Кардинал Крістоф Шенборн, архієпископ Відня, широко визнаний як один із провідних богословів, що допоміг у написанні Катехизму Католицької Церкви, підтримав поточне вчення Церкви про ЛГБТ, проте сказав, що Папа має право змінити формулювання Катехизму, яке описує спосіб життя гомосексуалістів як «невпорядкований».
Як повідомляє Crux, 23 жовтня кардинал Шенборн, відповідаючи на питання журналістів про ЛГБТК+ осіб, що відчувають образу й неповагу через те, що Катехизм описує гомосексуальні акти як «внутрішньо невпорядковані», і про те, чи можна змінити це формулювання, сказав, що Катехизм вже змінювали раніше.
«Це робота Церкви, і вона була проголошена Папою», — сказав він, додавши, що Папа Франциск має повноваження змінити це, і що він уже зробив це у 2018 році, переглянувши позицію Церкви щодо смертної кари і змінивши мову Катехизму, щоби проголосити смертну кару «неприйнятною».
«Це не секрет, і я можу це сказати. Ще Йоан Павло ІІ хотів прямо засудити смертну кару. Папа Франциск вжив заходів і запровадив цю зміну», — сказав Шенборн, зазначивши, що свята Тереза з Калькутти також просила Йоана Павла ІІ чіткіше засудити смертну кару.
Щодо того, чи будуть подальші зміни [у Катехизмі], Шенборн сказав, що не знає цього, і що Папа єдиний, хто може це вирішити. Він порекомендував читати текст Катехизму «в цілому», вказуючи на ті частини, де говориться, що всіх людей необхідно поважати у їхній людській гідності.
Спираючись на аспекти морального богослов’я, кардинал вказав на два такі основні елементи: об’єктивний порядок з точки зору незмінності вчення Церкви і людей, які як грішники не відповідають Божому задуму.
«Люди завжди мають право на повагу, навіть якщо вони грішать, що ми всі робимо. Я особисто, ви, усі ви, ми всі грішимо, але ми маємо право на повагу», — сказав Шенборн, зазначивши, що кожна людина прийнята Богом, а її духовний шлях залежить від її історії та від того, чи «ця особа хоче, щоб її супроводжували».
Проблема ЛГБТК+ була серед основних тем асамблеї Синоду про синодальність, що викликають підвищену увагу — разом із такими питаннями, як одружене священство і рукоположення жінок.
Кардинал Шенборн високо оцінив методологію Синоду, до якого вперше були включені жінки та миряни у якості членів із правом голосу, і який був структурований довкола дискусій у невеликих групах за круглим столом. Він висловив переконання, що синодальність — це продовження вчення Другого Ватиканського Собору про еклезіологію та природу церковної спільноти, яка складається з усіх охрещених осіб, які «подорожують разом».
За словами Шенборна, під час Синоду його вразило усвідомлення того факту, що Європа більше не головний центр Церкви. «Є й інші центри, і це видно з того, що ми бачимо під час щоденних засідань Синоду, — сказав він, вказуючи на локальні церкви у Латинській Америці, Африці та Азії. — Континентальні єпископські конференції в цих регіонах більш розвинені, ніж у Європі».
За словами кардинала, Європа «дещо відстає» у синодальному житті серед місцевих церков. «Я думаю, нам потрібен якийсь стимул, щоб рухатися вперед», — сказав він, зазначивши, що європейські єпископські конференції ніколи не могли говорити єдиним голосом щодо питання міграції, «і це сумно».
«Політики не можуть цього зробити, вони не знають, як це зробити, а ми, Католицька Церква, ми не можемо виробити спільну позицію», — сказав він, наголошуючи на необхідності налагодження тісніших зв’язків зі Східними Католицькими Церквами, які мають давню традицію синодальності, вкорінену у Літургії.
Щодо методу роботи Синоду, який полягає у слуханні, роздумах і діалозі, Шенборн пригадав свою розмову про синодальність із американським економістом Джеффрі Саксом, який є членом Папської академії соціальних наук (це призначення у 2021 році викликало публічне занепокоєння українських пролайферів, оскільки Сакс є прибічником контролю народжуваності і концепції сталого розвитку). У тій розмові Сакс зізнався, що «якби лишень Рада Безпеки ООН прийняла цей метод, можливо, у нас було би трохи більше миру у світі». Погляд Сакса, сказав Шенборн, полягав у тому, що «[в ООН] кожен говорить своє, але при цьому не відбувається обміну. Як ми можемо рухатися вперед, йти далі без такої методології?» За його словами, цей метод «однозначно правильний і необхідний».
Відповідаючи на питання щодо тих, хто ставить під сумнів цілісність Синоду, стверджуючи, що це більше не Синод єпископів, оскільки в ньому беруть участь і миряни, Шенборн сказав, що не бачить у цьому проблеми.
«Це залишається єпископським Синодом із реальною участю неєпископів, але це справжня участь», — сказав він, зазначивши, що Синод був створений Павлом VI як «консультативний орган для здійснення папського служіння».
«Щоразу, голосуючи на Синоді, ми голосували за те, що вважаємо важливим для розгляду Святішим Отцем, його власним магістеріумом, у колегіальності з єпископами, у сопричасті з усією Церквою і передусім із вірою Церкви, яку не придумав Папа і не придумав Синод, а яка є вірою апостолів, що її ми всі поділяємо», — сказав він.
Шенборн сказав, що характер Синоду не змінився, а скоріше був «розширений», і що експерти-миряни завжди відвідували Синоди. За його словами, їхній більш формальний внесок був «дуже позитивним досвідом».
фінансово.
Щиро дякуємо!
