Після гріхопадіння перших людей, яких обдурив Змій, Бог сказав до Спокусника: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут 3,15).
У єврейському тексті йдеться про потомство в колективному розумінні (буквально про «насіння») і про жінку — що насамперед безсумнівно стосується Єви. Оскільки прабатьки представляли все людство, збірне розуміння «потомства жінки» — це просто все майбутнє людство, яке провадить битву зі Змієм.
У світлі Нового Завіту ми бачимо повніший сенс цього уривка, який небезпідставно зветься Протоєвангелієм. Потомок жінки, який розтоптав правічну голову Змію, — це Ісус Христос, який також є частинкою людства. Саме в Його особі та за Його посередництвом людство здобуває повну перемогу над сатаною.
Святий Павло в Посланні до римлян написав: Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами (Рим 16,20). Це показує, що потомством, яке розчавить голову змія, є не тільки сам Господь Ісус, але також християни, які разом із Ним співцарюють і поділяють священство. Вони також матимуть участь в остаточному знищенні Ворога (див. 1 Кор 9,24; 1 Пт 29; Одкр 5, 9.10; 20, 4‑6).
Це виглядає достатньо ясним і зрозумілим. Однак як розуміти слова про потомство Змія?
Ті, кому батько — Сатана
У Книзі Мудрості сказано, що через заздрість диявола смерть увійшла у світ, і скуштують її ті, що йому належать (Мудр 2,24). Оскільки фізичної смерті зазнають усі, тут ідеться радше про смерть духовну. А отже, є люди, які — внаслідок звершуваного вибору, одного за одним, — духовно помирають і переходять у володіння диявола. Саме щодо них можна би застосувати визначення «потомство змія», тому що вони противляться Божим планам і стають союзниками сил Зла.
На цю символіку посилався Йоан Хреститель, який називав фарисеїв та законовчителів «гадючим поріддям» (Мт 3,7; Лк 3,7). Цей термін з’являється також в устах Ісуса (Мт 12,34; 23,33), який не вагався сказати своїм супротивникам, що їхнім духовним отцем є диявол: Знаю, що Авраамові ви потомки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька». Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими — чинили б ви діла Авраамові. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. Ви чините діла вашого батька». (…) Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі (Йн 8, 37‑44).
Йоан у Першому посланні пояснював: Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. На це з’явився Син Божий, щоб знищити діла диявола. Кожен, хто народився від Бога, гріха не чинить, бо його насіння в ньому перебуває (…) З того виявляються діти Божі й діти дияволові: кожен, хто не чинить справедливості, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого (1 Йн 3, 8‑12).
Чиїм сином був Каїн?
Каїн, вочевидь, був сином Адама і Єви, первородним. У Біблії сказано: Адам спізнав Еву, свою жінку: вона зачала й породила Каїна та й сказала: «Я придбала людину з Господньої ласки». Потім вродила також брата його Авеля (Бут 4,1‑2). Однак це питання не було аж таким очевидним для стародавніх інтерпретаторів Святого Письма. З’явився погляд, за яким Каїн був насправді плодом розпусти, яку Єва вчинила зі змієм, тобто теоретично — «перевдягнутим» у змія Сатаною. Іншими словами, біологічним батьком першого убивці мав бути сам диявол.
Ця інтерпретація випливала з певної двозначності, яку вбачали у словах Єви: «Я отримала чоловіка від Бога» (у перекладі — «придбала людину», в оригіналі «каніті іш ет Ягве»). Інтерпретаторів дивувало зокрема те, що для визначення новонародженої дитини використано слово «іш» (мужчина, чоловік). Також про надприродне походження Каїна говорять юдейські мідраші й апокрифи.
Погляд про те, що змій спокусив Єву, дуже виразно наявний у Талмуді: «Коли змій мав стосунок із Євою, він викликав у ній ласолюбство. Коли діти Ізраїля стали під горою Синай [і прийняли Тору], їхнє ласолюбство закінчилося; ласолюбство ідолопоклонників, які не були під горою Синай, ніколи не закінчувалося» (Вавилонський Талмуд, Yevamot 103б). «Коли змій з’єднався з Євою, він ввів у неї свою отруту. Ізраїльтяни, які стояли під горою Синай, позбулися її. Натомість гоїм [неюдеї], які не стояли під горою Синай, її не позбулися» (Вавилонський Талмуд, Shabbat 146a).
У 4-й Книзі Макавейській (апокрифі) мати чотирьох синів наводить приклад своєї чистоти змолоду, кажучи: «Ось я була дівою чистою (…) Не зневажив мене безчесний у пустелі, спокусник у полі, ані не зганьбив чистоти мого дівоцтва своєю підступністю змій нечестивець» (4 Мак 18, 7‑8). Про першу жінку, запліднену змієм, є також згадка в сувоях Кумрану (1 QH 11, 6‑18).
