Остання зміна у Колегії кардиналів відбулася 24 лютого, коли кардиналу Хосе Луїсу Лакунсі Маестрохуану виповнилося 80 років, і він вибув зі списку кардиналів-виборців. Кількома тижнями раніше, 12 лютого, кардиналу Педро Рікардо Баррето Хімено також виповнилося 80 років, що позбавило його права брати участь у конклаві.
На даний момент у Колегії є 129 кардиналів, які можуть голосувати на конклаві. Це на дев’ять більше, ніж максимум у 120, встановлений Павлом VI і підтверджений усіма його наступниками.
За 11 років свого понтифікату Папа Франциск скликав дев’ять консисторіїв, де ввів у сан кардинала нових прелатів. Загалом він іменував кардиналами 142 особи з 70 країн — 22 з них ніколи раніше не мали кардиналів. Серед них було 113 кардиналів-виборців.
Цей рівень активності контрастує з Йоаном Павлом ІІ, який скликав дев’ять консисторіїв протягом 27-річного понтифікату, а також Папою Бенедиктом XVI, який скликав п’ять консисторіїв за вісім років. Однак рекорд «червоних капелюхів» належить Йоану Павлу II, який за час свого понтифікату ввів у сан 231 нового кардинала.
Якби конклав розпочався сьогодні, у ньому було би 94 кардинали-виборці, проголошені Папою Франциском, 27 — Бенедиктом XVI і 8 — Йоаном Павлом ІІ. Для обрання Папи потрібно зібрати 86 голосів (дві третини асамблеї), а кардинали Папи Франциска становлять більше двох третин.
Як виглядатиме Колегія кардиналів наприкінці 2024 року
До кінця 2024 року ще 10 кардиналів втратять право голосу на конклаві. Тому, якщо Папа Франциск не скличе до кінця року новий консисторій, кількість кардиналів-виборців стане меншою від передбачуваного максимуму.
Серед 10 кардиналів, яким у найближчі кілька місяців виповниться 80 років, є кардинал Луїс Франсіско Ладарія Феррер, почесний префект Дикастерію віровчення. Йоно вважають впливовою фігурою, однак він давно хоче залишити державну посаду, а також попросив Папу звільнити його від участі у Синоді про синодальність. Кардиналові Марку Уелле, почесному префекту Дикастерію у справах єпископів, теж виповниться 80 років.
Іншим чотирьом кардиналам, яким протягом наступних 10 місяців виповниться 80 років, Папа має знайти наступників на відповідні посади, оскільки всі вони досі перебувають на активній службі. Це архієпископ Бостона і президент Папської комісії з питань захисту неповнолітніх кардинал Шон Патрік О’Меллі (29 червня); головний пенітенціарій Апостольської пенітенціарії кардинал Мауро П’яченца (15 вересня); архієпископ Каракаса (Венесуела), кардинал Бальтазар Енріке Поррас Кардосо (10 жовтня); і архієпископ Бомбея (Індія), кардинал Освальд Ґрасіас (24 грудня).
О’Меллі та Ґрасіас також є членами Ради кардиналів, створеної Папою для реформи та управління Римською курією.
До кінця 2024 року кількість кардиналів-виборців, введених у сан Папою Франциском, становитиме 91, Бенедиктом XVI — 22, Йоаном Павлом ІІ — 6.
«Францископодібний» конклав?
Ці цифри свідчать про те, що обрання наступника Папи Франциска може бути орієнтоване на папський профіль, подібний до самого Франциска. Однак насправді результати конклаву можуть бути зовсім іншими.
Здебільшого Папи скликали консисторії для обговорення і консультацій з кардиналами щодо основних питань життя Церкви.
Однак за час свого понтифікату Папа Франциск лише тричі скликав консисторій для обговорення нагальних питань: у 2014, 2015 та 2022 році. Дискусійна структура останнього з них відрізнялася від звичайної моделі: кардинали були зібрані у невеликі мовні групи; не всі з них могли виступати перед асамблеєю, і деякі залишили свої промови у письмовій формі, не представивши її іншим членам Колегії кардиналів. Ця структура, представлена як спроба зробити дискусію ефективнішою, насправді усунула традиційно важливі моменти взаємодії та взаєморозуміння.
Це не такі вже й дрібниці. Дискусії, що відбуваються під час консисторіїв, дозволяють кардиналам краще познайомитися і визначитися.
Наприклад, кандидатура кардинала Кароля Войтили на папство була висунута внаслідок таких дискусій, а також того факту, що Павло VI призначив його проводити великопісні реколекції у Курії 1976 року. Хоча Войтила був авторитетною і добре відомою постаттю, йому було б нелегко знайти підтримку своїх колег-кардиналів, якби він не мав можливості заявити про себе.
Таким чином, наступний конклав матиме певні труднощі, оскільки кардинали не знатимуть один одного. З одного боку, це може бути благом, що запобігатиме формуванню груп тиску, які можуть спрямувати конклав у тому чи іншому напрямку. Але, з іншого боку, це зробить результат більш непередбачуваним. З цієї причини, незважаючи на те, що Папа Франциск призначив більше двох третин кардиналів-виборців, немає певності, що Папа, обраний на майбутньому конклаві, матиме той самий профіль, що й Папа Франциск.
Чи буде реформа правил конклаву?
На даний момент конклав регулюється Апостольською конституцією Йоана Павла ІІ «Universi Dominici Gregis» 1996 року. З-поміж іншого, вона передбачала що, починаючи з 34-го голосування (або з 35-го, якщо голосування проводилося також у день відкриття конклаву), для обрання Папи достатньо простої більшості.
Це положення було змінено Бенедиктом XVI у 2007 році motu proprio «De Aliquibus Mutationibus in Normis de Electione Romani Pontificis». Нове правило передбачає, що під час 34-го або 35-го голосування у випадку «безвиході» має бути другий тур між двома кардиналами, які набрали найбільшу кількість голосів, але вони самі не зможуть взяти участь у голосуванні. Однак ці вибори відбудуться лише в тому випадку, якщо один із них набере дві третини голосів.
Ці правила мають на меті отримати широкий консенсус щодо обраного Папи, який таким чином може розраховувати на підтримку всієї Колегії кардиналів.
Вже деякий час точаться розмови про проєкт Папи Франциска щодо зміни правил конклаву. Серед реформ, які можуть обговорюватися: зниження кворуму для обрання Папи починаючи з 15-го голосування; виключення кардиналів старше 80 років із генеральних конгрегацій, тобто передконклавних зустрічей, у яких беруть участь як кардинали-виборці, так і кардинали без права голосу; нове структурування самих генеральних конгрегацій за зразком останнього консисторію — тобто з поділом кардиналів на робочі групи та звітами, довіреними модератору.
Однак про жодну роботу у напрямку зміни правил конклаву не було оголошено офіційно. Кажуть, що кардинал Джанфранко Ґірланда, який останніми роками став довіреним канонічним юристом Папи, запропонував деякі проєкти реформ, але підтверджень цього теж немає.
Таким чином, залишається з’ясувати, чи є ці чутки про реформу правил конклаву результатом чесних дискусій, чи просто ажитацією та спекуляціями на тлі загальновідомої непередбачуваності Папи Франциска.
Переклад CREDO за: Андреа Ґальярдуччі, CNA
фінансово.
Щиро дякуємо!
