У житті дуже важливо формувати сумління, щоб бути совісною людиною. Не тільки гарно прикрасити себе зовнішнім «одягом» праведності, а бути по‑справжньому праведним у своїй совісті.
Як формувати свою совість — розповідає ректор Вищої духовної семінарії Святого Духа о. д‑р Віктор Білоус.
Совість потрібно формувати, тобто виховувати. Це означає, що постійно треба цю чутливу «антену», «сенсор» нашого життя скеровувати на те, що добре, правильне, істинне. У формуванні совісті для нас, віруючих, визначним є Боже Слово. Адже коли ми скеровуємо свій погляд на Ісуса Христа — втілене Боже Слово, — слухаємо Його, тоді в нашому серці, в нашій совісті формується подібність до Нього. Совість стає тактовною, справжньою, чутливою, вразливою на добро і зло, починає розрізняти їх.
Великою допомогою у формуванні совісті є віра, молитва, духовне керівництво, спілкування. Мудрості розпізнання, формуванню совісті дуже добре допомагає спілкування з фахівцями, з добрими, якісними людьми, які можуть дати цінні поради, допомогти вирішити певні дилеми. Хороші фільми теж можуть допомогти знайти правильні рішення. Наприклад, дуже часто людина, яка має моральну дилему, переглядаючи фільм із такою проблематикою, ідентифікує себе з персонажами, які це переживають. Вона дивиться на те, що вийшло з рішень цих персонажів, і розуміє, що може вчинити так само або інакше, і які будуть результати й наслідки. Читання хорошої літератури також допомагає у формуванні доброї совісті. Все, що ми допускаємо до наших вух, наших очей, до нашої душі, — або занечищує нас, або робить нас добрими.
Прикладом совісті якісної, совісті, яка формується, був український поет Василь Стус — непоборний, незламний чоловік, який, попри тиск оточення, зумів протистояти системі й не зламатися, не дав зруйнувати свою совість.
Ми на щодень знаходимо для себе дуже багато відмовок, виправдань: ситуація така, люди такі, умови такі, родичі такі, життя таке тощо. Натомість люди, подібні до Василя Стуса, є для нас прикладом того, що за совість, за цінності, які ми відкриваємо у житті, треба боротися. Він у вкрай важких умовах, в обмеженні свободи, зумів вистояти й не дозволив зламати, спаплюжити свою совість; не пішов на співпрацю [з комуністами], виборов свободу совісті. У своїх «Листах до сина» Стус пише такі слова: «Насамперед, сину, я хочу, щоб ти мав свій характер, а не був розмазнею, манною кашею для беззубих. Виробляй його постійно, не поступайся своєю волею перед обставинами, бо ти — це, насамперед, твоя воля, бажання, мета, впертість. А воля міцніє у подоланні перешкод».
Спробуймо замінити тут слово «характер» на слово «совість». Важливо бути совісними людьми. Виробляти її означає працювати над совістю, формувати її. Ти — це твоя совість. Совість міцніє у подоланні перешкод.
Ці слова надихають до боротьби, спонукають не здаватися, не бути людиною безсовісною.
Коли нам бракує розпізнання чи мудрості й ми не знаємо, що людині порадити, — то часто кажемо: «Роби, що тобі підказує совість». Ця порада не до кінця добра. А якщо совість перебуває у сумніві, у неправді? Якщо вона викривлена або заширока? Якщо совість підказує щось погане? Натомість порада мала би звучати так: «Роби, як тобі підказує добре сформована совість; совість, яка любить добро, цінності, яка шукає правди, формується».
У житті справді важлива реальна формація сумління, щоб бути совісною людиною. Не тільки гарно прикрасити себе зовнішнім «одягом» праведності, а бути по‑справжньому праведним у своїй совісті. Совість має бути справжньою, чистою, кришталевою, вірною; совістю, яка любить правду, любить Бога. А якщо вона любить Бога, то любить ближнього.
Повністю відеоетер із о. Віктором Білоусом дивіться тут.
Читайте також:
Що Біблія говорить про совість?
5 головних видів совісті
Два стовпи, на яких будується зріла совість
фінансово.
Щиро дякуємо!
