсилаю до якоїсь спільноти.
— Це серйозне служіння. Зрештою, ідеться про життя — вічне життя.
— Це величезна відповідальність, тому поспіх тут небажаний. Я розумію людину, яка до мене приходить, дуже страждає і хотіла би бути зціленою одразу. Однак я повинен показати, що її проблема — це наслідок не того, що трапилося вчора, але що триває вже певний час і за одну мить не зникне.

— Як сьогодні говорити про ці справи, щоб не впасти у перебільшення, щоби сатана в чиїхось очах не виріс до божка, сильнішого за Господа Бога?
— Так, із цим справді проблема. З одного боку — як бачите, я з Вами розмовляю, бо така потреба є. З другого — я стараюсь не наводити прикладів, а більше проголошувати катехизу, в якій доводжу до розуміння, що сатана це духовне створіння, особове, і що він є ворогом Бога, а не людини. Людина для нього — тільки засіб, за допомогою якого він хоче вцілити в Бога. Диявол знає, що безпосередньо Богові він жодної кривди не зробить. Однак він розуміє, що якщо знищить людину, то — говорячи сучасною мовою — сильно Бога «дістане». Треба пам’ятати про те, що Господь Ісус переміг сатану. Якщо ми будемо триматися Ісуса — диявол небагато що зможе нам зробити.
— Що є найкращою зброєю проти злого духа?
— Це банально прості способи, які — принаймні, теоретично — ми всі знаємо змалку. Перший — це щоденна молитва. І я одразу поспішу відповісти тим, хто стверджує, ніби не має на це часу. Під час великопісних реколекцій, проголошуючи науку для дітей, я зробив маленький експеримент. Попросив їх увімкнути в телефонах секундомір, коли ми з ними молилися «Отче наш», «Радуйся, Маріє», «Слава Отцю» і «Ангеле Божий». Все це зайняло в нас 1 хвилину 24 секунди.
Другий спосіб — недільна і святкова Меса і Причастя.
Третій — добре підготована і пережита сповідь, найкраще — щомісячна. Це дуже важливий пункт, бо якщо ми говоримо про окультизм — а отже, якусь форму магії, чарів тощо, бо найчастіше до цього зводиться, — то найнебезпечнішою є його католицька форма.
— Уточніть, будь ласка, що таке той «католицький окультизм»?
— Це передовсім єресь, прихована в запитанні «яка молитва найефективніша». Звісно, Господь Бог із певними молебнями — наприклад, Коронкою до Божого Милосердя — пов’язав певні особливі благодаті; але не забуваймо, що то не Коронка має нам щось дати, а Бог. На жаль, чимало людей переконані, що певний порядок дій, пов’язаний з особами, місцем, або вимовляння якоїсь формули гарантують їм те, що вони хочуть мати. Вони не усвідомлюють, що це — спроба підпорядкувати собі духовний світ; припущення, ніби я можу примусити Бога до послуху. Окрім того, з так званою католицькою магією ми маємо справу також у Таїнстві покути і примирення.
— Неймовірно. Чи це взагалі можливе?
— Звісно. По-перше: скільки з нас виконують усі п’ять умов доброї сповіді? Потрібно звернути увагу на те, що сповідь — це тільки один з елементів Таїнства покути і примирення. Найчастіше ми обмежуємося тільки сповіддю — а це помилка. Варто себе запитати про те, коли я востаннє робив солідний іспит совісті, а не так званий «стандартик» на кшталт «не молився, говорив погані слова»? Але ж якщо немає доброго іспиту сумління, то як я можу жаліти за гріхи, якщо не знаю, за які? Як я можу виправитися, коли не знаю, з чого? Як було з сильним рішенням виправитися: чи мені вдалося його дотриматися хоч хвилину? А може, я сказав щось за принципом «обіцянка-цяцянка», а наївний Бог утішився? Ось тільки з цього не Бог тішиться, а диявол. Зрештою, а що з відшкодуванням ближньому: коли я востаннє після сповіді перепросив своїх домашніх за свої вибрики, злі слова, погляди?
Сьогодні сатана забирає у нас ці три згадані цінності. Молитва стає «нудною», безплідною, Свята Меса — «задовгою», з нудними проповідями. Ну і зрештою — а навіщо сповідатися якомусь дядькові в сутані, він же такий самий грішник, як я, або і ще гірше: злодій, педофіл тощо. Прошу, пам’ятайте, що сатана — розумний і ніколи не робить нічого без причини. Якщо він хоче у нас щось відібрати, то не тому, що воно немудре, — але він знає, що без молитви, Святої Меси, сповіді ми в його руках стаємо беззахисними, як немовлята. Тому не відмовляймося добровільно від захисту, який нам дає Господь Бог.
Інші статті за темами
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Наші реквізити:
monobank: 5375 4141 1230 7557
Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)
Підтримайте
