На запрошення «Католицької акції» в Італії греко-католицька молодь мала нагоду говорити про війну в Україні та ділитися досвідом, пережитим у межах XVIII Національної асамблеї та Національного зібрання італійської «Католицької акції», що відбулася під гаслом «У відкритих обіймах».
Зокрема, зустріч на площі св. Петра у Ватикані, яка зібрала близько 80 тис. учасників, відвідали двоє молодих людей з України: Марія, що виїхала з окупованого Криму, та Даниїл зі зруйнованого Мелітополя.
Марія мала нагоду виступити на площі св. Петра й розповісти про цінності багатьох українців сьогодні, пише Департамент інформації УГКЦ.
«Я хочу привітати вас усіх від української молоді! Запрошення долучитись і розділити цю радість спільно з тисячами людей для мене є виявом небайдужості та щирого співпереживання з народом України в такий непростий для нас час, — сказала дівчина. — Адже для моєї держави зараз надважливо бути почутою світом та не бути забутою».
Для Марії важливо те, що росія вбиває українців, — але вбиває також і байдужість. А солідарність — лікує. Кримчанка дякувала за нагоду свідчити правду про жахіття російської агресії в Україні.
«Ми маємо надзвичайно велику честь і чуємося відповідальними, що молодь могла свідчити правду про війну в Україні на площі св. Петра у Ватикані, у центрі католицького світу, говорити Urbi et Orbi — ‘Місту і світу’ — правду про страждання нашого народу, — сказав заступник голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ о. Роман Демуш, який супроводжував групу. — Ми вдячні ‘Католицькій акції’, на чиє запрошення молодь зі Сходу України побувала з культурно-дипломатичною місією в Італії. Наші хлопці й дівчата сьогодні захищають нас на Сході країни, а інші молоді хлопці та дівчата свідчать і проголошують на Заході правду про кровопролитну жорстоку агресію росії проти нашого народу».
Напередодні молодь побувала у Віченці й Болоньї на запрошення «Католицької акції». Зокрема, у межах візиту відбулася низка важливих зустрічей із головою Єпископської конференції Італії та архієпископом Болоньї кардиналом Маттео Дзуппі, Патріархом Венеції, архиіпископом і митрополитом Моралья, єпископом Віченци Джуліано Бруньотто та іншими впливовими особами.
Подорож стала унікальною нагодою послухати живих свідків війни в Україні, яку веде росія. Протягом цих днів було організовано багато інтерв’ю, знайомств і спілкування, візитів до молоді з місцевих парафій. Усе доносило важливі послання про обстріли, воїнів, ранених, полонених, загиблих героїв. Про те, як живе цивільне населення та які сильні українці, бо навчилися жити в таких реаліях.
«Ми мали чудову нагоду відвідати Італію, щоби свідчити правду про Україну, поділитися своїм досвідом пережитого й побаченого з італійцями, які дуже тепло нас прийняли у свої сімʼї. Це був прекрасний досвід єднання, який залишив у наших серцях велику повагу, вдячність і тепло до італійського народу», — розповіла Марія про перебування в Італії.
«Обійми зігрівають! Молитва теж лікує — наші видимі й невидимі рани. Потрібно сказати, що ми були вражені рівнем емпатії та гостинності. А ще, в Італії ми почувалися в безпеці. Бо мир і спокій у Європі забезпечують українські воїни-захисники, які ціною власного життя оберігають не лише кордон України, але й мир і спокій Європи, життя усіх нас! Ми мали змогу бути почутими, знайти підтримку й розуміння у незнайомих людей, що прийняли нас як рідних. Повертаючись в Україну, ми були сповнені надії та натхнення, адже відчували, що ми не самотні в цій боротьбі, світ бачить і чує нас», — зазначила дівчина.
Супроводжували українку на площі св. Петра Федерика з Віченци та Андреа з Болоньї.
«У січні 2024 року ‘Католицька акція’ Болоньї і Віченци мала великий дар — 50 молодих людей, які походять зі східних і південних єпархій України: Одеса, Харків, Донецьк, Київ. У Віченці ми їх прийняли в сім’ях. Ми розділили з ними традиції, запросили до наших спільнот, відкрили простір цим молодим людям, бо в цей час вони могли дихати небом свободи.
Бути в сім’ї означає також творити сім’ю разом із ними. Момент, у який ми найбільше творили сім’ю і родину, — це коли ми молилися разом. Це був Різдвяний час молитви, який розказує про нове життя, про світло, що дає велику надію. Андрій і Вероніка, двоє молодих людей з Одещини, катехити в Одеському екзархаті, розказували про бажання повернутися у свою країну, до дітей, щоб передати їм цю усмішку й усвідомлення того, що є можливим майбутній мир. У сім’ях ми багато обіймалися. Ми змогли як сім’я бути таким простором відгомону миру. Ми з іншими родинами старалися, щоб ситуація в Україні не була забутою, проігнорованою. Дали можливість цим молодим людям свідчити. Бо мрії молодих людей мають бути охоронені, а не бомбардовані. Щоб їхні дні проходили у спокої, мирі, без страху й жаху війни», — сказала Федерика.
Андреа додав: «Перша річ, яку ми зрозуміти, коли зустрілися з молодими людьми, — це те, що війна справжня. Війна має кілометри відстані. Коли ці молоді люди дивляться тобі в очі і розказують правду про війну, про свої сім’ї, про свої родини, — ти співпереживаєш їхній біль, але не можеш нічого зробити. Ми старалися ділитись нашою присутністю, нашою гостинністю. Найкраща пам’ятка, що залишилась мені, коли група парафіяльної молоді приготувала зустріч для молоді з України, — як одна дівчина прийшла і подякувала за те, що ми роздумували над такими словами, як ‘майбутнє, сім’я, родина’. Вона сказала, що мала потребу замислитися над цими словами, адже на щодень не може робити цього, бо думає про інше необхідне. Ось чому був потрібен цей час близькості і братерства. Майбутнє, яке йде вперед, незважаючи на жахіття війни, які переживає молодь в Україні».
фінансово.
Щиро дякуємо!
