Питання-відповідь

Що таке сексуальність? Як християнам бути уповні тілесними

22 Грудня 2023, 13:03 1765

Нині у світі дуже багато кажуть про те, що (особливо дівчатам) потрібно бути сексуальними, показувати це. Як проявляти свою сексуальність? Як її проживати християнам ще до шлюбу?

Мабуть, усі помічають, як сильно еротизованим став світ. Ми, християни, розуміємо, що наше тіло — це храм Святого Духа, який треба берегти, за яким треба доглядати, відповідно одягатися. Але сексуальність, яка теж є даром Святого Духа і проявляється потім у статевих стосунках у подружжі, не з’являється в момент одруження; вона вже є.

Про те, що таке сексуальність, як її проявляти, зокрема християнам, розповідає п. Орися Уська, доктор теології.

 

Що таке сексуальність?

Це дуже важливе питання, особливо у світі, який втрачає справжнє значення слів. Людство в культурі, розмитій ерозією понять, уже насправді не дуже розуміє, що таке «статевість», «сексуальність». Наша культура не просто еротизована — вона навіть порнографізована.

Коли ми говоримо про статевість, сексуальність, то йдеться про приналежність до статі: кожна людина є або чоловіком, або жінкою. Ми маємо дар добра, правди і краси, бо сам Ісус показує нам, людям Третього тисячоліття, що означає бути чоловіками й жінками. Це належить нам конститутивно: ми або чоловіки, або жінки. Неможливо бути людиною невизначеної статі. Від моменту зачаття вже зрозуміло: зачали мужчину чи жінку. Ми не можемо говорити, що досягли якоїсь святості чи спасіння, якщо ми не цілісні. Адекватне проживання своєї статі, приналежності до неї, — це мистецтво і завдання. Тому що буття чоловіком або жінкою показує нам значно більше, ніж ми можемо бачити в нашому тілі.

 

Про що говорить наше тіло

У цей складний час нового тисячоліття Йоан Павло ІІ ввів Церкву, і фактично весь свій понтифікат присвятив тому, що значить бути чоловіками і жінками. Наприкінці ХХ ст. масштабно відбувалася «сексуальна революція». Різні рухи «визволення» дуже агресивно ставилися і до християн, і до світу. Ми до сьогодні це відчуваємо й пожинаємо наслідки спотвореного уявлення про людськість і сексуальність.

Натомість ідея створення людини як чоловіка і жінки належить Творцю; це не наслідок еволюції чи якихось людських угод — «ми собі так вирішили». Чоловіче тіло говорить нам про те, який Бог щодо людства; який Христос щодо Церкви; яким кожен мужчина має бути для інших. Натомість жінка покликана бути моделлю людства щодо Творця, Церкви щодо Христа, кожної жінки як дару для світу. Бо приналежність до статі визначається не лише статевими органами — хоча це важлива частина нашого тіла. Ми — інтегральні, ми становимо єдність духа, душі й тіла. Тіло жінки показує, що Бог відкривається нам через чоловіка. Хочемо ми чи не хочемо — такий Божий задум: Він «створив їх чоловіком і жінкою». «Тільки тіло може сказати нам про речі невидимі й божественні», — писав Йоан Павло ІІ у своїх катехизах «Теологія тіла, або “Чоловіком і жінкою створив їх”», які він виголосив на початку свого понтифікату. Людське тіло «увійшло» у християнство головними дверима — тіло жінки прийняло другу Божу Особу й дало плід: Ісус увійшов у творіння. Це дуже глибокі і прекрасні речі. Натомість ми, як Церква, зробили дуже мало, щоб показати світові красу буття чоловіками й жінками. А сучасний світ справді загублений.

 

Що таке «ерос»?

Якщо ми стаємо на шлях усвідомлення того, що означає бути жінкою чи чоловіком, то зустрічаємося з бажаннями, які носимо у своєму тілі. Бог залишив кожному з нас глибоке прагнення Його, яке майже неможливо заспокоїти: це постійний голод, спрага, постійна туга. Давні греки використовували слово «ерос», щоб окреслити все те, що змушує людину вийти поза свої межі й піднятися до пошуку всього доброго, правдивого і прекрасного; прагнення єдності з іншою людиною, прагнення бачити й бути побаченим; прагнення прийняти й бути прийнятим. Це прагнення краси, від якої віднімає мову; це прагнення музики, від якої біжать мурашки по шкірі, коли ти захоплений іншою людиною. Все це неможливо відчути і прожити поза людським тілом, бо ерос, прагнення серця, проявляється через тіло. Це слід, який Бог залишив, щоб ми завжди шукали Його. Святий Августин казав: «Ти створив нас для себе, і серце наше не супокійне, доки не спочине в Тобі».

