Інтерв’ю

Парадокси посту в ХХІ столітті: коли не їсти м’ясо у п’ятницю є гріхом?

15 Лютого 2024, 15:23 12719 КАІ

«Піст нагадує нам про вдячність Богові за те, що ми маємо. А ця вдячність, досвід обдарованості мають нас провадити до прагнення ділитися з іншими тим, що маємо», — каже Анета Крупка, доктор догматичної теології Університету Йоана Павла ІІ і магістр соціології Ягеллонського університету.

В розмові з Давидом Господареком (КАІ) пані теолог пояснює значення посту, вказує на його потенціал у піклуванні про соціальну справедливість, розвиток чеснот, і зауважує, що інколи не з’їсти м’ясо у п’ятницю буває гріхом.

— Після того, як у ХХ столітті РКЦ лібералізувала практики посту, самого посту майже не відчувається. Двічі на рік маємо суворий піст, тобто одну порцію їжі без м’яса досита і ще два невеликі прийоми їжі в інші пори дня. Люди нерідко взагалі менше їдять! А п’ятничне утримання від м’яса на сьогодні теж виглядає не надто серйозно. Чи такий піст узагалі має сенс? Традиційно піст був пов’язаний із милостинею: я позбавляю себе певних благ, а заощаджені завдяки цьому кошти віддаю потребуючим. Однак про такий конкретний зв’язок чомусь постійно забувають…

— Кодекс канонічного права говорить про те, що покута це обов’язок кожного християнина. Однак він додає: щоб вірні могли єднатися у спільному відправлянні покути, церковне право визначає конкретні дні й періоди цієї покути.

Коли дивимось на те, що на тему посту кажуть і Святе Письмо, і тексти християнської аскетичної традиції, то, звісно, передусім бачимо тісний зв’язок постів з іншими практиками, насамперед із молитвою і милостинею. Отак дуже просто і конкретно: піст є для того, щоб «заощадити» і мати кошти для милостині.

У багатій аскетичній традиції піст є тільки засобом, щоб іти до мети. Так, як пише автор Книги Приповідок (30, 8‑9): «Не давай мені ані злиднів, ані багатства, подай мені лиш достатнього хліба, щоб я, наситившись, тебе не зрікся та не сказав: “Хто Господь?” — або, збіднівши, не став красти та не безчестив імені Бога мого». Отож піст нагадує нам про вдячність Богові за те, що ми маємо. А ця вдячність, усвідомлення обдарованості, мають нас провадити до прагнення ділитися з іншими тим, що ми маємо. Схоже, найкраще це видно у дискусіях про мігрантів: що більше людина має почуття, ніби вона сама заробила те, що має і де перебуває, то легше розцінюватиме нестатки інших як їхню провину. Що більше вона почувається обдарованою, то очевидно більшим буде прагнення ділитися.

Монаша традиція вбачає у постах знаряддя, яке підтримує людину в боротьбі з гріхом, або, кажучи інакше, школу чеснот. У світі надміру нагадування собі, що я не мушу, мені не потрібно мати все, — дуже цінне! Окрім того, ми можемо завдяки посту нагадати собі про те, що не всі є такими «щасливчиками», як ми. Статистика свідчить, що в розвинених країнах пропадає близько третини їжі. А водночас у світі люди надалі помирають із голоду. Парафразуючи слова Господа Ісуса з Євангелія від Матея, можна сказати: Я був голодний, не тільки тому, що ви не дали Мені їсти, але тому, що змарнували Мою їжу.

— Це дуже сильно і конкретно.

— Вдячність за те, що ми маємо, схиляє не тільки ділитися, але також і до старань виправити несправедливість. Якщо ми зупинимося тільки на кількісному значенні посту — то втратимо шанс, щоби піст відкрив нас на вдячність Богу, солідарність із людьми та відповідальність за світ.

— Яка відмінність між постом і дієтами?

— Передусім у намірі. Дієта скерована на тіло: скоригувати вагу, вигляд, поліпшити здоров’я. Піст це практика, скерована на те, що духовне. Не на відкинення, занедбання тіла, ігнорування його потреб, а радше на нагадування, що тілесне й духовне у нашому житті пов’язані.

— Повернімося до м’яса. У п’ятницю не можна їсти котлет — зате можна, скажімо, суші або лосося? І як у такому разі мають постити вегетаріанці?

— Риба була традиційно визнана пісною їжею і так це залишилось. Іще сто років тому м’ясо не було на щодень на столах, їсти м’ясо було свого роду розкішшю і пов’язувалося зі святковим характером дня.

Зміни в Кодексі канонічного права, Катехизмі Католицької Церкви чи сучасних формулюваннях церковних заповідей не стосувалися інтерпретацій того, «наскільки» це пісне, немовби залишаючи це на розпізнання самим вірним. Ми знаємо, що сьогодні риба не раз дорожча за м’ясо, а рибні страви не раз набагато розкішніші, ніж ті, що виготовлені з м’яса заводського виробництва. Отож якщо пам’ятати про мету посту, то рішення про те, «що можна і чого не можна», стає дуже простим.

Окрім того, піст може бути достатньо «персоналізованим». Документи Церкви не уточнюють форм посту для людей, які постійно не їдять м’яса і продуктів тваринного походження, підкреслюючи радше інші практики, ніж суто гастрономічний піст, — зокрема, ті, що пов’язані зі служінням іншій людині.

Утримання від м’ясних страв та кількісний піст можна розцінити як своєрідний мінімум. Часто так є, що церковне законодавство визначає саме цей мінімум, а «більше» залежить від моїх можливостей і щедрості мого серця. Я можу зупинитися на виконанні обов’язку — а можу піти далі й глибше. Я сам (сама) добре знаю, відмова від чого буде для мене важкою, що мені насправді дорого дасться. Для одних це алкоголь, для інших — солодощі, ще для когось — соцмережі, телевізор…

— Чи порушення обов’язкових постів є гріхом? Тяжким чи легким?

— Канонправо передбачає, що можна уділити диспенсацію (звільнення) від п’ятничного посту, але тоді його треба замінити іншим видом покутної практики. Також враховано, що є ситуації, в яких утримуватися від м’ясних страв може бути неможливим або складним: коли хтось користується громадським харчуванням на роботі чи в лікарні, або перебуває в дорозі.

Як кожне недотримання Божого і церковного закону, недотримання посту є гріхом — бо це непослух, у цьому разі Церкві. Певно, варто було би звернути увагу на те, як легко можна цього гріха «уникнути». Якщо я з якихось причин не можу дотримуватися п’ятничного посту — можу без проблем узяти якусь іншу покутну практику: давати милостиню, знайти час для допомоги людині в потребі. Тривале, послідовне нехтування постом скеровує думки до причини такої поведінки. Чому це для мене тяжко? Або чому це для мене неважливо? Неїдження м’яса по п’ятницях (певно, колись більше, ніж зараз) сприймалося як вид свідчення, підкреслювання того, що для християн п’ятниця — особливий день. Тому, може, небажання дотримуватися п’ятничних постів має вимір неохоти визнавати свою віру?

Можна ще додати, що інколи саме не з’їсти м’ясо у п’ятницю може бути гріхом! Наприклад, коли вже є приготована їжа з м’ясом із попередніх днів і є ризик, що в суботу цю страву вже буде неможливо їсти. Краще таку м’ясну страву з’їсти у п’ятницю, аніж змарнувати їжу.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity