«Скільки ще?» Андреа Торньєллі про 2 роки російської війни в Україні

Редакційний директор ватиканських медіа Андреа Торньєллі опублікував редакторську колонку, переклад якої ми пропонуємо читачам.

Попри те, що війна в Україні відступила на другий план перед лицем вражаючих донесень, що кілька місяців уже надходять зі Святої Землі, а також перед нещодавньою інформацією про смерть російського дисидента Навального, сьогодні ми прагнемо про неї нагадати.

Ми надаємо голос свідкам, які не піддалися логіці ненависті; які невтомно моляться і чинять старання, щоб полегшити страждання народу, який нищать уже 24 місяці бомбардувань. Наводимо цифри,  оскільки жорстока реальність того, що діється, часто вже далеко від світла прожекторів, показує абсурдний, нелюдський характер цієї війни. Вона забрала в жертву десятки тисяч людських життів, щоби здобути заледве кілька кілометрів території; десятки тисяч молодих і вже немолодих людей були поранені або скалічені, цілі українські міста стерто з лиця землі, тисячі переселенців живуть за кордоном, тисячі мін загрожують майбутньому неповинних мешканців… Що ще має статися, щоб зупинити агресію і сісти до столу, щоб обговорити справедливий мир?

Незліченні заклики Папи Франциска, в яких він звертав увагу на долю «мученицької України» залишилися без відповіді. Здається, що війна і насильство стали єдиним шляхом вирішення спорів. Гонка озброєнь, проваджена в перспективі майбутньої війни, вже стала фактом, не визнати який неможливо. Гроші, яких ніколи немає на садочки й школи, на фінансування ефективного захисту здоров’я, на боротьбу з голодом чи на здійснення екологічної трансформації, щоб уберегти нашу планету, завжди знаходяться, коли потрібні на зброю. Музика воєнних сирен немовби позбавила голосу дипломатію. Із підозрою дивляться на такі слова, як мир, перемовини, перемир’я, діалог. Поза окремими виступами окремих лідерів, Європи фактично не чути.

Ніколи більше, ніж зараз, не можна піддаватися логіці війни! Треба надалі благати Бога про дар миру, так, як це невтомно робить Наступник св. Петра, спроможний розгледіти жевріння іскорки надії там, де шар попелу ненависті щораз грубшає. Нам потрібні нові пророчі лідери, креативні й вільні, готові відважно зробити ставку на мир і взяти на себе відповідальність за майбутнє людства. Нам треба відповідальної залученості всіх так, щоби міг виразно залунати голос тих, хто не піддається логіці Каїна і ватажків, що загрожують нам самознищенням.