Зауважмо, що людині будь-якої релігії, будь-яких переконань не треба пояснювати, що таке любов: це всім зрозуміло. Ерос — це величезне, постійне прагнення, яке перевищує людину.

 

Обмін любові

Це прекрасно працювало до моменту, який змінив усе — до первородного гріха. Адам у своєму серці мав увесь потужний ерос і розумів, що всі його бажання, всі його пристрасті звернені до Бога й Ним задоволені: кожне його прохання, кожен крик його серця, кожна туга знаходили відгук, відповідь у Богові. Бог наповнював Адама. Це був дуже інтенсивний рух: від Бога до Адама й від Адама до Бога — обмін любові. Так само з Євою: весь її ерос був наповнений Богом. Але Він створив їх не для того, щоб вони були двома окремими світами, а для справжньої єдності. Адам, отримуючи всі свої прагнення від Бога — «переливалася його чаша», — був даром для Єви. Він цей надлишок любові з повноти серця скеровував до неї. Він був у змозі бачити її. Так само Єва: вона дзеркально приймала все від Бога і обдаровувала Адама. І коли вона приймала від Адама, це тішило його серце. Від приймання її любов ще більше зростала й вона віддавала її Адамові. Це була ідилія, гармонія, прагнення якої ми всі відчуваємо в серці.

Вони були без одягу, нічого одне від одного не приховували, повністю приймали одне одного. Тому сексуальний акт, задуманий Творцем, — добрий, бо все, що Бог створив, було добре. І є добрим. Питання в тому, що ми не завжди адекватно вміємо це використовувати і проживати.

 

Історичний поворот: наслідки первородного гріха

І тут настав момент, який нам усім до сьогодні відгукується: первородний гріх. Спрощено кажучи, людина повірила у брехню, що Бог не задовольняє її прагнень. Диявол зробив це дуже технічно, дуже успішно: «Ти маєш прагнення — бери своє щастя у свої руки. Ось тобі плід, він привабливий для очей, смачний і ти будеш багато знати. Ти справді віриш, що Бог просто так тобі дасть все, що ти хочеш?» І коли людина вирішила, що вона не хоче прагнення свого еросу наповнювати Богом, стався історичний поворот: весь висхідний канал Адама — і, відповідно, Єви — був закритий. Адам звертається до Єви, щоб вона наповнила його серце. А оскільки її канал теж перекритий і вона також не має звідки давати, її ресурс вичерпаний, то вона вимагає цього від Адама. Це момент, коли у світ увійшло пожадання: людина дивиться на іншу людину (або річ) як на засіб для заспокоєння свого еросу. Вона не переживає себе як дар для іншої людини, натомість хтось інший стає об’єктом, щоби принести їй насолоду.

Що ж у підсумку? Маємо ерос, який нікуди не зник. Без нього у нас не було б жодного шансу шукати Бога. Не те що бажання, навіть думки такої би не було. Це незаспокоєне гаряче прагнення, яке палить, багатьох змушує в житті приймати ті рішення, які вони приймають. Кожен, хто скоює сексуальний гріх — тяжкий гріх, — вчиняє його тому, що вважає це добром; думає, що це заспокоїть його ерос, наповнить його. Проблема в тому, що людина не навчена називати добро добром, а зло — злом. Вона не вірить, що є Той, Хто заспокоїть прагнення її серця.

 

Що відбувається, коли ми шукаємо насолоди без Бога?

Коли ми намагаємося це прагнення серця заспокоїти в горизонтальному вимірі, нам здається, що ми можемо наповнити себе чимось, що нам допоможе. Наприклад, чоловік шукає сексу з жінкою чи дівчиною і гадає, що це його наповнить. Так само й жінка. Різниця тільки в тому, що у чоловіків пожадання працює більше через очі: мужчина дивиться на жінку й думає, що її тіло дасть йому насолоду. А жінки швидше вважають, що, маючи сексуальний акт із чоловіком, перебуваючи у таких стосунках, отримають емоційне задоволення. Це ілюзія приналежності, любові, виняткового зв’язку, бажання бути побаченою тощо. Люди намагаються досягти цього у горизонтальній площині [без Бога]. Це ранить і рано чи пізно закінчується величезним розчаруванням, болем, і потім залишається в тілі. Тоді негативний досвід, коли людина йшла за своїм пожаданням, «записується» в пам’яті як поганий. Людина розуміє, що це шкодить їй, і більше не хоче так робити. Навіть якщо вона це визнає, то це не заспокоїть її прагнення, не дасть відповіді. Бо те, чого людина досягає, не адекватне тому, чого вона чекала. Вона не хоче більше так робити, її гризе совість. Тоді вона автоматично закриває ерос, своє серце. Її досвід каже їй, що переживання сексуальності, її практикування призводило до поганих наслідків, —і вона просто глушить в собі це все. Вона не знає, що є ще інший варіант.