У таргумах (тобто арамейських парафразах біблійного тексту) можна, своєю чергою, знайти таку інформацію: Єва завагітніла після того, як співжила з упалим ангелом. «Адам пізнав жінку свою Єву, яка була вагітна від ангела Саммаеля, зачала і народила Каїна; а був він подібний до небесних створінь, а не як створіння земні. І сказала: ‘Отримала я чоловіка, ангела Господнього’» (Таргум Псевдо-Йонатана, Бут 4,1). «І пізнав Адам свою жінку Єву, яка пожадала Ангела і зачала й народила Каїна. І сказала: ‘Отримала я мужчину, ангела Божого’» (Палестинський таргум).
У рабиністичному мідраші VIII століття «Пірке де раббі Еліезер» мотив співжиття з упалим ангелом набув розвитку: «Прибув до неї [Саммаїл], що їхав на змієві, а вона завагітніла Каїном. Потім натомість завагітніла Авелем, як написано: чоловік [Адам] спізнав Єву, свою жінку (Бут 4,1). Що означає ‘спізнав’? Він спізнав, що вона вагітна, і побачив, що вигляд Каїна не був земний, але небесний. Єва поглянула і сказала: здобула я чоловіка завдяки Ягве» (PdrE 21). «Каїн не був із його [Адама] насіння ані на його образ і подобу. Не був також подібний до Авеля, свого брата. […] Раббі Ісмаель сказав: від Сета походять усі створіння і всі покоління праведних, натомість від Каїна — всі покоління негідників, грішників і бунтівників, що спротивилися Всюдисущому» (PdrE 22).
Ці старання мали на меті показати моральну і в певному розумінні онтологічну відмінність першого сина Єви, а сам Каїн таким чином став іще однією постаттю (поряд зі Змієм із Бут 3 та синів Божих іщ Бут 6), яку можна було звинуватити у впровадженні насіння зла у світ, створений добрим Богом. Аналізові цих та інших юдейських текстів присвячена прекрасна монографія Девіда Макса Ейхгорна «Каїн, син змія» („Kain: Son of Serpent”, 1957).
Тема сатанинського отцівства Каїна з’являється також і в християнській літературі І та ІІ століть. Апокрифічне Протоєвангеліє Якова наводить вигаданий монолог Йосифа, коли той довідується про вагітність Марії. В тому тексті Йосиф, зокрема, каже так: «Хто ж украв у мене дівицю і заплямував її? Чи ж то і в мене повторилася історія Адама? Бо коли Адам о визначеній порі віддавався урочистій молитві подяки, увійшов змій і знайшов Єву самотню, і спокусив її, і занечистив; те саме й мені трапилося» (13,1). Використання цього мотиву, звісно, тут має передусім літературний характер, але водночас свідчить про подальше існування міту про змія, що спокусив праматір Єву, — також і в юдейсько-християнському середовищі. І все ж таки ця згадка — маргінальна.
По неї охоче сягали гностики. В апокрифічному Євангелії від Филипа про Каїна сказано: «Насамперед постав перелюб, потім убивця, бо його народжено з перелюбу, бо то був син змія. Тому він став чоловіковбивцею, подібно як його батько, і вбив брата; а всіляке статеве співжиття поміж нерівними це перелюб» (Nag Hammadi Codex II, EwFlp 61, 5‑12).
В іншому гностичному творі — Апокрифі Йоана — ідеться про те, що Єву спокусив найвищий архонт і деміург Ялдабаот, після чого вона народила двох синів, яких звали Елоїм і Яве, і з них один був праведний, а інший неправедний, через що були прозвані Каїном і Авелем (АпЙн II, 24, 16‑25).
Святий Іриней (бл. 180) у творі «Проти єресей» описав погляди гностичної секти Валентина: що первородний гріх був сексом між Євою та змієм; однак святий рішуче відкинув це як єретичне вчення (Adversus haereses XXX).
Вчення про насіння змія
Вся ця справа могла би виглядати не більше ніж історичною цікавинкою — якби не той факт, що донині по деяких протестантських церковних спільнотах євангелікального і баптистського напрямку пропагується так звана доктрина про сім’я Змія (The doctrine of the Serpent Seed). Вона будується на переконанні, що Змій-спокусник злягався з Євою в Райському саду. Потім вона народила близнят від двох різних батьків, що стало причиною виникнення двох рас нечистих потомків Змія, що призначені на засуд, і справедливих потомків Адама, призначенням яких є вічне життя. Внаслідок цього існують дві відмінні між собою генетичні лінії людства. Щоб не допустити змішання цих ліній, Бог установив неприязнь поміж потомством Змія і потомством Жінки. Однак сатана невпинно прагне стерти будь-які сліди й генетичні відмінності поміж цими двома групами. Війна між добром і злом у цьому вченні фактично зведена до боротьби людських генів і генів сатани.
