На сторінках Євангелія чимало людей скеровують свої прохання до Чудотворця з Назарета.
В переказі святого Матея жодне з цих прохань не починається словом «Ісусе». Так само у випадку Марка (1, 24 і 5, 7) — то злі духи говорять вустами одержимих. Один із них благає: «Ісусе, Сину Всевишнього Бога, заклинаю тебе Богом: не муч мене!» Це вочевидь не те формулювання, яке може стати зразком для звертання до Ісуса, хоч і містить правильні початкові слова, хіба що крім звертання «Господи».
У святого Луки, окрім двох фрагментів, відповідних двом вище наведеним, є також інші, характерні для переказу другого євангеліста. Спочатку той про десять прокажених, що кричали здалеку: «Ісусе, Вчителю [ἐπιστάτα], змилуйся над нами!» (Лк 17, 13) — ось друга частина «Ісусової молитви», але в розумінні виключно земному. Пізніше це сліпий із Єрихона, якого Марко називає Вартимеєм, волає: «Ісусе, Сину Давида, змилуйся надо мною!» (Лк 18, 38); у святого Марка: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!» (Мк 10, 47); у святого Матея, де незрячих двоє: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!» (Мт 20, 30-31) — завжди ті самі елементи, але також завжди звертання стосуються земних справ. І, зрештою, прохання розбійника на хресті, в різних варіантах: «Ісусе! Згадай про мене», «Ісусе, згадай мене», «Iesum Domine memento mei» (Vulgata) — знаходимо різні формули, натхнені цим закликом, але це не є «Ісусова молитва». А святий Йоан жодного разу не використовує звертання «Ісусе».
Набагато більше прохань були звернені до «Пана», «Господа», з використанням кличного відмінка або ж називного у значенні кличного. Навіть здається, що Вчитель дещо втомлює, коли Він чує, як про Нього цим словом розпитують люди, які, схоже, навіть не розуміють, що цей титул означає.
У Євангеліє від св. Матея знаходимо насамперед цей вид стриманих прохань, виражених не безпосередньо, що характеризує чутливі душі. Вчитель навіть якщо попервах відповідає їм дещо суворо, то ніколи їм не противиться, бо почувається переможеним їхньою великою вірою. В Євангелії від св. Йоана так звертаються до Ісуса Його Матір і сестри Лазаря, якого Він любив. Подібно чинить той бідний прокажений, який уже не має сил, щоб говорити щось інше, ніж: «Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити» (Мт 8,2), а також сотник, який не походить із люду Ізраїля, однак має більше віри, аніж усі сини цього народу: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко» (Мт 8,6). Є наступні прохання, яких Ісус не міг би вислухати, бо це би по суті означало звільнення від дотримання всіх заповідей любити Бога понад усе: «Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого» (Мт 8, 21); два «молитовні зітхання» Петра, який хотів ходити по воді (і пізніше справді це робив, але боягузливо): «Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!» (Мт 14,28) і «Господи, рятуй мене!» (Мт 14,30); потім — потрійне прохання жінки-ханаанянки: «Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида!» (Мт 15,22), «Господи, допоможи мені!» (Мт 15,25), і за третім разом у формі, яка би пояснила визначення молитви як coactio Dei: «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх» (Мт 15,27).
Іще один чоловік казав: «Господи, змилуйся» (над моїм сином; Мт 17,15); інші повторюють це формулювання, а зрештою уточнюють прохання: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами! — Господи, щоб очі нам відкрилися» (Мт 20, 30.33) — і очі їхні відкриваються. Врешті, нерозумні діви звертаються: «Господи, Господи, відчини нам!» (Мт 25,11), але двері залишаються зачиненими, бо слушний час згаяно.
У Євангелії від святого Марка слово Kύριος з’являється рідко, зазвичай у цитатах зі Старого Завіту, і тільки двічі — у кличному відмінку: в учтах сирофінікіянки і ще, можливо, в Мт 9,24, де, за думкою деяких біблістів, у латинському перекладі Вульгати, його вживає батько епілептика, після того, як раніше сказав: «Учителю» [διδάσϰαλε]. — «Якщо можеш, поможи нам [σπλαγχνισϑείς], змилосердившись над ним», — на що Ісус відповідає: «Щодо того — якщо можеш, — то все можливо тому, хто вірує» (Мк 9, 17. 22‑23).
Уривок із книжки «Імена Ісуса і шляхи молитви» Іренея Гаушера SJ. Видавництво бенедиктинців TYNIEC.
фінансово.
Щиро дякуємо!