Але, коли ми придушуємо в собі сексуальність, тобто переживання своєї жіночості чи чоловічості, то потім не можемо бути відкритими на Бога. Іншими словами, якщо жінка поводиться як жінка і це призводить до плачевних ефектів: наприклад, на неї дивляться з пожаданням, кидають непристойні жарти, використовують, торкаються інтимних місць, — вона вважає це загрозою для себе. Тоді вона починає поводитися наче якесь аморфне, невизначене створіння. Вона боїться цих почуттів і закривається. Це призводить до ще гірших наслідків. Ісус казав, що митарі і блудники випереджають вас, фарисеїв, на шляху до Небесного Царства. А фарисеї — це ті, що повністю закрили свій ерос, своє серце. На жаль, у нашій культурі поняття «ерос» зведене лише до сексуального, до порнографії. А ерос — це насправді найбільш людське.

 

Шлях, який пропонує Ісус

Апостольське повчання Йоана Павла ІІ про катехизу в наш час «Catechesi tradendae» каже, що Церква завжди у контакті з тим, що в людині найбільш людське; де пульсує це прагнення до добра, правди і краси. Ми не можемо його ігнорувати. Навпаки, маємо навчитися з цим жити. Бенедикт XVI казав, що особиста молитва — це ніщо інше, як відкривання прагнення свого серця перед Богом.

За всім тим, що ми переживаємо в тілі як чоловіки і жінки, стоїть прекрасне, глибоке прагнення. Цю жагу, цей незаспокоєний крик може задовольнити тільки Бог. Для цього воно є в нас, щоб ми Його знайшли. І Бог робить це через тіло. Таїнства Церкви — це видимі знаки невидимої благодаті. Кожне прагнення заспокоює сам Ісус у своєму Тілі. Особиста молитва і весь процес навернення полягає в тому, щоб не ховати ніякі свої прагнення, не прикидатися більш духовними, ніж Бог. Від моменту, коли Він став людиною, Він має тіло. Ісус у повноті переживав свою чоловічість і свою чоловічу сексуальність. Ісус сам жив серед людей, сам був людиною, Він усе знає. Марія теж має тіло, Вона в повноті переживала свою жіночість і свою сексуальність.

Прагнення серця, які людина в собі відкриває, не варто ховати, шифрувати, надягати маску побожності. Потрібно чесно сказати: «Я зараз відчуваю у своєму тілі прагнення» — і назвати його. «Покажи мені, чого я насправді прагну, що стоїть за цим?» Бо за цим бажанням чогось може бути ціла порнографізована культура, купа різних образів, яких людина сама боїться, тому що все життя сприймала це як диявольські підступи. Й тепер, у процесі молитви, читання відповідної літератури це прагнення проходить очищення. А рано чи пізно кожен, хто шукає, знайде; хто стукає, тому відчинять. Бог покаже, яке це прагнення, а найважливіше — сам його задовольнить.

Кожен сексуальний гріх полягає в тому, що людина хоче задоволення, але не хоче Христа. Натомість шлях, який Він пропонує, — це відкривання свого прагнення. Це болючий процес, бо людина або багато років його ховала, або коли відкривала, то була поранена. Ісус сам пройшов через це. І хоче, щоб ми запросили Його, щоб не входили в глибину свого серця без Нього. Він запрошує нас мірою того, як це прагнення приходить у життя, мірою дорослішання. Від моменту, коли людина усвідомлює себе чоловіком чи жінкою, потрібно вчити її це робити. Це школа духовності, школа Марії: відкрити своє прагнення — нічого не робити, щоб його задовольнити, — перебувати на хресті, визнати його, назвати і питати, що за ним стоїть, — а Бог його обов’язково задовольнить. І тоді все, що стосується горизонтального виміру, що людина бачить у світі, перестає бути для неї ідолом, а стає знаком. За цим вона відкриває Божественну реальність: сам Наречений, Господь, кличе її.

 

Повністю розмову з п. Орисею Уською дивіться тут.

Читайте також:
Як самотнім людям жити своєю сексуальністю?
Поради батькам, як виховувати в дітях здорову сексуальність
Хлопець робить дівчині комплімент: що вона сексуальна. Як їй реагувати?
Чому важливо зберігати цнотливість до шлюбу?

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Орися Уська

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com z-lib books