Диявол не хоче допустити до того, щоб у нас відкрилися очі на те, який спадок, які скарби ми маємо у Христі.
Ворог зробить усе, щоб ми цього не відкрили. Бо коли ми цей скарб відкриваємо — сатана стає безсилим, мусить визнати свою поразку.
Звичайний-незвичайний образок
Колись я прочитав історію, яка міцно застрягла в моїй пам’яті. До жінки, що помирала, прийшов священник. Його увагу привернув образок, що висів на стіні.
— В цьому образі є щось незвичне. Чи міг би я ненадовго його у вас позичити? — запитав він.
— Так, але, будь ласка, поверніть його, бо це цінна пам’ятка, — відповіла старенька.
— Звісно, поверну!
За деякий час священник знову прийшов до цієї жінки.
— Чи ви знаєте, що тут написано? — запитав він, показуючи напис на образку.
— Ні, я не вмію читати, — відказала жінка.
— Пані, це заповіт. Його написала дуже багата жінка, яка мешкала в Англії і якийсь час тому померла. Вона переписала на вас усе своє майно, до складу якого входить прекрасний маєток.
— Мій Боже… — зітхнула старенька. — Я була служницею в цієї пані кілька десятків років. Помираючи, вона подарувала мені цей образок, просячи, щоб я його берегла. Я повісила його на стіну, і так він досі висів.
Ісус не хоче, щоб ми програли
Бог відкриває перед нами свій заповіт, із якого ми довідуємося, які дорогоцінні скарби, які великі блага «переписані» на нас, призначені для нас. Ми не можемо не знати змісту Божого Завіту. Боже слово каже: «І того дня ви не будете питати Мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви тільки попросили в Отця, — Він дасть вам у Моє ім’я» (Йн 16,23).
Ісус тут не метафорою послуговується, не говорить у переносному значенні. Він каже конкретно, і Його обітниці також конкретні. Якщо ми сьогодні увіруємо в те, що слова, сказані Христом, становлять істину — що все точно так, як Він сказав, — то дух сумнівів відійде від нас.
Почнімо просити. Христос прагне, щоб наша радість була повна. Він насправді не хоче бачити нас пригніченими. Він не хоче дивитись на наші програші. Це не означає, що Він на нас не дивиться, коли ми програємо або коли ми пригнічені; але Він бажає нам не цього!
Повнота радості… Повна радість є, наприклад, на стадіоні, коли команда, за яку ми вболіваємо, виграє з рахунком 3:0. Ентузіазм уболівальників тоді такий великий, що виривається поза людські можливості його назвати. І навіть якщо хтось не цікавиться футболом, то все одно дізнається про перемогу, бо фанати кричатимуть від радості. То чого ми не кричимо від радості, що Христос дав нам своє ім’я у розпорядження, щоб ми просили, про що лиш забажаємо?
Почнімо просити
Ім’я Ісуса дане нас усім, а не тільки вибраним. Бог не зважає на особу. Якщо увіруємо — отримаємо. Бог дасть нам, чого ми потребуємо.
Інколи на заступницьку молитву приходять люди, які кажуть так: «Я би попросила в намірі свого хребта… хоча ні, помолімося краще за мого сина, у нього проблеми в шлюбі». Є й такі, хто перелічує кілька справ одночасно і певної миті каже: «У мене ще багато таких прохань, але нехай Господь Бог спочатку займеться тими, які я назвав». Ми обмежуємо можливості Бога у своєму розумі, у своїй вірі. Цього робити не можна!
Диявол не хоче допустити нас до того, щоб у нас відкрилися очі не те, яку спадщину, які скарби ми маємо у Христі. Він зробить усе, щоб ми цього не відкрили. Бо коли ми ці скарби відкриваємо, сатана стаж безсилий, він мусить визнати свою поразку. Святий Павло в листі до ефесян написав, що Господь Бог уділив нам усіляке благословення духовне (пор. Еф 1,3). Це вочевидь хороша новина; але ми перебуваємо в матеріальній реальності.
Насамперед — те, що духовне
Все те, що духовне, — має першість, воно принципове, фундаментальне. Перш ніж постав світ, перш ніж постало те, що матеріальне, — існувало те, що духовне. Бог, який не має початку, творить духовну реальність.
Творець вимовляє Слово — воно є духовним і сказаним духовно. На це Слово, яке є Словом віри, твориться матерія. Якщо ми плачемо через те, що хворіємо або нам бракує грошей, то можна би сказати, що ми потребуємо матеріального благословення. Але понад цими матеріальними благами — здоров’ям, грошима тощо — владу має дійсність духовна. Вона оточує матеріальну дійсність.