Недавня госпіталізація Папи Франциска підігріла численні чутки про неминучу загрозу смерті понтифіка або його плани піти у відставку. Та хоча він і пережив дві кризи, перебуваючи на межі смерті, тепер він повернувся у Ватикан.
Історія папства знає багато прикладів довголіття понтифіків, смерть яких медіа вважали неминучою.
Йоан Павло ІІ
22 вересня 1996 року близько 200 000 вірних були присутні у Реймсі на Месі, яку Йоан Павло ІІ відправив з нагоди 1500-ліття Хлодвігового хрещення Франції. Багато кому здавалося, що це — прощання з виснаженим понтифіком. Справді, Йоан Павло ІІ був дуже ослаблений хворобою Паркінсона, а також апендицитом, через який за кілька днів у Римі йому зробили операцію.
З погляду спостерігачів, страждання Папи робили невизначеною — або й неймовірною — перспективу його участі у Всесвітніх днях молоді в Парижі влітку 1997 року. Це відображала низька кількість зареєстрованих учасників.
Ніхто робив ставок на народний успіх, який об’єднає більше мільйона молодих людей навколо виснаженого, але задоволеного Папи. Ніхто також не міг уявити, що у 2004 році Йоан Павло ІІ, якому було вже за 80 років, приїде у Лурд. Цього разу це була справді його остання закордонна поїздка.
Чутки ватиканських експертів
У своїй книзі Un automne romain («Римська осінь»), опублікованій у видавництві «Les Belles Lettres» 2018 року, журналіст Мішель де Жегер розповідає про особливу атмосферу, яка панувала в Римі у жовтні 1996 року, коли Йоан Павло II, тоді 76-річний, був госпіталізований. Жегер приїхав туди за завданням його редакції.
Він описує дивну атмосферу у середовищі ватиканських експертів, які готувалися пережити свою «хвилину слави» і з презирством спостерігали за приїздом міжнародних кореспондентів.
«Чутки переплітаються, підживлюють одна одну, ходять по колу. З дрібниці можна зробити важливу деталь; з відсутності — подію; з похмурого погляду — ексклюзивну інформацію», — іронічно зауважує він.
Але операція пройшла успішно і позбавила Папу болів у кишківнику, які дошкуляли йому протягом минулого року.
Стан здоров’я Йоана Павла ІІ після замаху 13 травня 1981 року був нескінченною і важкою медійною «сагою». Число французького тижневика «Courrier International» від 26 жовтня 1994 року вийшло під шокуючим заголовком: «Папа помирає».
«Чи Папа вестиме Церкву у третє тисячоліття, як він сподівався?» — запитував тижневик за шість років до Ювілею 2000 року, який зрештою очолить Йоан Павло ІІ, що виявився сильнішим, ніж очікувалося.
Від Лева XIII до Бенедикта XV
Йоан Павло ІІ був не єдиним Папою, який став об’єктом спекуляцій щодо його неминучої смерті. Лев XIII, який помер у 1903 році у надзвичайно рідкісному для того часу віці 93 років — що більш ніж удвічі перевищувало очікувану тривалість життя населення того часу — перебував в епіцентрі численних чуток про його хвороби та смерть.
Фільм, знятий у 1896 році, який наразі є найстарішим відеоконтентом, записаним в Італії, був задуманий як смілива відповідь на ці чутки. Таким чином він став першим Папою, якого зафільмували на кіноплівку, а також однією з перших публічних осіб, яка з’явилася у такому медійному форматі.
Його наступник, святий Пій X, мав коротший понтифікат. Його смерть влітку 1914 року була затьмарена початком Першої світової війни. Смерть його наступника Бенедикта XV у 1922 році мало висвітлювалася у медіа в контексті ослаблення міжнародної видимості Святого Престолу.
Незвичайний випадок Пія XI
Інакше було у 1936 році, коли було повідомлено про смерть Пія XI. «5-6 грудня 1936 року журналісти з усього світу прибули у Рим, щоб висвітлити останні години життя цього Папи, досвідченого спортсмена, якому ніколи не доводилося відвідувати лікаря», — розповідає Бернар Лекомт у своїй книжці «Le Dictionnaire amoureux des papes» («Любовний словник пап», Plon, 2016).
Але після 10 днів страждань Пій XI відчув «незбагненне покращення», яке деякі вважають чудом.
Його справжня смерть 10 лютого 1939 року досі оповита таємницею. З нагоди святкування річниці Латеранських угод Папа підготував дуже жорстку та критичну промову на адресу фашистського режиму Муссоліні. Він помер за два дні до того, як мав її виголосити.
Присутність у його медичній команді доктора Франческо Петаччі, який був не ким іншим, як батьком коханки Муссоліні, Клари Петаччі, змусила французького кардинала Ежена Тіссерана вважати, що Папу вбили.
Від Пія XII до Бенедикта XVI
Пій XII помер у 1958 році в Кастель-Ґандольфо після понтифікату, позначеного численними фізичними та психічними недугами. На стан його здоров’я також вплинув його особистий лікар, доктор Галеацці-Лісі. Цей лікар був суперечливим персонажем, який дійшов до того, що продав фотографії вмираючого Папи французькому періодичному виданню «Paris-Match».
Смерть Йоана XXIII у червні 1963 року за набагато спокійніших обставин викристалізувала любов римлян до їхнього «buono Papa». Вони супроводжували його в останні години чуванням і молитвою на площі Святого Петра, як супроводжували би у себе вдома останні хвилини життя дідуся.
Смерть Павла VI у 1978 році, посеред літнього затишшя, не була справжньою несподіванкою через його помітне виснаження. Однак те, що його наступник Йоан Павло I, помер всього через місяць після обрання, стало величезним шоком і викликало недовіру. Обставини його несподіваної смерті досі є предметом дискусій, і після його смерті стан його здоров’я став предметом численних статей.
Слабка та заплутана інформація Ватикану щодо смерті Йоана Павла I також сприяла інтенсивному ажіотажу у медіа навколо Йоана Павла II, який іронічно заявив, що для того, щоби дізнатися про своє власне здоров’я, йому потрібно лише «читати газети».
Зі свого боку, Бенедикт XVI, незважаючи на свою слабку конституцію, мав відносно стабільний стан здоров’я протягом свого понтифікату, а після відставки прожив ще майже 10 років після своєї відставки.
Повернення Франциска
Повернення Франциска у Ватикану 23 березня 2025 року знаменує собою новий епізод в історії Пап, які «воскресли» після чуток про їхню неминучу смерть. Але якщо його понтифікат триватиме, і Папа принаймні частково відновить свою діяльність, його фізичні обмеження та 88-річний вік, безперечно, означатимуть повільніший темп і постійний медичний нагляд.
фінансово.
Щиро дякуємо!
