Отже — сталося: розпочався конклав. У цей час, коли світ іще зі свіжими враженнями чекає на перший дим, ми розмовляємо з єпископом Віталієм Кривицьким.
Ординарій Київсько-Житомирської дієцезії розповідає читачам CREDO про свою оцінку та очікування виборів нового Єпископа Рима, ділиться своїми порадами і молитвою.
— Як Ви сприймаєте цей конклав із погляду єпископа РКЦ в Україні?
— Попри ті трагічні новини, які ми отримуємо щодня — чи з лінії фронту, чи з наших міст; незважаючи на те, що ми перебуваємо в постійному очікуванні і в надії та те, що для нас настане довгожданий справедливий мир (і ми все робимо, щоб він настав якнайскоріше), — в цей самий час ми сповнені надії на добрий вибір кардиналами нашої Церкви відповідного архіпастиря на єпископський престол у Римі.
Я тішуся, коли чую, як люди моляться за майбутнього папу, моляться за той вибір, який мають зробити кардинали Церкви. Я сам є свідком того, як у храмах служиться Свята Меса «за обрання Папи», і для людей це не є якоюсь «сторонньою» темою.
Не є ця тема сторонньою і для людей з-поза Церкви — на цей конклав Ватикан акредитував близько 4 тисяч журналістів! Було вжито воістину безпрецедентних заходів, щоб убезпечитися від витоку інформації про хід конклаву. Якщо комусь деколи здається, що Церква перебуває «на периферії» інтересів світу, то під час конклаву ми бачимо, що це не так: весь світ цікавиться Католицькою Церквою, і цілому світові важливо, щоби папа відповів на ті очікування, які люди мають. Навіть якщо члени Церкви мають одні очікування, а представники світу і суспільства — інші…
Ми ж, зі своєї сторони, молимося, щоб насамперед були задоволені ті очікування, які сам Господь має щодо Церкви і щодо Верховного Пастиря — Папи Римського. Я закликаю, щоби протягом усього конклаву ми були сильні в молитві; але також і щоби після його закінчення не перестали молитися за Святішого Отця!
Нещодавно я намагався усвідомити, скільки обов’язків лягає на плечі Понтифіка, скільки питань від має вирішувати щодня, — але в той самий час намагався також усвідомити, скільки людей за нього щодня моляться. Скільки людей принаймні повинні щодня за нього молитися, щоб він не залишився без необхідної підтримки нашого Господа! Тож запрошую молитися не тільки тепер, щоб це не виглядало як певна «магія» — що ці зусилля, докладені сьогодні, принесуть плід, а далі все піде автоматично, — але щоб ми були готові надалі супроводжувати Святішого Отця нашою молитвою. І, звісно, супроводжувати його виконанням тих постанов, які він даватиме своїй Церкві.
— Чи можна так сказати, що молитва вірних в Україні — найчистіша в своїй інтенції, бо ж ми молимося за обрання папи, фактично не маючи розрахунку на якихось «своїх» кардиналів. Скажімо, Польща їх має аж чотирьох, а Україна — фактично жодного, оскільки кардинал Бичок представляє Австралію, УГКЦ у діаспорі. Наша молитва — якнайбільш «безкорислива», «молитва як така» про волю Божу.
— Саме так. Я би сказав, що ми маємо цю чистоту наміру молитви, — але хотів би також запросити всіх вірян, незалежно від їхньої національної приналежності, щоб ми не вважали папу «своїм», не вважали кимось «зі свого села» — бо це відгонить «містечковістю», провінційністю, вузькими інтересами. Але саме сьогодні розпочалися вибори папи для Католицької — тобто Вселенської — Церкви. Незалежно з якого регіону він буде обраний; незалежно від того, з якої він походитиме етнічної групи, — це буде папа нашої Церкви.
Я наполягаю на цьому моменті у різних нескінченних дискусіях, які тривають у наших медіа: чи українець може бути папою тепер, чи за п’ять-сім-десять років, — щоб ми насправді більше думали при вселенськість Церкви, про того, кого Господь поставить на місце Наступника св.Петра. Щоб ми відчули свою причетність до Церкви, власне, світового масштабу.
Зараз це питання вирішується не для того, щоби та чи інша Церква вписала в історію «свого папу» — наприклад, іще не було представників Африканського континенту, чи Океанії, — але щоби папою став той, хто насправді зможе бути отим Понтифіком, будівничим мостів, мостом між усіма католиками цілого світу, а також між католиками та всім світом, що нас оточує.
— А у Вас є свої «улюбленці» серед кардиналів?
— Суто по-людськи — так; але я це насправді відкидаю. Ось, наприклад, коли тепер у молитві прошу про сповнення Божої волі, я «відкидаю» своїх претендентів, бо інакше конклав нагадуватиме звичайні демократичні вибори. А конклав цим не є. Тому я ставлюся до цього моменту як до своєї простої людської слабкості.
Скажімо, мені подобається кардинал П’єтро Паролін — бо я його знаю як врівноваженого пастиря і політика, ми з ним спілкувалися під час його візитів в Україну, тому це кардинал, якого я знаю трошки більше за інших кандидатів, ба навіть фаворитів серед кардиналів. Ми, певно, не дізнаємося, що там відбувається, і так насправді правильно і потрібно; ми дізнаємося тільки результат — і будемо готові прийняти цей факт, цей вибір, який зроблять ті, кому ми довіряємо, за кого ми сьогодні молимося.
— На Вашій Фейсбук-сторінці розміщена гарна молитва. Це офіційний текст для молитви римським католикам на час конклаву?
— Ні, це молитва, яку я сам написав. Вона, звісно, може бути молитвою для інших, у ній є мої думки і моменти зі Служби за папу. А якоїсь «офіційної» молитви за конклав не було затверджено. Були пропозиції, що робити, які месальні молитви використовувати — скажімо, я сьогодні вранці служив Месу і в намірі, і з ритуалу обрання Папи Римського.
Молитовно єднаймося з кардиналами у часі конклаву, задля обрання достойного очільника нашої Церкви:
Господи Ісусе Христе,
Ти — Пастир добрий і Глава Твого Тіла, яким є Церква.
У ці дні очікування просимо Тебе:
пошли Святого Духа на кардиналів,
щоб у тиші й молитві вони впізнали того,
кого Ти вибрав бути слугою слуг Божих.
Нехай новий Папа буде мужем віри,
вісником миру,
голосом правди серед темряви,
і батьком для вбогих і стражденних.
Ти що живеш й царюєш, на віки вічні.
Амінь!
фінансово.
Щиро дякуємо!
