Падре Піо чудово розумів суть і цінність Євхаристії. «Світ міг би існувати й без сонця, але він не може існувати без Святої Меси», — казав він.
Понад 58 років Падре Піо щодня брав участь у Євхаристії, духовно єднаючись із Розп’ятим і Воскреслим Христом. Для нього Євхаристія була — як згадував Йоан Павло ІІ під час свого перебування в Сан-Джованні-Ротондо 23 травня 1987 року — джерелом і вершиною, точкою опори і центром усього життя й діяльності. У Святій Месі він бачив усю Голготу, переживав її як разючу таємницю Страстей Господніх.
Падре Піо добре розумів значення Святої Меси, тому називав її таємницею, що жахає. Мабуть, тому його служіння Меси тривало до трьох годин! На дороки, що він занадто довго служить це Таїнство, Падре Піо відповідав: «Господь знає, що я хочу служити Святу Месу так, як інші це роблять, але не завжди можу це зробити. Бувають моменти, коли я не можу рухатися вперед. Я відчуваю, що впаду, якщо не зупинюся».
«Я бачив Небо біля вівтаря»
Отець Єжи Томзінський, Генеральний настоятель Ордену св.Павла, Першого Пустельника, 21 вересня 1962 р. брав участь у Святій Месі, яку служив Падре Піо. Він згадує, що найглишше пережив момент консекрації:
«Падре Піо поводився так, наче бачив Христа. Він сперся на вівтар, поклав руки так, наче обіймав хрест, і дивився на Гостію. Він бачив Господа Ісуса, як Він страждає, як помирає. Він бачив Його в Гостії — це відбилося на його обличчі. Це було щось неймовірне… Я бачив не священника-целебранса, а Страсті Ісуса на Голготі. Я бачив, що Господь Ісус страждає і вмирає, що ллється кров. Я побачив і відчув, завдяки Падре Піо, небо біля вівтаря».
«Дивний вогонь, який наповнює все моє єство».
Падре Піо мав велике прагнення Євхаристії. Про це він писав в одному зі своїх листів:
«Я мав би багато чого сказати, але мені бракує слів. Скажу тільки, що удари мого серця стають сильнішими, коли я перебуваю з Ісусом у Євхаристії. Не раз мені здається, що серце хоче вискочити з грудей. Коли я стою біля вівтаря — іноді відчуваю дивний вогонь, що наповнює все моє єство; на жаль, я не можу описати цього словами».
На розпитування, що міститься у Святій Месі, яку він служить, Падре Піо відповідав: уся Голгота.
Отець Нелло Кастелло записав незвичайне зізнання святого: «Під час Меси я переживаю три години агонії на хресті». Італійський містик, приступаючи до Євхаристії, отримував благодать бачити всю землю і небо, а не лише проникати в сумління окремих людей — те, що відбувалося у сповідальниці. Коли він підходив до вівтаря, кожен його крок був позначений стражданням і здавалося, ніби він сходив на Голготу. Вже в момент виголошення «Сповідаюся…» він збирав на вівтарі гріхи світу, брав на себе провини всіх. Його обличчя набувало виразу цілковитого спустошення. «Вирок для грішника падає на мене», — казав Падре Піо.
«Якби був позбавлений Причастя, я б помер»
Під час Літургії Слова святий чернець часто не міг стримати сліз. Не тільки тому, що він так інтенсивно переживав кожне слово читань, але й тому, що був сповнений вдячності Богові, який забажав промовити до людей. Для нього Жертвування було очікуванням на переміну звичайного хліба у «Хліб небесний». Це було очікування на «сонце з висоти». Під час переісточення, як казав падре Піо, відбувається «нове чудесне знищення і створення». Знищення і створення, тобто таємниця жертви Розп’ятого, який зазнає ганебної смерті «зарахованого до злочинців», щоби стати Євхаристією для мільйонів.
Коли Падре Піо вимовляв слова освячення: «Це Моє тіло…, це чаша Моєї крові» — а ці слова він вимовляв дуже повільно, по складах, — він насправді брав участь у трагедії Голготи. Христос закарбовував у ньому те, що сам переживав: любов, страждання, смерть… Його Свята Меса вся була Страстями Спасителя, а вірні, які в ній брали участь, ставали частиною тих людей, що молилися на Голготі. Потім нарешті наставав час возз’єднання. Святе Причастя! На цю мить Падре Піо чекав довго. Якось він сказав: «Якби одного дня мене позбавили Святого Причастя, я би помер».
«Не марнуй свого скарбу, а користуйся ним»
Беручи участь у Євхаристії, варто пам’ятати слова капуцина-містика:
«Кожна Свята Меса, в якій ми добре і побожно беремо участь, стає причиною чудесних діянь у нашій душі, рясних духовних і матеріальних благодатей, яких ми самі навіть не знаємо. Щоб досягти таку мету, не марнуй свого скарбу, а скористайся ним. Вийди з дому й піди на Святу Месу. Світ міг би існувати і без сонця; але не може існувати без Святої Меси».
фінансово.
Щиро дякуємо!
