Конклав — латинське cum clave, «під замком», — це подія, що характеризується багатовіковими традиціями та точними церковними правилами. Актуальні принципи викладено в Апостольській конституції «Universi Dominici Gregis».
Її у 1996 році підписав святий Йоан Павло II, а подальші зміни вніс папа Бенедикт XVI. Тож як саме відбувається конклав?
Конкретні правила: як обирають папу?
По смерті (або зречення) папи настає так званий період вакантності Петрового престолу (sede vacante). Кардинали-виборці, тобто члени Колегії кардиналів віком до 80 років, збираються в Римі. Ключовим моментом є Меса «Pro eligendo Papa» та урочисте закриття дверей Сікстинської каплиці.
Вибори відбуваються таємним голосуванням, у повній ізоляції від світу. Під час кількох послідовних голосувань кожен виборець голосує за одного кандидата, ретельно складаючи бюлетень та кладучи його у спеціальну скриньку для голосування. Для обрання папи пимського потрібна більшість у щонайменше дві третини поданих голосів.
Враховуючи, що наразі 135 кардиналів-виборців мають право брати участь у конклаві (хоча невідомо, чи всі вони цю участь візьмуть), — для дійсного обрання Римського Понтифіка потрібно щонайменше 90 голосів.
Якщо в день початку конклаву перше голосування не принесе результатів, кожного наступного дня проводяться чотири голосування: два вранці та два вдень. Дим над Сікстинською каплицею з’являється після кожної «сесії голосувань», а не після кожного окремого голосування.
Кожні три повні дні без результату супроводжуються днем молитви та роздумів. Цей ритм (голосування–молитва) повторюється до досягнення результату — або до застосування спеціальних процедур.
Коли конклав триває задовго
Якщо після приблизно 33‑34 голосувань (враховуючи дні молитви та роздумів, це час близько двох тижнів) жодного кандидата не було обрано, кардинали обмежують вибір двома кандидатами, які здобули найбільше голосів в останньому голосуванні. Навіть тоді правило двох третин все ще діє: винятки з нього скасував папа Бенедикт XVI у 2007 році.
Від найдовших до найкоротших конклавів
Найвідомішим прикладом надзвичайно тривалого конклаву був конклав 1268-1271 років у Вітербо. По смерті папи Климента IV кардинали майже три роки не могли досягти згоди. Зневірені мешканці міста буквально замкнули їх, скоротивши продуктові пайки та знісши дах будівлі, щоби змусити їх нарешті виробити рішення. Лише після таких радикальних заходів папою став Григорій X.
З іншого боку, Церква знає і рекордно швидкі конклави. У 1503 році обрання кардинала Джуліано делла Ровере, який прийняв ім’я Юлій II, тривало всього один день. Конклав 1939 року відбувся так само блискавично швидко: папу Пія XII обрали за два дні.
В сучасну епоху вибори найчастіше бувають короткими: папу Йоана Павла II обрали в жовтні 1978 року після восьми голосувань, на третій день конклаву. Обрання Франциска у 2013 році відбулося ще швидше — п’яти голосувань протягом двох днів виявилося достатньо.
Середня тривалість конклаву в сучасній нам Церкві зараз становить від 2 до 5 днів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
