Хоча Ісус має цілковито божественну природу, Він також повністю прийняв людську природу. Це означає, що після свого народження Він мав навчитися багатьох речей.
Думка про те, що Творець світу мав навчитися ходити, може здатися дивною, але саме це відбувалося понад 2000 років тому.
Та Йому потрібно було навчитися не тільки ходити, а й молитися.
Катехизм Католицької Церкви у розділі про молитву пише про це так:
«Син Божий, що став Сином Діви, навчився молитви також своїм людським серцем. Він вчиться від Своєї Матері, яка зберігала у серці всі “великі діла” Всемогутнього Бога і розмірковувала про них. Він молиться словами і ритмами молитви свого народу в синагозі Назарета і в Храмі» (ККЦ, 2599).
Марія та Йосиф вчили Ісуса, молитися, коли Він був маленькою дитиною, навчаючи його слів і молитовної постави.
Але Його молитва була глибшою, ніж будь-чия, тому що Він водночас є Богом:
«Але Його молитва випливає із потаємнішого джерела, як Він, дванадцятилітній, дає нам пізнати: “Я маю бути при справах Отця Мого” (Лк 2, 49). Тут починає відкриватися новизна молитви в повноті часу: синівська молитва, яку очікував Отець від своїх дітей, буде врешті втілена Самим Єдинородним Сином у Його людській природі, з людьми і заради людей» (ККЦ, 2599).
Ісус ходив по цій землі, щоб показати нам шлях до Отця, і навчився молитися, щоб ми також могли докладати зусиль і йти Його слідами.
Нам потрібно навчитися молитися, й Ісус Христос — наш головний учитель і провідник.