266 — такою на даний момент є кількість Пап, від святого Петра до Франциска. 82 з них були офіційно канонізовані. Церква проголосила святими кожного з 35 перших Пап; 31 із них зазнав мученицької смерті.
Павло VI став 82-м канонізованим Папою. До нього останніми канонізованими очільниками Престолу святого Петра були Йоан ХХІІІ і Йоан Павло ІІ, чия канонізація відбулася у 2014 році. У 2022 році Папа Йоан Павло І був беатифікований — це означає, що тепер він перебуває за крок до канонізації.
Цікаво, що, починаючи з ХІ століття, з-поміж цих 82 святих Пап канонізували лише вісьмох. Говорячи про це, ми повинні пам’ятати, що протягом першого тисячоліття свого існування у Церкві було дуже мало формальних процесів канонізації святих.
Ось список канонізованих Пап другого тисячоліття:
— Бенедикт IX (№142);
— Григорій VII (№156);
— Григорій X (№193);
— Пій V (№224);
— Пій X (№256);
— Йоан XXII (№260);
— Йоан Павло II (№264);
— Павло VI (№262).
Після першого тисячоліття Церква почала розвивати впорядкований процес канонізації, щоб визначити, чи гідні представлені кандидати слави вівтаря. 4 липня 973 року Папа Бенедикт VI канонізував єпископа Аугсбурзького Ульріха. Таким чином святий Ульріх став першою особою, канонізованою Папою.
Читайте також: Скількох мучеників має Церква?
У 1243 році Григорій IX підтвердив, що тільки Папа має право проголошувати когось святим. Це правило діє і сьогожні, хоча слід зазначити особливу роль Папи у типі канонізації, що називається «еквівалентною канонізацією», коли Папа просто підтверджує відданість святому, вшанування якого вже міцно вкоренилося у Церкві. Такою еквівалентною канонізацією був випадок єзуїта П’єра Фабера (1506-1546), якого визнав святим Папа Франциск, або Гільдеґарди Бінґенської, яку визнав святою Бенедикт XVI.
У Кодексі канонічного права 1917 року було зазначено, що канонізаційний процес не можна відкривати раніше, ніж через 50 років після смерті кандидата. Йоан Павло ІІ скоротив цей термін до п’яти років. Іноді цей період можна пропустити або скоротити, як це зробив Бенедикт XVI після смерті Йоана Павла ІІ.
Читайте також: «Розарієві» Папи. Скількох ви можете згадати самі?
Середній час очікування на канонізацію особи після її смерті становить близько 180 років. Папа Йоан Павло ІІ був канонізований лише через дев’ять років після смерті.
Давайте познайомимося з деякими святими Папами, що протягом століть стояли на захисті Церкви, заснованої самим Христом, і навіть віддавали за неї свої життя.
— Папа №2: святий Лін (67-76).
Святому Ліну передував лише апостол Петро. Ця посада була довірена йому святими Петром і Павлом після заснування християнської Церкви у Римі. Фактичні обов’язки та відповідальність, покладені на Ліна, є дещо розпливчастими, оскільки церковна ієрархія досі перебувала у процесі формування. Відомо, що Лін прийняв мученицьку смерть і був похований біля святого Петра. Його ім’я згадується в Римському каноні. Святий Павло також згадує Ліна у своєму Другому посланні до Тимотея.
— Папа №3: святий Клет (76-90).
Папа святий Клет також відомий як Анаклет. Традиція свідчить, що Клет розділив Рим на 25 парафій і висвятив невизначену кількість священників. Його ім’я також згадується у Римському каноні. Немає жодних записів про мученицьку смерть Клета, і він похований біля свого попередника, Папи святого Ліна.
— Папа №4: святий Климент I (88-99).
Він народився у 35 році і став Папою десь між 88 і 90 роками. Його висвятив сам апостол Петро. Святий Павло згадує Климента у своїх творах як «співпрацівника», тому очевидно, що він брав активну участь у формуванні ранньої Церкви. Святого Климента називають першим Апостольським Отцем. Апостольські отці — це ті, хто жили у І-ІІ століттях і, як відомо, навчалися у Дванадцятьох Апостолів.
Папа Климент, що був знайомий зі святими Петром і Павлом, записав багато з того, що казали ці два великі апостоли. Серед його творів ми знаходимо вчення про те, що апостоли мали владу висвячувати нових єпископів, закладаючи таким чином основу для церковної ієрархії. Климент прийняв мученицьку смерть — його втопили у морі в 99 році.
— Папа №64: святий Григорій I (590-604), він же Григорій Великий.
Коли Римська імперія з ревом наближалася до своєї загибелі, правлячі Папи не впадали у відчай. Вони визнали, що їхня місія полягає у тому, щоб остаточно навернути язичницьких воїнів і працювати над створенням мирного християнського суспільства. Народжувався новий суспільний лад.
Землі розваленої Римської імперії завоювали орди варварських племен. На континенті панував безлад, коли з’явився Папа Григорій I — справді геніальна людина глибокої духовності та величезної енергії, Григорій встановив той курс папства, яким воно рухалося протягом Середньовіччя.
Він народився у багатій римській родині, став префектом міста, а потім несподівано покинув матеріальний світ. Він витратив свої статки на заснування монастирів, перетворивши на один із них навіть власний палац. Він жив як аскет, а потім погодився на прохання стати папським посланцем у Константинополі. Коли кафедра святого Петра у 590 році стала вакантною, римляни тиснули на Григорія, просячи обійняти цю посаду. Він зробив це і до кінця свого життя закладав підвалини середньовічного християнства.
Святий Григорій I, Учитель Церкви, відомий як «батько християнського богослужіння» через час і зусилля, яких він доклав до перегляду римської літургії (григоріанський спів названий на його честь). Він вважається покровителем музикантів, співаків, студентів і вчителів.
Переклад CREDO за: Ларрі Петерсон, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
