У неділю, 26 листопада 2023 р., в Римі відбудеться перший із восьми концертів, організованих в рамках культурної програми, присвяченої приготуванню до Святого Року 2025. Молоді українські музиканти на чолі з диригентом Дмитром Яблонським виконають відомий твір Антоніна Дворжака.
«З нового світу» —дев’ята симфонія всесвітньо відомого композитора Антоніна Дворжака, яку він написав, під час перебування у США у 1893 році, — звучатиме у виконанні оркестру «Віртуози Києва» (Kyiv Virtuosi) під керівництвом диригента Дмитра Яблонського, в концертному залі «Auditorium della Conciliazione», що поблизу Ватикану в Римі, у неділю 26 листопада 2023 року. Концерт стане першим з циклу «Ювілейні концерти — гармонії надії», що входить до мистецької програми «Ювілей — це культура», яку Дикастерій у справах євангелізації проводить у рамках підготовки до Святого Року 2025 — пише Vatican News.
Організатори не випадково обрали оркестр «Віртуози Києва» для відкриття циклу восьми ювілейних концертів, об’єднаних темою «Гармонії надії»: українські музиканти, які переїхали до Італії на початку війни, завдяки своїм концертам e різних країнах світу не лише розповідають мовою музики і в безпосередньому спілкуванні з людьми про трагедію, яку переживає Україна, але й знайомлять з культурою свого народу і стають вираженням очікування, надії на справедливий мир.
Переїзд до Італії
В Італії «Віртуози Києва» отримали підтримку та гостинність з боку адміністрації міста К’єті (центральна Італія) та місцевого театру «Марpучіно».
«З італійською стороною ми спілкувались ще до війни, — розповідає в інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News співзасновник оркестру “Віртуози Києва”, віолончеліст Юрій Погорецький. — Ми планували зробити з ними гарні про’кти за підтримки одного міжнародного фонду. А потім, коли почалась війна, звісно, ми вже не могли це реалізувати. Але пройшло декілька місяців, частина наших музикантів були в Києві, частина — в інших містах. Наш диригент Дмитро Яблонський був шокований тим, що розпочалась війна, і він дуже переймався за кожного з нас. Він щодня дзвонив, ми спілкувались, і він хотів знайти якусь можливість, щоб ми продовжували грати музику, щоб наша діяльність не зупинялася. Бо ми не перебуваємо на державному фінансуванні, ми робили все самі за рахунок концертів і своєї активності. І зараз також ми тут самі тримаємося. І Дмитро Яблонський знайшов цікаву можливість: він поспілкувався і з фондом, і з театром, і вони вирішили допомогти і взяти на себе організацію концертів, включно і благодійних концертів. Вони подбали про те, щоб ми змогли приїхати і якось працювати, робити щось для України. Я підготував документи і десь за місяць Міністерство культури надало нам можливість виїхати. Ми приїхали, почали працювати, стали перераховувати в Україну кошти, і цей процес триває до сьогодні».
Трагедія війни, що впливає на все життя
«Війна, — веде далі наш співрозмовник, — впливає не тільки на творчу діяльність, але й на все життя: це змінило все життя кожного, всіх родин. Багато наших музикантів втратили своїх друзів, які загинули на фронті, багато друзів поранені. У нас в оркестрі у двох братів батько на фронті. Тому ситуація просто катастрофічна. І ми мріємо про перемогу, мріємо, що все буде добре для України й вона нарешті буде повністю незалежна і матиме таку силу, щоб захиститися, і що в нас буде необхідна підтримка європейської і світової спільноти».
Співпереживати в тривожний час
Про те, що переживають музиканти з України, добре розуміє їхній диригент Дмитро Яблонський.
«Звісно, на початку війни люди були в шоці, — каже він в інтерв’ю. — Коли вони виїжджали з України, то думали, що все закінчиться за місяць, за два. А зараз вже майже два роки йде війна, і не видно кінця. Тож, очевидно, люди шоковані, бо вони думали, що ця евакуація буде набагато коротшою, ніж вона є насправді. Але ми намагаємося робити те, що можемо».
Маестро Яблонський живе між Каталонією і Тель-Авівом, де викладає в університеті. Зараз він також перебуває під великим стресом, внаслідок того, що відбувається в Ізраїлі.
У сьогоднішніх обставинах не легко думати про «новий світ», про який мовою музики розповів автор симфонії, яку «Київські віртуози» виконуватимуть в неділю.
«Я думаю, що всі хочуть бачити мир і взаємоповагу, рівність між людьми, чого, як виглядає, нема тепер у світі, — зазначає диригент оркестру. — Відбувається так багато жахливих речей. Це не піддається поясненню. Мені 61 рік, у мене четверо онуків, і я думав, що знаю щось про життя, але це не так: вражений тим, що відбувається, і, звичайно, коли це торкається твоїх близьких, то важко повірити. Ти просто намагаєшся залишатися позитивним».
Продовжувати творити, незважаючи на війну
Музика має здатність викликати різні емоції та почуття, і для досягнення цієї мети музикант має вкладати у творчий процес багато сил, яких у такі трагічні моменти, як війна, не завжди достатньо.
«Спочатку було дуже складно, — ділиться Юрій Погорецький. — Я знаю, що багато музикантів — не лише наші музиканти, а й загалом, — на якийсь час навіть перестали грати. Хтось навпаки починав щось робити, перебуваючи в такому шоковому стані. Але це були хаотичні моменти. Але нам дуже допомогло те, що ми змогли все ж таки налагодити концертну діяльність. Те, що є мета допомогти, зробити щось для людей, допомогло якось зібратись силами йі нормально функціонувати як музиканти і працювати як професіонали».
Мовою музики достукатися до сердець людей
Музикант додав, що «Віртуози Києва» дають концерти не лише в Італії.
«Ми їздимо також різними країнами, використовуємо всі можливості, і пробуємо промовляти до людей з мистецького боку, — наголосив він. — Бо мистецтво — це один із найважливіших ключів, способів достукатися до сердець людей, показати всю цю трагедію не на словах, а в інший спосіб. Ми були і в Південній Кореї, де брали участь всесвітньо відомому фестивалі, і в Південній Америці, де зробили дуже гарний тур в чотирьох країнах. Там ми вперше грали в Колумбії, розповідали людям про Україну, поспілкуватися з журналістами. Приходили на концерти також українці, вони нас дуже підтримували й нам було дуже приємно».
Віолончеліст розповів, що в Італії їх прийняли дуже тепло.
«Італійці роблять для нас дуже багато, допомагають і з концертами, і з репетиціями, тому що в нас не було залу, а зараз ми маємо можливість робити репетиції в театрі. Звісно, вдома завжди краще, але це така ситуація, що, коли є можливість працювати, щось робити корисне, подорожувати як музиканти, то варто це робити, бо це те, заради чого ми вчились. І ми хочемо донести до світової спільноти, що серед українців є дуже добрі класичні музиканти. Ось така наша місія, така наша історія».
фінансово.
Щиро дякуємо!