Це абсурдне вчення має доволі довгу історію. Даніель Паркер, американський проповідник-баптист ХІХ століття, засновник групи під назвою Two-Seed-in-the-Spirit Predestinarian Baptists, з’єднав доктрину про насіння змія з кальвіністським ученням про напередвизначення (предестинацію). Ця ідеологія, звана британським ізраїлізмом, проголошувала, що мешканці Британських островів це потомки загублених останніх десяти племен Ізраїля, тоді як сучасні євреї — це потомки Сатани й Ліліт, або едомітів (хазарів).
Превелебний Рассел Келсо Картер, пастор «Церкви Бога» (Holiness), у книжці «Дерево Знання» (1894) стверджував, що сатана спокусив Єву, щоби знищити чисту расу Бога. А пастор Веслі Свіфт вважав, що потомки змія «порушили Божий закон, коли почали змінювати види і змішувати раси».
Найвідомішим пропагандистом доктрини про насіння змія у ХХ столітті був пастор-п’ятдесятник Вільям Бренем, який здобув мільйони прихильників. Він, зокрема, стверджував, що Змій в Едемі був спочатку прямоходячим створінням, фізіологічно подібним до людини, а зміни у змія зазнав попіру після того, як Бог його прокляв. Сатана послужився цим створінням, щоби знищити рід Адама. Бренем «відслідкував» гібридну лінію потомків змія, до якої зараховував католиків, африканців (біблійних нащадків Хама) та багатьох представників із юдейської історії, зокрема Ахава та Юду Іскаріота. Також він стверджував, що більшість злочинців мають саме ці гени. Доказом того, що насіння змія постійно присутнє в історії, на його думку, була притча Ісуса про пшеницю й кукіль (Мт 13, 24-30. 36‑43). Тому що Спаситель сказав: поле — це світ; добре зерно — це сини Царства; а кукіль — це сини лукавого (Мт 13,38).
Телепроповідник Арнольд Мюррей, засновник Каплиці Пастиря, вчив, що кеніти, які були потомством Каїна і «потомством змія», проникли у північне Царство Ізраїля, внаслідок чого Вибраний народ став нечистим.
Веслі Свіфт (засновник «Церкви Ісуса Христа»), Конрад Ґаард, Ден Ґейман (засновники «Церкви Ізрахля») та Вільям Поттер Ґейл проголошували, що тільки люди з білою шкірою є нащадками Адама, натомість представники всіх інших рас це потомки Каїна, а відповідно, сатани. Особливо це стосувалося євреїв та негрів.
Зовсім недавно американський письменник Зен Ґарсія (засновник видавництва Sacred Word Publishing і власник релігійних радіостанцій) опублікував книжку під назвою «Люцифер, батько Каїна» (2004), де повторюється більшість із цих поглядів.
Доктрина про насіння змія будується на перекручених інтерпретаціях Біблії та забобонах. Вона оцінює первородний гріх радше як рису генетичної спадковості, аніж духовний стан, і ставить під сумнів християнське вчення про навернення і благодать. А святий Павло чітко стверджує, що раса не має значення у наших стосунках із Богом (Гал 3,28). Бог прагне, щоби кожен був спасенний (пор. 2 Пт 3,9), а ле «кожний, крім дітей Каїна».
Однак найгірше — це те, що таке вчення, нібито виведене зі Святого Письма, було використане для демонізації людей інших рас, аніж біла, і для виправдання негідного ставлення що них, зловживань щодо них, поневолення їх або й винищення. Ця доктрина служила тим, хто хотів використовувати Боже Слово для виправдання власних расових упереджень. Деякі види цього вчення навіть містять погляд, що люди з іншим кольором шкіри (тобто «потомство змія») взагалі не мають душ.
На «вчення», що деякі раси або люди мають сатанинське походження, посилалися у своїх поглядах такі організації, як Ку-Клукс-Клан, Арійські народи або ще Американська нацистська партія. Навіть сьогодні можна без особливих проблем знайти сайти, на яких написано, що євреї це біологічні потомки змія, а справжній біблійний Ізраїль це представники білої раси, розпорошені переважно по території Європи.
Ідею, що певні раси не отримають спасіння, належить визнати винятково відразливою.
Переклад CREDO за: Роман Зайонц, Któż jak Bóg
фінансово.
Щиро дякуємо!
