«Я запитала у тих душ, яке їхнє найбільше страждання? І вони мені відповіли одностайно, що найбільшим їхнім стражданням є туга за Богом», — написала у «Щоденнику» св. Сестра Фаустина.
У «Щоденнику» св. Фаустина багато разів пише про доконечність ревної молитви за душі померлих. У її записках знайдемо і опис чистилища: свята побувала там разом із своїм ангелом-хранителем. Це видіння було відповіддю за запитання св. Фаустини до Господа Ісуса, за кого вона повинна молитися. Ось що сестра записала.
«Імлисте місце, сповнене вогню»
Незабаром після цього я заслабла. Дорога Матір Настоятелька вислала мене разом із двома іншими сестрами на відпочинок до Сколімова, трохи дорога поза Варшаву. В той час я запитала Господа Ісуса: за кого ще я маю молитися? Відповів мені Ісус, що наступної ночі дасть мені знати, за кого маю молитися.
Я побачила Ангела Хранителя, який звелів мені піти за ним. За мить я опинилася у місці імлистому, сповненому вогню, а в ньому безліч душ стражденних. Ці душі моляться дуже ревно, але без користі для себе, тільки ми можемо прийти до них із допомогою. Полум’я, що їх палило, не торкалося мене. Мій Ангел Хранитель не відступав від мене ані на мить.
Найбільше страждання душ у чистилищі — туга за Богом
І я запитала я в душ, яке їхнє найбільше страждання? І відповіли мені одностайно, що найбільше для них страждання це туга за Богом. Я бачила Матір Божу, яка навідувала душі в чистилищі. Душі називали її «Зіркою Моря». Вона приносить їм прохолоду.
«Відтоді я спілкуюся з душами в чистилищі»
Я хотіла більше з ними порозмовляти, але мій Ангел Хранитель дав мені знак виходити. Ми вийшли за двері цього страдницького ув’язнення. — (Я почула внутрішній голос,) який сказав: «Моє Милосердя не хоче цього, але справедливість велить». Від тієї хвилини я тісніше спілкуюся з душами, які страждають (у чистилищі).
Молитва за душі в чистилищі