Свята Пріска Римська — одна з небагатьох дітей-мучеників, чиє ім’я дійшло до наших днів, хоча у ґроні святих не бракує відважних хлопців та дівчат, у яких є чого повчитися дорослим.
Вона народилася у шляхетній римській християнській родині за часів імператора Клавдія, який хоч і не переслідував християн у таких масштабах, як певні його попередники, та все ж був далекий від віротерпимості. За його правління діялося багато жорстоких речей, тому відкрито декларувати свою віру було небезпечно. Християни приховували свою справжню віру — і батьки Пріски не були виключенням. Вони таємно молилися у катакомбах, прямо під ногами римлян, що будь-якої миті могли їх викрити і приректи на смерть.
Однак Пріска не дотримувалася заходів безпеки. Вона відкрито говорила про Христа і закликала людей наслідувати її віру. Не дивно, що у Римі, зрештою, знайшлися лихі люди, які донесли на маленьку християнку солдатам імператора. Вони заарештували її і привели перед очі свого правителя.
Клавдій здивувався, побачивши перед собою 13-річну дівчинку, і вирішив, що легко зможе залякати її та зламати її волю. Він звелів відвести її до язичницького храму Аполлона і спалити фіміам на його вівтарі — та Пріска відмовилася це зробити. Розлючений імператор наказав публічно відшмагати її батогами: жінки плакали, дивлячись на таку жорстокість, а чоловіки кричали: «Це ганьба — так мучити дитину!»
Але Пріска не відступила від віри. Її не зламали ні катування, ні довгі дні у в’язниці, куди імператор наказав її кинути, сподіваючись, що вона все ж зречеться Христа. Тоді римські солдати привели її на арену, щоб, як вона добре розуміла, віддати на розтерзання диким звірам — як це було з багатьма іншими святими до неї.
Коли на арену випустили лева, той з жахливим ревінням кинувся на середину — і раптом завмер, побачивши дівчинку, яка стояла і дивилася на нього без остраху, молитовно склавши руки. Лев раптом підійшов до Пріски і облизав її босі ноги, а потім сів поруч, немов великий пес-охоронець.
«Мій добрий друже, я знаю, що ти не заподієш мені шкоди, бо Господь замкнув твої вуста, як і пащі левів, до яких вкинули Дааниїла нечестиві люди, — сказала йому дівчинка. — Ці жорстокі люди вб’ють мене, але ти добріший за них».
Після цих лагідних слів сторожі ледве вдалося забрати Пріску з арени: лев гарчав і щирив зуби, відганяючи від неї мучителів.
Вражений хоробрістю дівчинки і чудом, свідком якого він став, імператор вирішив дати їй останній шанс на життя: він звелів замкнути її у поганському храмі, щоб усе ж змусити принести жертву фальшивим божествам. Її вмовляли і обіцяли різні блага, погрожували і карали, але Пріска залишалася непохитною.
Зрештою, маленька мучениця зустріла свою смерть: їй відрубали голову. Але після цього сталося ще одне чудо: на місце страти прилетів орел і почав кружляти над її тілом. Щоразу, коли римляни намагалися його забрати, орел налітав на них, лементуючи, люто розмахуючи крилами й атакуючи їх дзьобом і гострими кігтями. Птах не відходив від тіла Пріски ні вдень, ні вночі — аж поки по нього потай не прийшли християни. Тоді орел полетів геть, а християни поховали дівчинку на своєму таємному кладовищі у римських катакомбах.
Цікаво, що у християнській іконографії лев і орел — це тварини, що символізують євангелістів Марка і Йоана. Вони стали елементами іконографії і святої Пріски, немов нагадуючи про її незламну вірність Євангелію.
День спомину святої Пріски Римської — 18 січня.
фінансово.
Щиро дякуємо!
